ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«24»січня 2012 року Справа №5021/2831/2011
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Лакізи В.В., судді Пуль О.А., судді Хачатрян В.С.,
при секретарі Козікові І.В.,
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 23.01.2012р.,
відповідача –не з’явився,
третьої особи (апелянт) ОСОБА_2. за довіреністю №612/05.01-09 від 25.03.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сумської міської ради (вх. № 5470 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2011 р. по справі №5021/2831/2011,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумб», м. Суми,
до Приватного підприємства фірми «ЄВФРАТ», м. Суми,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Сумська міська рада, м. Суми,
про розірвання договору, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Коваленко О.В.) від 01.12.2011 р. по справі №5021/2831/2011 позов задоволено.
Розірвано Договір про спільне фінансування будівництва торгівельно-розважального та оздоровчо-спортивного комплексів, укладеного 05.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колумб»та Приватним підприємством фірмою «Євфрат».
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Колумб»право власності на самовільно збудовані у відповідності з державними будівельними нормами і правилами нежитлові приміщення, а саме: Ангар –літ. БТІ –«А»(будується) –48% готовності, загальною площею 269,5 кв.м, (що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 3,9000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300060360011), навіс –літ. БТІ –«Б», загальною площею 77,0 кв.м, навіс літ. БТІ –«В», площею 30.5, навіс літ. БТІ –«Г», площею 45,1 кв.м, убиральня –літ. БТІ - «Д», площею 1,1 кв.м, ( що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,8000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300060360012), що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, згідно технічного паспорту виготовленого КП «Сумське МБТІ»від 24.10.2011 року.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумб»в дохід державного бюджету м. Суми 6 984 грн. 74 коп. судового збору.
Стягнуто з Приватного підприємства фірми «Євфрат»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумб»8 910 грн. 74 коп. судового збору. (а.с.70-75)
Сумська міська рада, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2011р. по справі №5021/2831/2011 та прийняти нове судове рішення про відмову у позові (а.с.96-97).
В обґрунтування апеляційної скарги Сумська міська рада посилається на те, що вона не брала участі у даній справі, однак оскаржуване рішення місцевого господарського суду стосується її прав та обов’язків, оскільки майно, право власності на яке визнано оскаржуваним рішенням за позивачем по справі, розташоване на земельній ділянці, що належить Сумській міській раді.
Також, в апеляційній скарзі Сумська міська рада посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вказує, що в порушення ст.ст. 24, 65 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №1 «Про судове рішення у цивільній справі», не зважаючи на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду безпосередньо стосується прав та обов’язків Сумської міської ради, суд першої інстанції не залучив Сумську міську раду до участі у справі. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що рішенням господарського суду Сумської області від 16.11.2011 р. по справ №5021/1606/2011 прийнято рішення, яким припинено два договори оренди земельної ділянки від 31.03.2006 р., укладені між Сумською міською радою та ТОВ «Колумб»шляхом їх розірвання. Отже, на момент винесення оскаржуваного рішення господарським судом Сумської області ТОВ «Колумб»не був орендарем земельної ділянки по вул.Черепіна в місті Суми, що не надавало в свою чергу йому права визнавати за собою право власності на самовільно збудовані об'єкти нерухомості.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 р. апеляційну скаргу Сумської міської ради було прийнято до провадження та її розгляд призначено на 24.01.2012 р. (а.с. 94-95)
Позивач, ТОВ «Колумб» в особі ліквідатора –арбітражного керуючого Гайдукова СП. та відповідач, ПП фірма «ЄФРАТ», письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 117).
Враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання, та враховуючи, що представники позивача та апелянта не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи у зв’язку з чим, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
24.01.2012р. у судовому засіданні апеляційного господарського суду, до початку розгляду справи по суті, апелянт заявив клопотання про залучення Сумської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Розглянувши клопотання Сумської міської ради про залучення її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення
з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки
щодо однієї з сторін.
Пунктом 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог, в тому числі, є визнання права власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення, а саме: Ангар –літ. БТІ –«А»(будується) –48% готовності, загальною площею 269,5 кв.м, (що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 3,9000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300060360011), навіс –літ. БТІ –«Б», загальною площею 77,0 кв.м, навіс літ. БТІ –«В», площею 30.5, навіс літ. БТІ –«Г», площею 45,1 кв.м, убиральня –літ. БТІ - «Д», площею 1,1 кв.м, ( що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,8000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300060360012), що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, згідно технічного паспорту виготовленого КП «Сумське МБТІ»від 24.10.2011 року.
Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якої здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень шляхом прийняття рішень. Відповідно до пункту а) частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Отже, територіальна громада міста Суми від імені якої діє Сумська міська рада є власником земельних ділянок, на яких розташовані самовільно збудовані нежитлові приміщення, на які позивач просить визнати за ним право власності.
Відповідно до підпункту 10 п. б ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначено, що облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності належить до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад.
Дана норма кореспондується з пп. а) п.8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, де вказано, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності проводиться органами місцевого самоврядування.
Колегія суддів вказує, що прийняття судового рішення про визнання за позивачем права власності на об’єкти нерухомого майна впливає на обов’язки Сумської міської ради до делегованих повноважень якої належить облік об’єктів нерухомого майна.
Таким чином, у Сумської міської ради наявний юридичний інтерес у даній справі, у зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що клопотання Сумської міської ради про залучення її до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залучення Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2) до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 24.01.2012р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2011р. залишити без змін, оскільки вважає його законним, обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та апелянта, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.
22.11.2011р. ліквідатор ТОВ «Колумб»- арбітражний керуючий Гайдуков С.П., керуючись наданими йому ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»повноваженнями, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив розірвати договір про спільне фінансування будівництва торгівельно-розважального та оздоровчо-спортивного комплексів, укладеного між ТОВ «Колумб»та ПП фірмою «ЄФРАТ»від 05.02.2008р. (а.с. 4-6)
01.12.2011р. ліквідатор ТОВ «Колумб»- арбітражний керуючий Гайдуков С.П. подав до господарського суду заяву про доповнення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, де просив розірвати договір про спільне фінансування будівництва торгівельно-розважального та оздоровчо-спортивного комплексів, укладеного між ТОВ «Колумб»та ПП фірмою «ЄФРАТ»05.02.2008 р., та просив визнати право власності за позивачем на самовільно збудовані відповідно до державних будівельних норм та правил нежитлові приміщення, а саме: Ангар –літ. БТІ –«А»(будується) –48% готовності, загальною площею 269,5 кв.м, (що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 3,9000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300060360011), навіс –літ. БТІ –«Б», загальною площею 77,0 кв.м, навіс літ. БТІ –«В», площею 30.5, навіс літ. БТІ –«Г», площею 45,1 кв.м, убиральня –літ. БТІ - «Д», площею 1,1 кв.м, ( що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,8000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300060360012), що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, згідно технічного паспорту виготовленого КП «Сумське МБТІ»від 24.10.2011 р. (а.с. 39-42)
01.12.2011р. господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі (а.с. 68-75).
З рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2011р. вбачається, що задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору про спільне фінансування будівництва торгівельно-розважального та оздоровчо-спортивного комплексів від 05.02.2008 р., місцевий господарський суд виходив з того, що позивач належним чином виконав договірні зобов’язання та, крім того, профінансував на 100% будівництво частини об’єкту нерухомості –предмету договору, тоді як згідно листа відповідача від 19.03.2008 р., відповідач відмовився від виконання зобов’язань за договором та не провів фінансування будівельних робіт, що у відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення місцевий господарський суд зазначив, що на замовлення позивача 24.10.2011р. КП «Сумське МБТІ»було виготовлено технічний паспорт на нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Черепіна; 15.11.2011 р. ТОВ «Суми-Експерт»було складено висновок № 6 будівельно-технічного дослідження на відповідність збудованих нежитлових приміщень вимогам державних будівельних норм; 28.11.2011 р. ПП «Радіан»було складено Висновок спеціаліста-землевпорядника щодо розміщення будівель і споруд на земельних ділянках, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна та перебувають в оренді ТОВ «Колумб». З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, а саме: Ангар - літ. БТІ «А», навіс –літ. БТІ «Б», навіс –літ. БТІ «В», навіс –літ. БТІ «Г», убиральня –літ. БТІ «Д», будівля охорони –літ. БТІ «Е», кіоск –літ. БТІ «Ж», огорожа –«№ 1-5», замощення –«І,ІІ», у власності позивача, у зв’язку з чим, наявні всі законні підстави для визнання за позивачем права власності на вказані об’єкти нерухомого майна.
Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками господарського суду Харківської області з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2006 року між Сумською міською радою, яка діяла від імені територіальної громади міста Суми, (орендодавець) та ТОВ «Колумб»(орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (об’єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна. В оренду передається земельна ділянка площею 2,8000 га. Категорія –землі житлової та громадської забудови. Термін дії договору - до 22.02.2016 р. (а.с. 15-20)
Відповідно до п. 2.1 договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006р., земельна ділянка надається в оренду під будівництво оздоровчо-спортивного комплексу, згідно з Українським класифікатором цільового використання –землі громадського призначення.
Згідно п. 2.3 договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006р. земельна ділянка передається в оренду за актом прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності цим договором.
Відповідно до Акту прийому-передачі об’єкта оренди, що є додатком № 4 до договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006р., земельна ділянка площею 2,8000 га. за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, була передана орендарю. (а.с. 21)
Також 31.03.2006 р. між Сумською міською радою, яка діяла від імені територіальної громади міста Суми (орендодавець) та ТОВ «Колумб»(орендар) було укладено ще один договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (об’єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна. В оренду передається земельна ділянка площею 3,9000 га. Категорія –землі житлової та громадської забудови. Термін дії договору - до 22.02.2016 р. (а.с. 23-29).
Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка надається в оренду під будівництво торговельно-розважального комплексу, згідно з Українським класифікатором цільового використання –землі комерційного призначення.
Відповідно до п. 2.3 договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006р., земельна ділянка передається в оренду за актом прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності цим договором.
Відповідно до Акту прийому-передачі об’єкта оренди, що є додатком № 4 до договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006р., земельна ділянка площею 3,9000 га. за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, була передана орендарю (а.с.29)
05.02.2008 року між ТОВ «Колумб»(сторона 1) та ППФ «Євфрат»(сторона 2) було укладено договір про спільне фінансування будівництва торгівельно-розважального та оздоровчо-спортивного комплексів (надалі Договір), відповідно до умов якого, сторони зобов’язалися спільно фінансувати проведення будівельних робіт на виконання умов договорів оренди земельних ділянок від 31.03.2006 року, укладених між Сумською міською радою та ТОВ «Колумб». (а.с. 11-12)
Відповідно до п. 1.3 Договору від 05.02.2008р., після завершення будівельних робіт, сторона 2 (відповідач по справі) отримує у власність 50% всього новозбудованого майна на земельних ділянках, які знаходяться в користуванні сторони 1 (позивач по справі).
Відповідно до п. 1.4 Договору від 05.02.2008р., розмір грошового внеску сторін визначається, виходячи з необхідності, у грошових коштах на проведення будівельних робіт, згідно кошторису та вноситься пропорційно до площі, що буде належати кожній зі сторін.
Пунктом 1.5 Договору від 05.02.2008р. передбачено, що право власності на збудовані нежитлові приміщення згідно загальної площі всіх приміщень сторона 2 отримує тільки після повної сплати грошових коштів, визначеної згідно п. 1.4 даного Договору.
З позовної заяви вбачається, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги про розірвання договору про спільне фінансування будівництва торгівельно-розважального та оздоровчо-спортивного комплексів від 05.02.2008р. ліквідатор ТОВ «Колумб»посилається на те, що ТОВ «Колумб»належним чином виконало договірні зобов’язання та профінансував на 100% будівництво частини об’єкту нерухомості – предмету договору, тоді як відповідач відмовився від виконання зобов’язань за договором та не провів фінансування будівельних робіт, що, на думку ліквідатора, підтверджується листом відповідача від 19.03.2008 р.
У відповідності до у відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є розірвання договору.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Сумської області від 06.04.2009р. ТОВ «Колумб»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постанова господарського суду Сумської області від 06.04.2009р., на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, не була скасована в установленому Законом порядку та набрала законної сили.
Колегія суддів вказує, що з моменту порушення справи про банкрутство боржника, в даному випадку позивача, та до припинення провадження у справі про банкрутство інші закони підлягають застосуванню з врахуванням особливостей процедур банкрутства, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним Законом, який регулює правовідносини сторін у процедурі банкрутства боржника.
Статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», передбачені наслідки визнання боржника банкрутом та, зокрема, визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом, що регулює ліквідаційну процедуру.
Тобто, з 06.04.2009р. підприємницька діяльність банкрута –ТОВ «Колумб»була завершена, строк виконання його грошових зобов’язань є таким, що настав, а виконання зобов’язань боржника з 06.04.2009р. повинні здійснюватись у межах ліквідаційної процедури.
Таким чином, з 06.04.2009р. зобов’язання ТОВ «Колумб»з фінансування та проведення реконструкції об’єкту нерухомості, що є предметом спірного договору про спільне фінансування будівництва торгівельно-розважального та оздоровчо-спортивного комплексів від 05.02.2008р. є такими, що припинені, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, підприємницька діяльність ТОВ «Колумб»завершилась.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що станом на момент звернення ліквідатором ТОВ «Колумб»до господарського суду (22.11.2011р.) з позовом про розірвання договору про спільне фінансування будівництва торгівельно-розважального та оздоровчо-спортивного комплексів від 05.02.2008р. та прийняття оскаржуваного рішення про задоволення зазначених позовних вимог, підстави, передбачені ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, для розірвання спірного договору –відсутні.
Крім того, щодо посилань позивача на лист відповідача від 19.03.2008р., колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у своєму листі відповідач зазначає про відсутність у нього станом на березень місяць 2008 року грошових коштів для виконання своїх зобов’язань з фінансування робіт з будівництва об’єктів нерухомості, що є предметом спірного договору від 05.02.2008р. та, разом з тим, вказує, що він не має наміру відмовлятись від свого права отримати у власність частину збудованих нежитлових приміщень.
Однак ліквідатор ТОВ «Колумб»не надав суду жодних доказів, з яких би вбачалось, що за період з 19.03.2008р. по 22.11.2011р. (дата звернення з позовом) відповідач так і не виконав своїх зобов’язань та не провів фінансування робіт з будівництва об’єктів нерухомості, що є предметом спірного договору від 05.02.2008р. Не надав ліквідатор і доказів того, що ТОВ «Колумб»проводив фінансування та здійснював реконструкцію об’єктів нерухомості, що є предметом спірного договору від 05.02.2008р. виключно за власні кошти.
Отже, колегія вважає, що позовні вимоги про розірвання договору про спільне фінансування будівництва торгівельно-розважального та оздоровчо-спортивного комплексів від 05.02.2008р. є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про визнання за ТОВ «Колумб»права власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення, а саме: Ангар –літ. БТІ –«А»(будується) –48% готовності, загальною площею 269,5 кв.м, (що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 3,9000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300060360011), навіс –літ. БТІ –«Б», загальною площею 77,0 кв.м, навіс літ. БТІ –«В», площею 30.5, навіс літ. БТІ –«Г», площею 45,1 кв.м, убиральня –літ. БТІ - «Д», площею 1,1 кв.м, ( що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,8000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300060360012), що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, згідно технічного паспорту виготовленого КП «Сумське МБТІ»від 24.10.2011 р., колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 331 Цивільного Кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, передбачено, що порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. № 923, передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальною комісією, що утворюється інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Результати роботи приймальної комісії оформляються актом готовності об'єкта до експлуатації.
Положеннями вказаних правових норм, визначені загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів.
Правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.
Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Колегія суддів зазначає, що всі вищенаведені правові норми передбачають можливість за рішенням суду визнати за особою, що здійснила самочинне будівництво (реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) право власності саме на об’єкт закінченого будівництвом.
Однак, позивач у позовній заяві, просить визнати за ТОВ «Колумб»право власності не на об’єкт, закінчений будівництвом - торгівельно-розважальний та оздоровчо-спортивний комплекси, а на окремі самовільно збудовані нежитлові приміщення, а саме: Ангар –літ. БТІ –«А»(будується) –48% готовності, загальною площею 269,5 кв.м, навіс –літ. БТІ –«Б», загальною площею 77,0 кв.м, навіс літ. БТІ –«В», площею 30.5, навіс літ. БТІ –«Г», площею 45,1 кв.м, убиральня –літ. БТІ - «Д», площею 1,1 кв.м.
У відповідності до Відповідно до ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Таким чином, Законом не передбачено правової можливості визнавати право власності на об’єкт незакінченого будівництвом.
Крім того, як було зазначено вище, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Разом з тим, згідно матеріалів справи, договори оренди земельних ділянок від 31.03.2006 р., які були надані ТОВ «Колумб»в оренду під будівництво торговельно-розважального комплексу, станом на момент звернення позивачем з даним позовом (22.11.2011р.) та прийняття оскаржуваного рішення (01.12.2011р.), були припинені шляхом їх розірвання за рішенням господарського суду Сумської області від 16.11.2011р. по справі №5021/1606/2011 (а.с. 107-110). Станом на момент прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом та прийняття даної постанови апеляційним господарським судом рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2011р. по справі №5021/1606/2011 не скасоване та набрало законної сили.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні про визнання за ТОВ «Колумб»права власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення, а саме: Ангар –літ. БТІ –«А»(будується) –48% готовності, загальною площею 269,5 кв.м, (що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 3,9000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300060360011), навіс –літ. БТІ –«Б», загальною площею 77,0 кв.м, навіс літ. БТІ –«В», площею 30.5, навіс літ. БТІ –«Г», площею 45,1 кв.м, убиральня –літ. БТІ - «Д», площею 1,1 кв.м, ( що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,8000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300060360012), що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, згідно технічного паспорту виготовленого КП «Сумське МБТІ»від 24.10.2011 р., - є безпідставними та такими, що також не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, через що рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2011р. по справі №5021/2831/2011 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Сумської міської ради підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судові витрати по сплаті судового збору за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то витрати позивача зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивачем при подачі заяви про доповнення позовних вимог, було подано суду квитанцію №2089.573.2 від 30.11.2011 р. про сплату судового збору в розмірі 985,00 грн., відповідно до п. 2.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», тобто за подання позовної заяви немайнового характеру.
Проте, крім вимог про розірвання договору, позивач також просив суд визнати право власності на об’єкти нерухомості. Вказана вимога є майновою, за яку, відповідно до п. 2.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», передбачено сплату судового збору в розмірі 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до даних зазначених у Технічному паспорті, інвентаризаційна вартість будівель та споруд складає 398 487,00 грн. таким чином судовий збір у розмірі 2 % від ціни позову має складати 7 969,74 грн. Отже, враховуючи той факт, що позивачем за визнання права власності було сплачено 985,00 грн., з позивача в держбюджет слід до стягнути 6 984, 74 грн.
Щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, то враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то витрати Сумської міської ради по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню апелянту за рахунок позивача.
Однак, як вбачається з матеріалів справи за подання апеляційної скарги Сумською міською радою було сплачено лише 941,00 грн., тоді як відповідно до п.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за оскарження в повному обсязі в апеляційному порядку рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2011р., яке містить майнову і немайнову вимоги, апелянт мав сплатити 4455,37 грн.
Отже, враховуючи той факт, що апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено 941 грн. 00 коп., з апелянта в дохід бюджету має бути до стягнено 3514,37 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 91, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання Сумської міської ради про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача задовольнити.
Залучити Сумську міську раду (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2) до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Апеляційну скаргу Сумської міської ради задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2011р. по справі №5021/2831/2011 скасувати та прийняти нове.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумб»(40030, м. Суми, вул. Черепіна, 38, код ЄДРПОУ 32779336) в дохід державного бюджету (отримувач коштів УДК у місті Суми, код отримувача 23636315, банк отримувача ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, рахунок № 31213206700002, код класифікації 22030001) 6984, 74 грн. судового збору за подання позову.
Стягнути з Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан незалежності, 2, рахунок № 31112095700002 в ГУДКУ у Сумській області, код 23636315, МФО 837013, код бюджетної класифікації 22090200) на користь державного бюджету (отримувач коштів УДК у Дзержинському районі м. Харкова, код отримувача 24134567, банк отримувача ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31210206700003, код класифікації 22030001) 3514,37 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумб»(40030, м. Суми, вул. Черепіна, 38, код ЄДРПОУ 32779336) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан незалежності, 2, рахунок № 31112095700002 в ГУДКУ у Сумській області, код 23636315, МФО 837013, код бюджетної класифікації 22090200) 4455,37 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Сумської області на виконання даної постанови видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Пуль О.А.
Суддя Хачатрян В.С.
Повний текст постанови підписано 27.01.2012р.