ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р.                                                           Справа № Б-39/02-09  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Хачатрян В.С.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

УПФУ в Ізюмському районі Харківської області –ОСОБА_1 (дов. №1055/07-14 від 18.01.2012р.),

ПАТ «Мегабанк» - ОСОБА_2 (дов. №13-57/11д від 11.01.2011р.),

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - ОСОБА_3 (дов. №2313 від 05.07.2010р.),

ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»- ОСОБА_4 (дов. б/н від 20.01.2012р.),

керуючий санацією Кадацький С.Р.

Головного управління юстиції у Харківській області –ОСОБА_6 (дов. №13 від 24.01.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України (вх. №5408Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2011р. (про визнання вимог УПФУ в Ізюмському районі Харківської області погашеними) у справі № Б-39/02-09

за заявою ТОВ «Торговий дім «ІТРЗ», м. Харків

до ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», м. Ізюм

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. по справі № Б-39/02-09 (суддя Кононова О.В.) відмовлено УПФУ в Ізюмському районі Харківської області у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів грошових вимог у сумі 2064085,26 грн. Ухвалено вважати погашеними грошові вимоги УПФУ в Ізюмському районі Харківської області в сумі 2064085,26 грн.

До Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу від 09.03.2011 р. звернулося Міністерство юстиції України, яке з посиланням на порушення місцевим господарським судом при її винесенні норм матеріального та процесуального права, просить суд зазначену ухвалу скасувати та направити справу до господарського суду Харківської області для розгляду на стадію попереднього засідання. В апеляційній скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не було враховано вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 21.10.2010 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 04.01.2012 року.

До Харківського апеляційного господарського суду 04.01.2012 року від УПФУ в Ізюмському районі Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України (вх. №72), в якому воно підтримує апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р., справу направити на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 24.01.2012 року.

19.01.2012 року до Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив керуючого санацією на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України (вх. №500), в якому він вважає скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. по справі № Б-39/02-09 без змін.

В судовому засіданні 24.01.2012 року представники УПФУ в Ізюмському районі Харківської області та Головного управління юстиції у Харківській області підтримали апеляційну скаргу Міністерства юстиції України. Однак, представник Головного управління юстиції у Харківській області вважав оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. по справі № Б-39/02-09 законною та такою, що скасуванню не підлягає.

Інші учасники процесу заперечували проти апеляційної скарги у повному обсязі, просили залишити ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. без змін.

Представник апелянта (Міністерства юстиції України) в судове засідання не з’явився.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2009р. за заявою ТОВ «Торговий дім «ІТРЗ»порушено справу про банкрутство ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.10.2009р. в підготовчому засіданні ініціюючого кредитора зобов’язано опублікувати в офіційному друкованому органі України газеті «Голос України»або «Урядовий Кур’єр»оголошення про порушення справи про банкрутство боржника –ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника. Цією ж ухвалою було введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лісіну В.Ю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2010 р. визнано, що грошові вимоги УПФУ в Ізюмському районі Харківської області в сумі 2064085,26 грн. вважаються погашеними.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р. ухвала господарського суду Харківської області від 06.09.2010 р. по справі №Б-39/02-09 залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 р. скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 06.09.2010 р. по справі №Б-39/02-09, справу передано на розгляд господарського суду Харківської області.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. по справі № Б-39/02-09 відмовлено УПФУ в Ізюмському районі Харківської області у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів грошових вимог у сумі 2064085,26 грн., ухвалено вважати погашеними грошові вимоги УПФУ в Ізюмському районі Харківської області в сумі 2064085,26 грн. у зв’язку з неподанням кредитором до суду заяви з грошовими вимогами у встановлений законом строк.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, 04.11.2009 р. ініціюючим кредитором було здійснено публікацію оголошення в газеті «Голос України»№ 208 про порушення господарським судом провадження по справі про визнання ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»банкрутом. Однак, заява УПФУ в Ізюмському районі Харківської області з кредиторськими вимогами до боржника надійшла до господарського суду лише 13.08.2010р. (т.7 а.с.66,67).

Позиція УПФУ в Ізюмському районі Харківської області про те, що вказана заява була своєчасно направлена на адресу господарського суду не підтверджується матеріалами справи.

Згідно витягу із журналу реєстрації вихідної кореспонденції (т.23 а.с.72,73) заява по ВАТ «ІТРЗ»від 24.11.2009р. вих.№12350/07-14 мала була бути направлена до розпорядника майна (Лісіної В.Ю.) та господарського суду, що свідчить про те, що відправленню підлягав лише один документ.

Як свідчать наявні у справі копії заяв УПФУ в Ізюмському районі Харківської області від 24.11.2009р. (т.7 а.с. 67; т.23 а.с.65, 66), це є дві різні заяви, які окремо адресовані господарському суду Харківської області та розпоряднику майна ВАТ «ІТРЗ». Однак, вони мають один вихідний номер - 12350/07-14.

Вказана заява згідно журналу реєстрації вихідної кореспонденції підлягала відправленню поштою з повідомленням.

Відповідно до п. 62 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270, у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу. Також п. 2 цих правил визначено, що повідомлення про  вручення поштового відправлення,  поштового переказу це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до  відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача;

Крім того, відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, саме розрахунковий документ - документ встановленої відповідно  до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), підтверджує надання послуг поштового зв'язку та може бути належним та допустимим доказом відправлення до суду відповідної заяви.

В той же час, кредитором не надано жодних доказів передачі поштовому відділенню на відправку в адрес господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника. Також, не надано доказів вручення уповноваженій особі господарського суду Харківської області (ні поштою, ні безпосередньо) заяви з вимогами УПФУ в Ізюмському районі Харківської області до боржника.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що УПФУ в Ізюмському районі Харківської області не надало належних та допустимих доказів подання у встановлений строк заяви з вимогами до боржника господарському суду.

Відповідно ч.1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому засобі оголошення про порушення справи про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори направляють боржнику та розпоряднику майна.

Частиною 2 ст.14 Закону встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним та поновленню не підлягає.

Таким чином, вказаний Закон пов’язує сплив строку подання заяв з вимогами до боржника саме з моментом звернення кредитора до суду. А тому, ні факт своєчасного подання копії такої заяви боржнику або розпоряднику майна, ні факт визнання цих вимог боржником або розпорядником майна не можуть бути підставою для розгляду господарським судом цих вимог по суті у випадку пропуску кредитором строку, передбаченого ч.1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Окрім того, відповідно ч. 6 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»включенню до реєстру підлягають визнані боржником або господарським судом вимоги кредиторів.

Однак, як свідчить підписаний боржником (в.о. голови правління та головним бухгалтером) реєстр вимог кредиторів (т.7, ас. 103) вимоги УПФУ в Ізюмському районі Харківської області не були включені до реєстру, що свідчить про неправомірність повідомлення розпорядника майна вих. №25/6-8 від 25.06.2010р. про визнання цих вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів (т.7, ас. 42).

Таким чином, немає правових підстав для задоволення заяви УПФУ в Ізюмському районі Харківської області про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог в сумі 2064085,26грн.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 09.03.2011р. - відсутні.

Як свідчить апеляційна скарга, Міністерство юстиції України виступає як самостійний учасник провадження у справі - державний орган з питань банкрутства, і не подає заяву до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб або про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України. Тому, згідно положень Закону України «Про судовий збір»Міністерство юстиції України, в даному випадку, не наділено пільгами щодо сплати судового збору. Проте, апелянтом всупереч ч.3 ст.94 Господарського процесуального кодексу до скарги не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно пп.8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»(в редакції станом на момент подачі апеляційної скарги) за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставки судового збору встановлюються в сумі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, відповідно положень ст.ст. 49, 105 Господарського процесуального кодексу України з апелянта підлягає стягненню судовий збір на користь Державного бюджету України за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 91, 99, ст. 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. (про визнання вимог УПФУ в Ізюмському районі Харківської області погашеними) у справі № Б-39/02-09 залишити без змін.

Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, відомості про поточні рахунки відсутні) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДК у Дзержинському районі м. Харкові, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 24134567, банк отримувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банку отримувача (МФО) –851011, рахунок отримувача - 31210206700003, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 470,50грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Головуючий суддя                                                                    Крестьянінов О.О.

Суддя                                                                                           Білоусова Я.О.  

Суддя                                                                                           Хачатрян В.С.