Справа №2-1692/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2007 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Шамової Т.В
при секретарі Черевик Л.А., Дрижирук О.М.
з участю адвоката Наполової Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (яка також діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_3, 3-я особа: Придніпровський райвиконком м. Черкаси (орган опіки та піклування) про припинення права на частку в спільному майні, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (яка також діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1) звернулася до суду з позовом про припинення права ОСОБА_3 на частку в спільному майні, а саме на 1/3 частину АДРЕСА_1, визнавши право власності на цю частку за ОСОБА_1 зі сплатою на користь відповідача її вартості в сумі 67848.00 грн..
Позивачка в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала. Пояснила, що з 23.10.93 р. перебувала в зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_3, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу за договором обміну від ІНФОРМАЦІЯ_5 ними була придбана двокімнатна АДРЕСА_1. Згідно цього договору власниками житла є три особи: вона, відповідач та їх неповнолітня донька, тобто кожному належить по 1/3 частині спірного помешкання. Ще за час шлюбу ОСОБА_3 неодноразово в стані алкогольного сп»яніння вчиняв сварки та скандали, влаштовував бійки на очах дитини, без згоди дружини продавав або закладав у ломбард речі домашнього вжитку, її особисті речі. В 2002 році відповідач проходив курс стаціонарного лікування в наркологічному відділенні ЧОНД з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, але після цього не перестав випивати, і на цей час досить часто в нього бувають запої. В березні 2006 року шлюб між подружжям розірвано, після чого ОСОБА_3 почав більш дієво чинити перепони в користуванні цим житловим приміщенням іншим членам сім»ї. Вона з донькою вимушена була деякий час навіть винаймати інше житло, хоча сам відповідач з липня 2005 року також не мешкав в спірній квартирі, а використовував її лише для прийому друзів-алкоголіків. Фактично ОСОБА_3 і до сьогодні добровільно проживає в квартирі своєї матері за адресою: АДРЕСА_2. Тільки після пред»явлення в квітні 2007 року первинного позову про визнання порядку користування квартирою та вселення, змогла разом з неповнолітньою донькою вселитися в свою квартиру, хоча іншого житла ні в неї, ні в доньки немає. В запереченнях на первинний позов ОСОБА_3 зазначив, що будуть порушуватися його права в разі задоволення її вимоги щодо встановлення такого порядку користування вищезгаданим житловим приміщенням: відповідачу-кімнату 10.1 кв.м. , а їй з неповнолітньою донькою-кімнату площею 17.3 кв.м. з прилеглим балконом, підсобні приміщення (кухня, коридор, ванна кімната, туалет, коридор, вбудована шафа) залишити в загальному користуванні. Оскільки виділити в натурі частки власників неможливо, бо ця квартира є неподільною, встановити порядок користування нею не бажає сам ОСОБА_3, 1/3 частка якого в спільному майні є незначною і який до того ж добровільно не користується своєю власністю з липня 2005 року, хоча й грубо перешкоджав іншим членам сім»ї проживати в цьому помешканні, тому вважає, що є всі
правові підстави припинити право власності відповідача на його 1/3 частку у спільному майні. Це не буде суперечити положенням ст. 365 ЦК України, а навпаки буде захищати права та інтереси неповнолітньої доньки та інших співвласників майна. Згідно висновку спеціаліста дійсна вартість АДРЕСА_1 становить 203544.00 грн., тобто вартість 1/3 її частки складає 67848.00 грн., яку вона згідно вимог ЦК України внесла на депозитний рахунок для подальшого виконання рішення суду. Тому просить припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину спірного житла, визнавши за нею право власності на цю частку зі сплатою відповідачу грошової компенсації в сумі 67848.00 грн.; а також просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь судові витрати по сплаті держмита в сумі 51.00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30.00 грн., та по оплаті висновку спеціаліста в сумі 490.32 грн..
Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. Пояснив, що твердження позивачки в судовому засіданні не відповідають дійсності. Адже він не є алкоголіком, а лише вживає спиртні напої на свята. Не пропивав речі, а здавав їх у ломбард за згоди дружини, бо потрібні були гроші для утримання сім»ї. Дійсно, він тривалий час і до сьогодні фактично проживає у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2, тобто з власної ініціативи не користується спірним житлом. Проте, його мати оплачувала комунальні послуги по АДРЕСА_1, бо він тривалий час не працює. Тому не може сплачувати й аліменти на утримання неповнолітньої доньки. Також дійсно він не впускав у це помешкання колишню дружину разом з дитиною, оскільки в них склалися вкрай напружені стосунки. Проте, на цей час змінив свою думку і вважає, що можливо встановити порядок користування вищезгаданою квартирою або залишити її в загальному користуванні, бо в разі задоволення цього позову будуть істотно порушені його житлові права. Адже перебування у батьків не свідчить про те, що він не потребує спірного помешкання. Тим більше, що за ту суму, яку пропонує позивачка в якості грошової компенсації за його 1/3 частину квартири, він не зможе придбати собі інше житло. Хоча не погоджується з висновком спеціаліста щодо оцінки дійсної вартості АДРЕСА_1, але категорично проти призначення судової експертизи. Також не може відповідно до вимог ст. 365 ЦК України покласти до винесення рішення суду на депозит гроші за 2/3 частин квартири, що належать на праві власності позивачці разом з неповнолітньою донькою, бо вже тривалий час не працює. Отже просить залишити позовні вимоги в повному обсязі без задоволення.
Представник Придніпровського райвиконкому м. Черкаси (органу опіки та піклування) вважає, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 буде відповідати інтересам неповнолітньої дитини.
Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що цей позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Праця громадян є основою створення і примноження їх власності (ч.1 ст. 12 Закону України «Про власність» № 697-ХП від 07 лютого 1991 року з наступними змінами та доповненнями).
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про власність» право власності-це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст. 316 ЦК України).
В науці розрізняють право власності в об»єктивному та суб»єктивному розумінні. В об»єктивному розумінні право власності-це сукупність правових норм, визначених державою, що регулюють відносини по володінню, користуванню та розпорядженню засобами виробництва та предметами вжитку. В суб»єктивному розумінні право власності-це конкретне право певної особи по володінню, користуванню та розпорядженню певним майном, що їй належить.
Єдність всіх трьох повноважень власника є класичною тріадою повноважень власника.
Суб»єктом права власності може бути будь-який суб»єкт цивільного права. При цьому, слід зауважити, що ст. 13 Конституції України, ч.2 ст. 318, ст. 386 ЦК України, ст. ст. 2, 48 Закону України «Про власність» від 07.02.91 р. з наступними змінами та доповненнями закріплена рівність усіх суб»єктів права власності перед законом.
Об»єктом права власності може бути будь-яка індивідуально-визначена річ.
Право власності набувається на підставах, що не забороняється законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття власності не встановлена судом, ( ст. 328 ЦК України).
Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч.1 ст. 357 ЦК України).
Положеннями СТ. 365 ЦК України закріплено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивачкою було доведено наявність всіх обставин, визначених ст. 365 ЦК України.
Зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 засвідчили, що ОСОБА_3 за час шлюбу з позивачкою постійно зловживав спиртними напоями, в стані алкогольного сп»яніння вчиняв сварки та бійки, виганяв дружину та дитину з дому, через що їм неодноразово доводилося мешкати у сусідів, знайомих, родичів.
Навіть, неповнолітня донька сторін ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, надала пояснення працівникам відповідних служб, які проводили перевірку вчинення батьком психологічного насильства стосовно неї, що в період спільного проживання ОСОБА_3 «зловживав спиртними напоями, сварився з мамою, виражався нецензурними словами. Був випадок, коли батько накричав на неї та підняв руку. На даний час він не цікавиться її життям».
Більш того, з листа-відповіді НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 випливає, що ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_3 по ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в наркологічному відділенні Черкаського обласного неврологічного диспансера з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю.
З листів-відповідей ломбардів випливає, що ОСОБА_3 протягом 2004-2005 років неодноразово звертався за послугами цих установ з приводу закладу речей (золотих виробів, побутової техніки та ін.).
Суд критично оцінює твердження відповідача щодо реалізації вищезгаданого спільного майна подружжя за згоди дружини, адже він не надав доказів цього. Більш того, якщо б ОСОБА_1 бажала закласти свої золоті прикраси, то це вона могла зробити й сама. Проте, позивачка жодного разу не зверталася до ломбарду.
В попередньому судовому засіданні відповідач підтвердив, що заважає користуватися колишній дружині разом з дитиною спірним житлом, заявивши, що «вони зайдуть до квартири лише через мій труп». В судовому засіданні ОСОБА_3 особисто підтвердив, що за власної ініціативи не користується АДРЕСА_1, проживаючи вже тривалий час у квартирі батьків за адресою: АДРЕСА_2. Про цей факт свідчить й адреса, яку відповідач зазначає в своїх зверненнях до суду та за якою він отримує повістки. Акт від 06.06.07 р. знов таки ж
підтверджує факт непроживання ОСОБА_3 у спірному помешканні з липня 2005 року. Також в своїх запереченнях на первинний позов ОСОБА_1 відповідач стверджував, що неможливо виділити частки співвласників вищезгаданої квартири у натурі, яка є неподільною, та встановити порядок користування даним житлом, бо це буде порушувати його житлові права.
Отже, вищевикладене свідчить про наявність усіх ознак ст. 365 ЦК України, при яких право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників.
У суду немає сумнівів щодо достовірності висновку спеціаліста Черкаського відділення КНДІСЕ № 92 БТ від 08 травня 2007 року стосовно дійсної вартості АДРЕСА_1. Хоча відповідач не погодився з цим висновком, але категорично відмовився від призначення судової експертизи.
Також ОСОБА_1 виконала вимоги ч.2 ст. 365 ЦК України щодо попереднього внесення позивачем вартості частки, на яку припиняється право особи у спільному майні за рішенням суду, на депозитний рахунок.
Судові витрати необхідно розподілити між сторонами відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.
ст. .15
ВИРІШИВ:
Задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 (яка також діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_3, 3-я особа: Придніпровський райвиконком м. Черкаси (орган опіки та піклування) про припинення права на частку в спільному майні.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину АДРЕСА_1, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за його 1/3 частину квартири в сумі 67848.00 грн. (шістдесят сім тисяч вісімсот сорок вісім гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті держмита в сумі 51.00 грн., кошти на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30.00 грн., та по оплаті висновку спеціаліста в сумі 490.32 грн., а всього 571.32 грн. (п"ятсот сімдесят одна гривня тридцять дві копійки).
Достягнути держмито з ОСОБА_3 в прибуток держави в сумі 627.00 грн. (шістсот двадцять сім гривень).
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга-протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.