ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
27 січня 2012 року справа № 5020-11/240
за скаргою Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на дії органу виконання судових рішень –відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у місті Севастополі (99001, м. Севастополь, пл. Ластова, 1)
у справі № 5020-11/240
За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, буд.5)
до товариства з обмеженою відповідальністю „РОКС”
(99009, м.Севастополь, вул..Гер.Севастополя, 22-1, а/с 4)
про стягнення заборгованості у розмірі 274258,47 грн, розірвання договору оренди та зобов’язання повернути орендоване майно,
Суддя Кравченко В.Є.
за участю представників:
стягувача –ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.01.2012;
боржника –ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.11.2011;
відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у місті Севастополі –ОСОБА_3, довіреність б/н від 03.01.2012,
СУТЬ СПОРУ:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „РОКС” про стягнення заборгованості у розмірі 274258,47 грн, розірвання договору оренди та зобов’язання повернути орендоване майно.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.05.2010 у справі №5020-11/240 позов було задоволено частково, розірвано договір оренди нерухомого майна
№166-07 від 16.02.2007, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та товариством з обмеженою відповідальністю „РОКС”, зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю „РОКС” повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення першого поверху чотирьохповерхового будинку, загальною площею 99,10 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 22, за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „РОКС” на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради заборгованість з орендної плати у розмірі 42239,63 грн., пеню у розмірі 2287,22 грн, витрати по сплаті державного мита у розмірі 530,27 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 38,32 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 20.05.2010 залишено без змін.
У порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України, на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 20.05.2010 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2010, що набрали законної сили 11.08.2011, , були видані відповідні накази.
10.01.2012 на адресу господарського суду міста Севастополя надійшла скарга Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –Фонд) на дії органу державної виконавчої служби –відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у місті Севастополі (далі –ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополі), у якій Фонд просить суд визнати незаконним його дії щодо повернення виконавчого документа стягувачу –наказу господарського суду міста Севастополя від 29.09.2010, виданого по справі № 5020-11/240, а також просить скасувати постанову державного виконавця Васильцова Д.Д. про повернення виконавчого документу від 07.12.2011.
Вимоги скарги, з посиланням на статті 1, 2, 6, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, обґрунтовані тим, що під час виходу представника Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради разом з державним виконавцем за місцем знаходження нерухомого майна, яке підлягає поверненню Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради боржником (за адресою місто Севастополь, вул. Гер.Севастополя, 22), було встановлено, що боржник фактично займає вбудовані нежитлові приміщення першого поверху чотирьохповерхового будинку, загальною площею –99,10 кв.м., які розташовані за зазначеною адресою. Державним виконавцем було запропоновано представнику Фонду скласти та підписати акт прийому-передачі зазначених приміщень на виконання рішення господарського суду від 20.05.2010 у справі №5020-11/240 відповідно до виконавчого документу. Представник Фонду повідомив державного виконавця про неможливість складання та підписання відповідного акту прийому-передачі зазначених приміщень у зв’язку з фактичним знаходженням в них боржника та його майна. Проте, з підстав п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ було повернено стягувачу без виконання. На думку представника Фонду, саме ці дії було вчинено державним виконавцем за відсутністю законних підстав, з порушенням законних інтересів Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради як стягувача та всупереч приписам та призначенню Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки стягував не перешкоджав виконанню судового рішення.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 5 від 10.01.2012 дана скарга призначена до автоматичного розподілу та передана судді Кравченко В.Є.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.01.2012 скарга прийнята до провадження суддею Кравченко В.Є. та призначена до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2012.
У судовому засіданні 27.01.2012 представник стягувача підтримав вимоги скарги у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.
Представник боржника у судовому засіданні надав письмові заперечення на скаргу, у яких просив відмовити у її задоволенні, зазначаючи, що при проведенні виконавчих дій товариству з обмеженою відповідальністю “РОКС” стягувачем не був наданий акт прийому-передачі нежитлового приміщення для підписання, вимогу державного виконавця щодо прийняття майна стягувач свідомо не виконав. Таким чином, на думку представника боржника, відсутні підстави для обвинувачення товариства з обмеженою відповідальністю “РОКС” в ухиленні від виконання рішення суду, а посилання у скарзі на обов’язок боржника звільнити нерухоме майно від осіб та їх майна вважає неспроможним , оскільки в силу пункту 4 статті 78 Закону України “Про виконавче провадження”, звільнення приміщення, зазначеного у виконавчому документі від осіб, їх майна та заборона користування цим майном є виселенням, яке не передбачалось за цим рішенням господарського суду.
Представник ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополі у судовому засіданні також надав заперечення на скаргу, у яких просив суд відмовити стягувачу у її задоволенні. Вважає, що всі дії, вчиненні 09.11.2011 державним виконавцем відповідають закону, були спрямовані на виконання наказу № 5020-11/240, виданого 29.09.2010 господарським судом міста Севастополя. За наслідками даних виконавчих дій державним виконавцем був складений акт щодо відмови стягувача –Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради прийняти зазначене майно на виконання рішення суду. При проведенні виконавчих дій стягувачем не було надано заперечень щодо не підписання акту прийому-передачі нерухомого майна, зазначеного у рішенні суду. Крім того, наказом господарського суду міста Севастополя по справі № 5020-11/240 не передбачено проведення виконавчих дій щодо звільнення зазначеного приміщення від майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю “РОКС”.
Судом встановлено, що 29.09.2010 господарським судом міста Севастополя був виданий наказ на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 20.05.2010, постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 щодо зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю „РОКС” (99009, м.Севастополь, вул.Героїв Севастополя, 22-1) повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення першого поверху чотирьохповерхового будинку, загальною площею 99,10 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул.Гер.Севастополя, 22, за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили (т. 1 а.с. 140).
Наказ набув законної сили 11.08.2010.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополі Васильцова Д.Д. від 07.12.2011 виконавчий документ № 5020-11/24, виданий 29.09.2010 господарським судом міста Севастополя, щодо зобов’язання боржника –товариства з обмеженою відповідальністю “РОКС” повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення першого поверху чотирьохповерхового будинку, загальною площею –99,10 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 22, на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України “Про виконавче провадження” був повернутий стягувачу з мотивів перешкоджання стягувачем проведенню виконавчих дій (відмовився прийняти майно, що підлягало передачі), незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа (т. 2 а.с. 29).
Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідив матеріали виконавчого провадження, скарги та справи, вважає вимоги скарги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Статтею 124 Конституції України і статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно із частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження»цей закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України “Про виконавче провадження” ( далі по тексту –Закон), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України “Про державну виконавчу службу”.
Згідно із частиною першою та частиною третьої статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, в іншому випадку його рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 11 даного Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
У відповідності до частини другої статті 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Оскаржувана постанова від 07.12.2011 прийнята згідно з пунктом 4 частини першої статті 47 Закону України “Про виконавче провадження”
За змістом пункту 4 частини першої статті 47 цього Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Частиною другою статті 47 вищезазначеного Закону передбачено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
Суд, оцінюючи акт (а.с 46, т.2), складений 09.11.2011 старшим державним виконавцем ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополі Чумаковим В.Е. у присутності двох понятих, дійшов висновку, що при примусовому виконанні виконавчого документу № 5020-11/240, виданого 29.09.2010 господарським судом міста Севастополя, фактична наявність боржника –товариства з обмеженою відповідальністю “РОКС” і нерухомого майна, яке останній був зобов’язаний повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради державним виконавцем була встановлена, однак рішення суду не було виконано так як стягувач відмовився прийняти це майно, яке підлягало передачі «у зв’язку з тим, що сторонами не підготовлений акт прийому-передачі майна».
Однак, суд звертає увагу на те, що у зазначеному акті відсутні відомості стосовно присутності представника боржника при проведенні виконавчих дій, його позиція по складанню або відмові у підписанні цього акта та акту прийому передачі нежитлових приміщень на виконання рішення суду. Крім того, в акті державного виконавця ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополі від 09.11.2011 відсутнє попередження державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого документу, про яке є посилання в постанові про повернення виконавчого документу та зауваження у пункті 4 частини першої статті 47 Закону.
Твердження представника відповідача та органу виконання судових рішень про те, що невиконання рішення було викликано ухиленням представника Фонду від складання акту приймання –передачі та його відмовою від прийняття нежитлових приміщень за самостійно складеним актом прийому - передачі критично оцінюються судом і не тлумачаться як підстава для повернення виконавчого документу .
Порядок виконання рішення суду міста Севастополя від 20.05.2010 року по даній справі був раніше роз’яснений позивачу за його заявою (а.с. 12-13, т.2) ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.12.2011 ( а.с. 24-26, т. 2).
Суд, з посиланням на частину першу статті 61 Закону України “Про виконавче провадження” зазначив, що у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.
Вищевикладене свідчить про те, що передача стягувачу присудженого на його користь майна відбувається шляхом вилучення його у боржника, у зв’язку з чим фактичне здійснення цієї виконавчої дії без звільнення цього майна від боржника та його майна є неможливим. Крім того, про вилучення предметів у боржника державний виконавець складає акт передачі, який за наслідками проведення виконавчих дій ним складений не був.
Таким чином, доводи скарги знайшли свої підтвердження у судовому засіданні, суд вважає повернення виконавчого документу передчасним та необґрунтованим.
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії встановлені у статті 75 Закону. Проте, з оглянутих матеріалів виконавчого провадження і пояснень представника ВДВС, наданих у судовому засіданні не вбачається вжиття державним виконавцем необхідних дій для повного та своєчасного виконання рішення суду щодо повернення майна за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 8 роз’яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” (з наступними змінами та доповненнями) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Відповідно до частини п’ятої статті 47 Закону України “Про виконавче провадження” повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 Закону.
Отже, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не позбавлений права повторно звернутись до ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополі щодо виконання наказу № 5020-11/240, виданого 29.09.2010 господарським судом міста Севастополя у межах строків, встановлених статтею 21 Закону України “Про виконавче провадження”, про що також зазначено у постанові старшого державного виконавця ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополя Васильцова Д.Д.
Проте, можливість повторного звернення до ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополі щодо виконання наказу № 5020-11/240 не позбавляє стягувача права на оскарження у порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, дій державного виконавця, які на його погляд незаконно вчинялись останнім під час його первісного виконання.
Доводи, наведені представником товариства з обмеженою відповідальністю “РОКС” не спростовують доводів скаржника щодо законності дій державного виконавця по поверненню виконавчого документа.
Аналізуючи сукупність встановлених обставин по справі, загальну мету виконавчого провадження як кінцеву стадію правосуддя щодо своєчасного і повного виконання рішення, тривалий час невиконання рішення суду, яке набуло чинності вже 11.08.2010, суд дійшов висновку про наявність у діях державних виконавців ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополі порушень норм Закону України „Про виконавче провадження”, на які заявник посилається у своєї скарзі та приймає рішення про її задоволення.
Керуючись статями 2-1, 4-5, 32-34, 43, 86, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради –задовольнити.
2. Визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції в місті Севастополі по винесенню постанови від 07.12.2011 про повернення виконавчого документа Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради –наказу господарського суду міста Севастополя від 29.09.2010, виданого по справі № 5020-11/240 щодо зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю “РОКС” повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення першого поверху чотирьохповерхового будинку, загальною площею 99,10 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гер.Севастополя, 22, за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили.
3. Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції в місті Севастополі від 07.12.2011 про повернення виконавчого документа Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради –наказу господарського суду міста Севастополя від 29.09.2010, виданого по справі № 5020-11/240 щодо зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю “РОКС” повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради нерухоме майно – вбудовані нежитлові приміщення першого поверху чотирьохповерхового будинку, загальною площею 99,10 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гер.Севастополя, 22, за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Є. Кравченко
Результат: задовольнити повністю Суддя: Кравченко Вікторія Єфимівна