Справа № 2-1103/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

"10" січня 2012 р.                                                                                м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого- судді  Кравціва В.І.,

при секретарі                            Рибію Ю.Л.,

з участю позивачки                  ОСОБА_1,

прокурора                                  Коваленко Т.М.,

відповідача                                ОСОБА_2,

його представника-адвоката   ОСОБА_3,

представника органу опіки і піклування Телефанка О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 19.10.2011 року пред’явила позов до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

У обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак відповідач з червня 2004 року перестав цікавитися сином, аліменти на утримання дитини не сплачує і всі обов’язки щодо виховання та утримання сина виконує вона. Також відповідач не піклувався про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною взагалі, чим самоусунувся від виконання батьківських обов’язків.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 у підтримання своїх позовних вимог посилалася на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснила, що відповідач своєю поведінкою негативно впливає на психічний стан сина.

ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що відповідачка народила дитину під час їх спільного перебування у Португалії і потім обманним шляхом покинула його та виїхала з дитиною в Україну, де у його відсутності було винесено рішення про розірвання їх шлюбу. Під час розгляду справи про стягнення аліментів на утримання дитини між ними була домовленість про те, що присуджені аліменти у розмірі 300 грн. щомісячно він, відповідач, буде відкладати на рахунок у банку і ця сума є в наявності. Позивачка постійно чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною і тому він неодноразово звертався до органу опіки і піклування з клопотанням визначити час побачення із сином. Він особисто та через свою матір передає подарунки для дитини, однак позивачка всіляко чинить йому перешкоди у зустрічах з дитиною та вороже настроює сина проти нього, відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, представника органу опіки і піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, показання свідків, та з’ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.

Із свідоцтва про народження, свідоцтв про розірвання і зміну імені та довідки, виданої Самбірською ЖЕК № 1, вбачається, що сторони є батьками дитини - сина ОСОБА_5, котрий проживає з позивачкою (а.с. 5-6, 12, 14, 15).

Згідно ст. 164 Сімейного кодексу України однією із підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Статтею 160 СК України передбачений перелік обов’язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, серед яких не зазначено обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Такий обов’язок передбачено ст. 180 СК України.

Згідно рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20.02.2006 року присуджено стягувати з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина у розмірі 300 грн. щомісячно. Позивачка на підставі зазначеного рішення суду виконавчий лист отримала тільки 06.09.2011 року, що вбачається із справи про стягнення аліментів № 2-229/2006.

Однак, ОСОБА_2 не ухиляється від обов’язку утримувати сина і кошти перераховує на рахунок у банку, що підтверджується договором про заощадження та випискою із рахунку.

Суд відхиляє посилання позивачки на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, передбачених ст. 160 СК України.

Так, із свідоцтв про розірвання шлюбу та про шлюб, акту обстеження матеріально-побутових умов проживання відомо, що шлюб між сторонами розірвано 30.06.2005 року, позивачка 13.10.2005 року зареєструвала шлюб з іншим чоловіком і дитина проживає у цій сім’ї та її матеріально-побутові умови проживання добрі.

Відповідач проживає за межами району і постійно перебуває на роботах, у тому числі за межами України.

Наведені обставини не дають можливість відповідачу постійно займатися вихованням дитини, однак не свідчать про те, що відповідач самоусунувся від виконання обов’язків щодо виховання сина.

Зокрема, у жовтні 2005 року він пред’явив позов до ОСОБА_1 про зобов’язання надати можливість спілкування із сином і сторони уклали мирову угоду, що видно із справи № 2-137/2006.

Також із висновку органу опіки і піклування вбачається, що ОСОБА_2 не ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню сина і недоцільно позбавляти його батьківських прав щодо сина.

Показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що відповідач своєю поведінкою негативно впливає на психічний стан здоров’я дитини та ухиляється від виховання дитини суд відхиляє, так як джерело їх усвідомленості є розповіді позивачки, з якою вони перебувають у товариських стосунках, а свідок ОСОБА_9 є рідною сестрою позивачки і заінтересована у результаті розгляду справи.

Отже, відсутні докази, які б свідчили про винну поведінку відповідача у невиконанні своїх обов’язків щодо виховання дитини та свідоме нехтування ними, що негативно впливає на стан здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.  

Керуючись ст. ст. 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за недоведеністю позовних вимог.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

     Суддя