Справа № 2-1828/11

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30.11.2011 року                                                                                                м. Кременчук

року   Крюківський районний суд  м.Кременчука Полтавської області  в складі: головуючого судді Маханькова О.В.,

   при секретарі  Скічко Н.В.

   за участі  позивача  ОСОБА_1.,

   двоката ОСОБА_2,

   представника відповідача Войтенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кременчуці  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до Виконкому Кременчуцької міської ради, третьої особи КП «Кременчуцьке МБТІ», про визнання права власності  в порядку набувальної давності,-    

                                                                    В С Т А Н О В И В   :

          До Крюківського районного суду м.Кременчука звернулась   ОСОБА_1  з позовом та прохала суд  ухвалити рішення,яким  визнати за нею право власності на  житловий будинок  з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 що належать  ОСОБА_4.

          На обґрунтування заявлених вимог повідомила , що ОСОБА_4, господар даного будинку , після смерті дружини, ОСОБА_5, в 1995 році отримав від її тітки, ОСОБА_6, в рахунок сплати за будинок 5000 доларів США, та виїхав до Росії. Будь- яких договорів не укладалось. З цього часу в будинку він не проживав  жодного дня.  З 14.11.1995року  вона зареєстрована та  проживає в цьому будинку. Вона підтримує все домоволодіння в належному стані, проводить поточний та капітальний ремонт. Протягом 16 років добросовісно і безперервно володіє даним житловим будинком з господарськими будівлями, а тому вважає, що набула право власності на домоволодіння  за набувальною давністю.

        В судовому засіданні  позивач та його адвокат  позовні вимоги підтримали, прохали  суд задовольнити позов.

        Відповідач  представник Кременчуцької міської ради в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову, вважає його необґрунтованим.

         Третя особа КП «Кременчуцьке МБТІ»в судове засідання не з*явився, про час і місце розгляду справи повідомлені  належним чином, направив клопотання про розгляд справи без їх участі.

        Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що в даному будинку проживають більше 20 років. Даний будинок придбали у ОСОБА_4 за 5000доларів США. Господаря будинку немає, тому що він виїхав у невідомому напрямку.

        В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_1 знає, в даному будинку проживає майже 10 років. Підтримують добрі стосунки.

        В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_6 знає з 1992 року. Ремонтував їм меблі. При ньому була розмова про продаж даного будинку.

        В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що дійсно позивач разом із сім’єю проживає в даному будинку більше 10 років.

        В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивача знає давно, як господаря даного будинку,які проводять ремонт по його утриманню, їх діти  разом ходять до школи.

        Заслухавши сторони по справі,свідків,  вивчивши та проаналізувавши надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.      

        Відповідно  до ст.213 ЦПК України  рішення  суду  повинно бути законним  і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

        Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх  дослідження та доведення перед судом їх переконливості.                                                                 

          Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування  не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи.

          В судовому засіданні встановлено,  що    ОСОБА_4  на праві власності належить   житловий   будинок   АДРЕСА_1

         Згідно ч.1 ст.344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном –протягом п*яти років, набуває право власності на це майно/набувальна давність/, якщо не встановлено цим кодексом.

        Частиною 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

         В судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_4  на підставі  свідоцтва про право на спадщину  належить  житловий  будинок  №43 по вул.Попова  в м.Кременчуці.Тривалий час в даному будинку не проживає. Посилання позивача на те , що відповідач  отримав за це домоволодіння кошти , почав володіти  домоволодінням , яка належала відповідачу, є хибними та не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, так як поняття користування та володіння не є тотожними.

         Також  в судовому засіданні встановлено та не заперечується позивачем, що позивач був обізнаний про те, що  домоволодіння належать відповідачу  ОСОБА_4

         Згідно положень діючого законодавства володіння є добросовісним, коли володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тому відсутні законі підстави визнавати добросовісність заволодіння позивачем частиною домоволодіння, яка належить відповідачу.

         Твердження позивача про те , що відповідач більше 16 років в домоволодінні не проживає, не несе витрат по його утриманні, не сплачує комунальні послуги, не може бути підставою для позбавлення права власності відповідача, так як це не передбачено діючим законодавством.

         Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

         Суд вважає необхідним зазначити, що у разі понесення позивачем витрат по утриманню майна, яке належить відповідачу, він не позбавлений можливості вирішити даний спір у визначеному законом порядку.

         Посилання позивача на те, що ОСОБА_4  не проживає за даною адресою тривалий час, не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_4  права власності на частину домоволодіння, оскільки це не передбачене діючим законодавством.

         Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні не було встановлено законних підстав для задоволення позовних вимог.

        На підставі вищевикладеного суд вважає, що правових підстав для задоволення позову  відсутні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.4,10,60,88,213-215 ЦПК України, ст.ст.319,321,344 ЦК України, суд,-

                                                                                           ВИРІШИВ:      

          В задоволенні позовних вимог за  позовом ОСОБА_1  до Виконкому Кременчуцької міської ради, третьої особи КП «Кременчуцьке МБТІ», про визнання права власності на  житловий  будинок в порядку набувальної давності   - відмовити.

          Апеляційна   скарга  на рішення  суду  подається  протягом  десяти днів з дня його  проголошення  до   Апеляційного  суду  Полтавської області  через  Крюківський районний суд м. Кременчука. Особи, які  брали участь у справі, але не були присутні  у  судовому засіданні   під  час  проголошення   судового  рішення, можуть  подати  апеляційну  скаргу   протягом  десяти  днів з дня отримання   копії     цього  рішення.

       Апеляційна   скарга, подана   після  закінчення  строків,  установлених   цією  статтею, залишається    без  розгляду, якщо   апеляційний    суд за  заявою   особи, яка   її  подала, не  знайде   підстав  для  поновлення   строку, про  що   постановляється   ухвала.

Суддя:                                                                                                                  Маханьков О.В.