Справа № 22-700-07 Голов, в 1 інст.- Сидорук Є.І.
Категорія - Ц-33 Доповідач-Василевич B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2007 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді-Василевича B.C.
Суддів: Гордійчук C.O., Шимківа С.С.
при секретарі Чалій Н.О.
з участю позивача ОСОБА_1, його представника
адвоката ОСОБА_2, представника відповідача
ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 19 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору суборенди недійсним,-
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 19 березня 2007 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору суборенди недійсним.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового про відмову в позові, покликаючись на невідповідність висновків суду матеріалам справи та через неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Суд неправильно застосував до спірних правовідносин ст.215 ЦК України та ст.15 Закону України "Про оренду землі", не вказав які саме пункти оспорюваного договору та яким чином не відповідають діючому законодавству, не прийняв до уваги положень ч.4 ст. 93 Земельного кодексу України про те, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння або користування іншій особі (суборенда).Цей порядок сторонами був дотриманий і договір суборенди був зареєстрований в установленому законом порядку.
В оспорюваному договорі вказаний строк суборенди, але суд дійшов хибного висновку про те,що цей строк вийшов за межі дії терміну договору оренди.
2
Вважає неправильним посилання на ст.15 Закону України "Про оренду землі" щодо необхідності обумовлення в договорі істототних умов, оскільки в даній нормі не йдеться про договір суборенди, укладення якого регулюється ст. 8 названого Закону. Договір суборенди не суперечить договору оренди і в ньому зазначено всі його істотні умови-строк, орендна плата її розмір і порядок її справляння, умови та підстави відшкодування шкоди.
Обидві сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору суборенди, визначили в ньому обсяг взаємних прав та обов'язків.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Позивач та його представник апеляційну скаргу заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення-скасуванню з ухваленням нового з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, 22 серпня 2003 року між Рівненською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 23,5 га., що знаходиться на території Великоомелянської сільської ради (а.с.4-6).
25 травня 2004 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 договір суборенди цієї ж земельної ділянки строком на 49 років для рибогосподарських потреб (а.с.7-8), передавши її останньому в користування по акту від 16 липня 2004 року (а.с-82).
Право на укладення такого договору врегульовано ст.93 Земельного кодексу України та ст.8 Закону України "Про оренду землі",яка визначає, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Визнаючи оспорюваний договір недійсним, суд виходив з положень ст.15 Земельного кодексу України, якою визначено перелік істотних умов договору оренди та підстав визнання його недійсним. Але ця норма не регулює відносин суборенди. За змістом ст.8 Закону України "Про оренду землі" визначальним є те, щоб договір суборенди не суперечив договору оренди і не виходив за його межі.
Договір суборенди містить ряд істотних умов: об"єкт суборенди, строк договору, розмір та форма платежу, цільове призначення, умови повернення земельної ділянки, права та обов"язки сторін
Та обставина, що позивач в договорі суборенди позивач виступає орендодавцем на сутність цього договору не впливає, оскільки відповідно до ч.4 ст. 93 ЗК України та ст.8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може за згодою
3
орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Неправильна назва (поіменування) сторони, що здає земельну ділянку в суборенду не може слугувати підставою для визнання договору недійсним.
Разом з тим, колегія суддів знаходить, що наявна в оспорюваному договорі умова ( п.3.2) про переважне право придбання суборендарем у власність земельної ділянки суперечить п.3.2 договору оренди, в якому таке право належить орендареві і тому в цій частині договір суборенди підлягає визнанню недійсним.
Проте відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину немає наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому,якщо можна припустити,що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Оскільки судом допущено неправильне застосування норм матеріального права і його висновки не відповідають матеріалам справи рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
На підставі наведеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307,ч.1,2 ст.309,ч.2 ст.314,ст.316 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 19 березня 2007 року скасувати.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору суборенди недійсним задовольнити частково. Визнати, укладений 25 травня 2004 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, договір суборенди в частині переважного права придбання у власність взятої в суборенду земельної ділянки (абз.5 п.3.2) недійсним.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.