Справа №  1-55/11  р.                                                                                      

                                                                                                                                       оригінал:

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

             01 серпня 2011 року  Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді                   Заколодяжної О.А.

при секретарі                          Ус О.І.

з участю прокурора               Тетері В.А.

адвоката                                  ОСОБА_1

неповнолітньої потерпілої   ОСОБА_2

законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3                             

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  міста Гадяч справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4., уродженця та жителя АДРЕСА_1 освіта середня спеціальна, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, приватний підприємець, громадянин України, судимого Гадяцьким районним судом 01.03.2010 року  за ст. 122 ч.1 КК України  на 1 рік позбавлення волі

у вчиненні злочинів  передбачених   ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 155 КК України,

в с т а н о в и в:

В період з 16 по 27 квітня 2009 року ОСОБА_4 в с. Сватки Гадяцького району близько 17 години у власному будинку вступив у добровільні статеві зносини з  малолітньою ОСОБА_2, достовірно знаючи, що потерпіла не досягла статевої зрілості. Внаслідок статевих зносин з потерпілою ОСОБА_2 у останньої відбувся розрив дівочої пліви.

16 травня 2009 року близько 10 год.30 хв. в с. Сватки Гадяцького району у власному будинку ОСОБА_4, маючи прямий умисел на задоволення статевої пристрасті та усвідомлюючи, що ОСОБА_2 є особою, що не досягла статевої зрілості, вступив з нею у добровільні статеві зносини.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №187 від 22.06.09 року ОСОБА_2 не досягла 14- річного віку ( вік 13 років 2 місяці 7 днів) і вважається особою, яка не досягла статевої зрілості.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочинів не визнав, зазначив, що ні розпусних дій, ні інших протиправних вчинків щодо ОСОБА_2 не допускав. Вважає, що його оговорила сім’я ОСОБА_2 з метою отримати від нього гроші на святкування весілля їхнього сина, оскільки вони жили досить бідно.

Потерпіла  ОСОБА_2 показала суду, що вона знає ОСОБА_4 з дитинства, вони є сусідами і далекими родичами. Їх сім’я та вона особисто допомагають підсудному по господарству. У квітні 2009 року, коли ОСОБА_5 забрали до лікарні, вона та її батьки допомагали по господарству, а у відсутності ОСОБА_4 з 3 по 11 травня повністю здійснювали догляд за живністю та будинком. 16 травня підсудний прийшов до них додому та попросив, щоб хтось доглянув їх сина ОСОБА_6 та допоміг по господарству. Батько наказав їй допомогти ОСОБА_4 Під час перебування в нього в будинку, підсудний повалив її на кровать та вступив з нею у статевий зв’язок. Під час акту до кімнати зайшов батько, який все побачив і швидко покинув будинок. ОСОБА_4 відразу одягнувся, забрав дитину і виїхав із села. Перший статевий акт з ОСОБА_4  відбувся невдовзі дня народження її невістки, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5, але точної дати не пам’ятає через шоковий стан. Про перший випадок вона нікому не розказувала, бо боялася батьків та підсудного. Також підтвердила, що під час статевих актів ОСОБА_4 доторкався до грудей, сідниць. Декілька раз такі випадки були у квітні місяці, крім того він пропонував їй дивитися разом з ним порнофільми, але вона відмовлялася. Підтримала цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 10 тисяч на відшкодуваня моральної шкоди.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні показала суду, що вони живуть по –сусідськи з підсудним і її дочка ОСОБА_3 неодноразово няньчила дитину ОСОБА_4 та допомагала по господарству. 16 травня вдень вони з чоловіком пішли до ОСОБА_4, щоб віднести його дитині молоко. Підійшовши до будинку почули як всередині кричить мала дитина, але будинок був закритий, ніхто не відзивався. Тоді чоловік виставив вікно на веранді і заліз у будинок та через кілька хвилин вилетів і сказав, що уб’є її, після чого вони швидко попрямували додому. Вдома чоловік сказав, що побачив як ОСОБА_4 лежить на голій ОСОБА_3. Вона відразу повернулася до ОСОБА_4, зустріла підсудного на порозі і він повідомив, що нічого не було, чоловік п’яний, йому все здалося. Про цей випадок вона повідомила старшій дочці, яка знаходилась в с.Веприк, по її приїзді ОСОБА_3 зізналася, що це був другий статевий акт з ОСОБА_4, вона не повідомляла нікого, бо боялася ОСОБА_4 і їй було соромно. Підтримала цивільний позов про стягнення моральної шкоди в сумі 10 тисяч гривень, оскільки дитині була спричинена глибока моральна травма, принижена її честь.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що 16 травня зранку ОСОБА_4 зайшов до них і попоросив, щоб його дочка ОСОБА_3 посиділа з дитиною. Він сказав дочці, щоб та йшла доглядати дитину, а вони разом розпили пляшку горілки, після чого ОСОБА_4 десь пішов. Близько 11 години приїхала дружина і вони понесли ОСОБА_4 молоко для дитини. Зайшовши в двір, почули плач дитини, стукали у вікна, двері, але ніхто не обзивався. Тоді він вийняв шибку на веранді та, зайшовши у будинок, в одній із кімнат побачив, як ОСОБА_4 голий лежав зверху на ОСОБА_3 і відразу вискочив з кімнати, а коли повернувся через хвилину, то ОСОБА_4 вже вдягався. Він вийшов з будинку і разом з дружиною пішли додому, бо в нього стався серцевий напад.

Свідок ОСОБА_8 показав суду, що він був присутній при огляді господарства ОСОБА_4 16 травня 2009 року. Під час огляду ОСОБА_4 не було вдома, тому ОСОБА_3 відкрила будинок, знаючи де лежить ключ. В будинку вона вказала на ліжко, на якому все відбувалося. Зі слів жителів села він чув, що ОСОБА_3 доглядала дитину ОСОБА_4 вночі і вдень.

Свідок ОСОБА_9 показав суду, що він був понятим при огляді господарства ОСОБА_4 ОСОБА_2 вказала місце, де лежить ключ від будинку та відкрила хату. В будинку вона вказала на ліжко, з якого працівники міліції вилучили постільну білизну і відразу ж опечатали. Через кілька днів зустрів ОСОБА_4 і запитав, де він був та що наробив. ОСОБА_4 відповів, що був у м.Суми і все, що говорять, неправда. Як директор школи пояснив, що сім’я ОСОБА_2 у них знаходить на обліку як така, що потребує додаткової педагогічної уваги, так як ОСОБА_3 має часті пропуски занять без поважних причин. При встановленні причин невідвідування школи пояснення ОСОБА_3 та членів її сім’ї не збігалися. Охарактеризував її як безконфліктну ученицю.

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що дійсно ОСОБА_4 з 3 по 11 травня був відсутній за місцем проживання. Від сестри ОСОБА_20 дізнався, що підсудний згвалтував сестру ОСОБА_3. Вона також підтвердила даний факт, але деталі не пояснювала.

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що ОСОБА_4 приїздив до них в гості в м.Суми та знаходився в них з 3 по 8 травня а потім з 10 ще кілька днів.

Вина ОСОБА_4 по епізоду статевих зносин з малолітньою ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами, що містяться в справі:

- заявою ОСОБА_3 від 16.05.09 на ім’я начальника Гадяцького РВ УМВС про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за згвалтування її дочки ОСОБА_2 (а.с.77 т.1)

- протоколом огляду від 16.05.09 одягу ОСОБА_2 в ході якого на трусах потерпілої виявлено плями світло - бурого кольору та вилучено в якості речових доказів бюстгалтер, спортивні штани, труси, кофту, светр (а.с.79- 83 т.1)

- даними протоколу огляду будинку ОСОБА_4, що знаходиться в с. Сватки від 16.05.09 в ході якого з кімнати, де за словами ОСОБА_2 відбувався статевий акт, було вилучено постільну білизну на якій було виявлено плями бурого кольору (а.с.84-89 т.1)

- даними додаткововго протоколу огляду господарства ОСОБА_4 в с. Сватки від 07.07.09, яким встановлено вікно, через яке ОСОБА_7 заліз в будинок 16.05.09 (а.с.199 -201 т.1)

- актом судово –медичного дослідження №129 від 16.05.09 ОСОБА_2,  яким на момент огляду зафіксовано тілесні ушкодження у вигляді крововиливу лівого стегна, розрив дівочої пліви з зарубцьованими краями та ерозію малої статевої губи, яка могла утворитися від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути статевий член в стані ерекції ( а.с.95-96 т.1)

- висновком експерта №159 від 02.07.09 року, згідно якої виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_12 розділено на групи:

А- крововилив лівого стегна міг утворитися від дії тупих твердих предметів, в термін близько 3-х діб до моменту огляду, і кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження що не спричинили короткочасного розладу здоров’я.

Б –розриви дівочої пліви з зарубцьованими краями могли утворитися від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути статевий член в стані ерекції, або інший предмет з подібною характеристикою в термін більше 3-х тижнів до моменту огляду.

В- ерозія малої статевої губи могла утворитися від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути статевий член в стані ерекції, або інший предмет з подібною характеристикою і кваліфікується як легке тілесне ушкодження що не спричинило короткочасного розладу здоров’я .

Тілесних ушкоджень характерних для самозахисту та зґвалтування не виявлено. Тілесні ушкодження групи А та В могли утворитися при само травмуванні. Утворення  тілесних ушкоджень групи Б по даному механізму малоймовірно. Враховуючи виявлені зміни групи Б, можливо, що потерпіла до моменту огляду жила статевим життям. При судово - імунологічному дослідженні мазків і тампонів з вмістом взятих з ротової порожнини, піхви, прямої кишки від ОСОБА_13  сперматозоїди не знайдені (а.с.106-107 т.1)

- висновком експерта №160 від 20.07.09 року, згідно якого при судово-медичному дослідженні тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 не виявлено. При дослідженні мазків відбитків та змивів зі статевого члена ОСОБА_4 кров не виявлена, клітин вагінального епітелію не знайдено ( а.с.112-113 т.1)

- копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 в якому зазначена дата народження –ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 125 т.1)

- висновком експерта №187 від 22.06.09 року, згідно якого на час події ОСОБА_2 не досягла 14- річного віку ( вік 13 років 2 місяці 7 днів) і вважається особою, яка не досягла статевої зрілості (а.с. 224 т.1);

- висновком експерта № 433 від 19.06.09 року, за даними якого кров ОСОБА_2 належить до А (11) групи, якій властиві антиген А та ізогемаглютинін анти-В. Кров ОСОБА_4 належить до АВ (1У) групи, якій властиві антигени А і В (а.с. 170-171 т.1).

- висновком експерта № 430 від 25.06.09 року,  судово - медичної експертизи трусів,  даними якої встановлено, що кров ОСОБА_2 належить до А (11) групи, якій властиві антиген А та ізогемаглютинін анти-В. Кров ОСОБА_4 належить до АВ (1У) групи, якій властиві антигени А і В. На трусах, що подані на дослідження, знайдена кров людина, де виявлений антиген А. Всі сліди крові можуть походити від потерпілої ОСОБА_2 Походження крові в цих слідах від ОСОБА_4 виключається. На трусах, наданих на дослідження, сперматозоїди не знайдені (а.с. 144-147 т.1).

- висновком експерта №431 від 25.06.09 року судово - медичної експертизи наволочки, згідно якого кров ОСОБА_2 належить до А (11) групи, якій властиві антиген А та ізогемаглютинін анти-В. Кров ОСОБА_4 належить до АВ (1У) групи, якій властиві антигени А і В. На наволочці, доставленій на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антиген А. Кров в цих слідах може походити від ОСОБА_2 Походження крові в цих слідах від ОСОБА_4 виключається. На наволочці, доставленій на дослідження, сперматозоїди не знайдені (а.с.152-156 т.1).

- висновком експерта № 432 від 30.06.09 року судово - медичної експертизи підодіяльника, згідно якого кров ОСОБА_4 належить до АВ (1У) групи, якій властиві антигени А і В. Кров

ОСОБА_2 належить до А (11) групи, якій властиві антиген А та ізогемаглютинін анти-В. На підодіяльнику в об. № 4 , наданому на дослідження, знайдена кров людини, де виявлені антигени А. та В. Кров у цих слідах може походити від ОСОБА_4. Походження цих слідів крові від одної ОСОБА_2 виключається, виявлення антигену А можливе лише за рахунок домішки її крові. На підодіяльнику в об. № 9, наданому на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антиген А. Кров у цих слідах може походити від ОСОБА_2 Походження крові в цих слідах від ОСОБА_4 виключається. На підодіяльнику, наданому для дослідження, сперматозоїди не знайдені  (а.с. 161-165 т.1)

- висновком амбулаторної  судово –психолого - психіатричної експертизи №516 від 02.07.09 року, згідно якої  ОСОБА_2 в період скоєння до неї протиправного діяння будь-якими психічними захворюваннями або тимчасовим психічним розладом не страждала і не страждає в теперішній час. Ознак недоумства не виявляє. З врахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_2 могла правильно сприймати, запам’ятовувати і, в наступному, правильно відтворювати факти та події, що мають значення по справі, могла розуміти зміст та характер скоєних відносно неї дій, могла розуміти їх значення та здійснювати опір. Скоєне проти неї протиправне діяння не призвело до розвитку у ОСОБА_2 будь-яких психічних розладів. (а.с.183-186 т.1)

- висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №458 від 19.06.2009 року, згідно якої ОСОБА_4 на момент огляду будь-якими психічними захворюваннями не страждає. В період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні діяння, підекспертний будь-якими психічними захворюваннями не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними  (а.с.190-194 т.1)

- протоколом відтворення обстановки та обставин злочину зі свідком ОСОБА_7 від 17.07.2009 року, яким зафіксовано спосіб виставлення шибки з вікна та проникнення свідка в будинок та з будинку ОСОБА_4 і проведено відеозапис вказаної слідчої дії (а.с.227 т.1)

 - висновком експерта № 383 від 10.12.09 року, згідно якої покази потерпілої щодо утворення розривів дівочої пліви 1, 2 або 5 травня 2009 року не відповідають виявленим медичним даним. (а.с. т.2)

- речовими доказами – відеозаписом відтворення обстановки, одягом та постільною білизною. (а.с.210-211, 228 т.1)

Виходячи з аналізу наведених вище доказів, судом достовірно встановлено, що перший статевий акт ОСОБА_4 з малолітньою ОСОБА_2 відбувся у другій половині квітня, в період з 16 по 27 квітня 2009 року, а не 5 травня, як вказано в обвинуваченні органами досудового слідства. Вказане обвинувачення уточнене постановою помічника прокурора Гадяцького району від 25.02.10 і підстав ставитися критично до суду у нього немає. Так, судом достовірно встановлено, що з 3 по 11 травня 2009 року ОСОБА_4 був відсутній в с. Сватки. Даний фат підтверджується показами свідків по справі та наданим до суду диском з фотографіями підсудного, на яких зазначена дата фотозйомки. Даний факт підтверджує і потерпіла ОСОБА_2. За об’єктивними даними додаткового висновку експерта розрив дівочої пліви утворився понад 3 тижні до моменту огляду, тому покази потерпілої щодо утворення розривів дівочої пліви 1,2 або 5 травня 2009 року не відповідають виявленим медичним даним. Разом з цим потерпіла детально описала місце, спосіб, обставини першого статевого акту, поведінку підсудного під час та після статевих зносин і її покази не викликають у суду сумніву, оскільки за даними психолого –психіатричної експертизи вона правильно сприймала, запам’ятовувала та відтворювала події, які з нею відбувалися. Об’єктивно даний факт підтверджується актом судово - медичного дослідження та висновками експерта про недавню дефлорацію дівочої пліви, розрив якої відбувся понад 21 день до огляду потерпілої, про що свідчать  зарубцьовані краї. Посилання підсудного та сторони захисту щодо постійної зміни показів потерпілої відносно дати першого статевого акту і визнання їх недопустимими, як на неправдивість її свідчень взагалі, не заслуговують на увагу. Суд вважає, що в силу малолітнього віку, пережитого стресу та неповної соціальної адаптованості ОСОБА_2 сумлінно помилялася щодо дати перших статевих зносин. Про свою розгубленість щодо дати першого статевого акту ОСОБА_2 неодноразово вказувала в судовому засіданні та даний факт підтвердила свідок ОСОБА_16, яка перша допитувала потерпілу. Можливість такого емоційного стану неповнолітньої потерпілої підтвердила в судовому засіданні і психолог.

Також судом достовірно встановлено, що другий раз статеві зносини відбулися 16 травня 2009 року, оскільки ОСОБА_7 став їх безпосереднім очевидцем та даний факт об’єктивно підтверджений медичними даними про мацерацію малої статевої губи з сукровичними виділеннями, які могли утворитися від дії статевого члена в стані ерекції в день огляду або незадовго до огляду. Даний факт підтвердив у судовому засіданні і експерт ОСОБА_17. Покази ОСОБА_2 про те, що під час другого статевого акту в неї перед очима на правому плечі ОСОБА_4 було татуювання у вигляді  фрагменту корабля, були послідовними на протязі досудового та судового слідства і об’єктивно підтверджується фотокарткою підсудного, з якої вбачається татуювання саме на правому плечі з елементами корабля.

Суд вважає, що в обох випадках мали місце добровільні статеві зносини, так як ні досудовим, ні судовим слідством не здобуто доказів, які свідчать про застосування підсудним фізичного насильства, погроз чи використання безпорадного стану потерпілої. Даними проведених експертиз встановлено, що на тілі потерпілої відсутні сліди насильства та самооборони.

Не заслуговують на увагу твердження сторони захисту про невідповідність показів потерпілої та її матері в частині, що 16 травня відбулося зґвалтування, оскільки постановою слідчого від 23.07.09 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 152 ч.4 КК України, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не володіють юридичною термінологією в силу відсутності юридичної освіти.

Твердження сторони захисту про неправдиві свідчення потерпілої ОСОБА_18 з приводу статевих зносин не заслуговують на увагу, оскільки окрім її показів, дані факти підтверджуються висновками експертиз, показами свідків та іншими доказами в їх сукупності. Також не знайшло підтвердження посилання сторони захисту як на основну рису характеру –брехливість, так як допитавши директора школи, класного керівника та психолога встановлено, що прояви брехливості та обману мали місце лише у випадках пояснення причин невідвідування школи, які не співпадали з поясненнями її батьків. Схильності до фантазувань, навіювань, бажання викликати до себе увагу за потерпілою не помічалося. Дані факти також підтверджені висновком психолого - психіатричної експертизи.

В  процесі огляду житла була виявлена та вилучена постільна білизна, на якій були виявлені сліди крові, що походять від потерпілої ОСОБА_2, на підодіяльнику  виявлені сліди крові підсудного ОСОБА_4. Висновки цих експертиз підтверджують факт статевого акту, в результаті якого відбувся розрив дівочої пліви, що супроводжувався кровотечею. В судовому засіданні було встановлено, що постільна білизна змінювалася напередодні 27 квітня, перед госпіталізацією ОСОБА_5 до лікарні. Також в процесі судового слідства встановлено, що під час бійки колишнього подружжя, потерпіла спричинила підсудному подряпини обличчя, грудної клітки, верхніх кінцівок, які, на думку суду, могли кровоточити і були залишені на підодіяльнику підсудним під час відпочинку.

Твердження сторони захисту, що ОСОБА_2 під час відсутності ОСОБА_4 приводила когось до будинку і ця невідома особа залишила сліди крові 4 групи є надуманими і не ґрунтується на матеріалах справи.

Також суд не вбачає підстав ставитися критично до показів свідка ОСОБА_7 через його негативні характеристики та перебування на обліку у лікаря нарколога з приводу алкогольної залежності, так як ці дані не впливають на об’єктивність його свідчень, які були послідовними в ході досудового та судового слідства. З ОСОБА_7 проводилось відтворення обстановки та обставин події злочину, в ході якого свідок вказав про спосіб проникнення ним до будинку і його поведінка не викликала ніяких сумнівів  в органів досудового слідства та під час його допиту в суді.

Щодо наявності мотиву сторони потерпілої ОСОБА_2 оговорити ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за ст. 155, 156 КК України з метою отримання коштів на весілля сина судом не здобуто ніяких доказів, окрім пояснень ОСОБА_4, які на думку суду є надуманими. Так, свідки по справі ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 показали суду, що ОСОБА_4 був запрошений на заручини сина ОСОБА_19, який працював у підсудного і останній добровільно запропонував заправити автомобіль та оплатити обряд вінчання у сумі 300 грн.. Дані про намагання позичити кошти чи іншим чином спонукати  ОСОБА_4  передати гроші сім’ї ОСОБА_10 у матеріалах справи відсутні і в процесі судового розгляду не здобуті. Весілля сина відбулося після арешту підсудного, чим спростовуються пояснення останнього щодо відсутності коштів у сім’ї ОСОБА_10 на його святкування та намір відбути весілля за його кошти.

Під час досудового та судового слідства ОСОБА_4 стверджував, що має 3 групу крові і висновок експертизи з даного приводу піддавав сумніву ще і з тих мотивів, що його син ОСОБА_6 теж успадкував 3 групу крові. З даного приводу судом встановлено, що зразки крові підсудного відібрані з дотриманням вимог КПК, дослідження проводились з детальним описом встановлення групової належності та  фахівцем з достатнім стажем роботи. Відсутність аглютинінів  у крові ОСОБА_4 об’єктивно свідчить про її належність саме до 4 групи, оскільки це властиво особам лише з 4 групою крові. Твердження підсудного про те, що у нього 3 група крові не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_4 не вказав і суду не надав об’єктивних даних, де, коли і за яких умов визначалася його група крові. Позначка у військовому квитку та в обмінній карті породілі для суду в даному випадку не має доказового значенння, окільки не виключена можливість медичної помилки при визначенні групи крові.

На думку суду, не має доказового значення  на спростування обвинувачення група крові ОСОБА_4, оскільки в сукупності інші докази свідчать про наявність в його діях складу злочину.

Висновки експертиз по справі вмотивовані, базуються на матеріалах медичної документації, складені у відповідності до вимог ст. 200 КПК України, відповідають об’єктивним обставинам справи, а тому піддавати їх сумніву немає підстав.

Невизнання своєї вини у вчиненні даного злочину суд розцінює як спосіб захисту. Послідовність захисної позиції на досудовому слідстві та в суді про обставини та стосунки з сім’єю ОСОБА_10 викладалася підсудним у вигідному для нього ракурсі, що підтверджується висновком амбулаторної  судової психіатричної експертизи і розцінюються судом як спосіб уникнути відповідальності за скоєне.

Суд  вважає доведеним вину  підсудного ОСОБА_4  у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст. 155 КК України  і кваліфікує його дії як статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості.

Досудовим слідством ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що  в період з 16.04.2009 року по 16.05.2009 року в с. Сватки Гадяцького району перебуваючи в себе вдома і маючи прямий умисел на задоволення статевої пристрасті неодноразово вчиняв розпусні дії щодо малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 При цьому ОСОБА_4 непристойно доторкався руками до статевого органу, до грудей та до сідниць ОСОБА_2, оголяв статеві органи потерпілої і свої, пропонував непристойно доторкнутися до його статевого органу, пропонував та демонстрував порнографічні відеофільми.

На підтвердження даного складу злочину досудове слідство наводить покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_3,, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8. Однак  ні на досудовому слідстві, ні в процесі розгляду справи жоден з цих свідків не підтвердив жодного факту, викладеного в обвинуваченні. Сама ж потерпіла ОСОБА_7 вказувала, що ОСОБА_4 неодноразово пропонував їй подивитися порнографічні фільми та вмикав відеоплеєр, однак вона відмовлялася їх переглядати і відразу ж покидала кімнату. Диски з записами порнографічного характеру працівниками міліції не вилучались і не оглядались, а підсудний заперечує їх наявність у його помешканні. Але сама пропозиція переглянути порнографічний фільм не утворює складу злочину за ст. 156 ч.2 КК України. Інші процесуальні документи, що містяться в матеріалах справи, як то протоколи огляду, речові докази та висновки експертиз, на які посилається досудове слідство, як на докази  підтвердження вини підсудного не містять інформації щодо розпусних дій ОСОБА_4 відносно неповнолітньої. Досудове слідство вказує, що ОСОБА_4 оголяв свої статеві органи та потерпілої, непристойно доторкався руками до статевого органу, грудей та сідниць ОСОБА_2. Однак, як було з’ясовано, всі ці дії відбувалися під час статевих актів і вказують на безпосередню ідеальність ознак складу злочину, передбаченого ст. 155 КК України, і охоплюється її змістом.

Окрім цього досудовим слідством вказано, що розпусні дії ОСОБА_4 вчиняв у період з 05.05 по 16.05.09 в с. Сватки. Поміж тим, в ході судового слідства було встановлено, що ОСОБА_4 з 3 по 11 травня був відсутній за місцем проживання. Вказаний факт визнається і потерпілою стороною. ОСОБА_2 також вказала, що після 11 травня вона декілька раз була у ОСОБА_4 вдома, аби доглянути дитину, а 16 травня, коли її відіслав допомогти по господарству батько, між ними відбувся статевий акт. Разом з тим, ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_4 у квітні декілька раз доторкався до її грудей та сідниць, однак підсудний дані покази заперечував.

В процесі судового слідства ОСОБА_2 не змогла підтвердити показів, даних нею 22.07.09 під час додаткового допиту (а.с.232 т.1) та не змогла пояснити, які саме розпусні дії вчиняв з нею ОСОБА_4 та в який період.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи»розпусні дії, відповідальність за які передбачено статтею 156 КК, повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту.

Під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо. Інтелектуальними розпусними діями є, зокрема, ознайомлення потерпілої особи із порнографічними зображеннями, відеофільмами, цинічні розмови з нею на сексуальні теми тощо.

Використання в ході вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статті 156 і статті 301 КК.

Розпусні дії щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, можуть відбуватися як за її згодою, так і з застосуванням до неї фізичної сили з метою примушення її до вчинення певних дій сексуального характеру. Якщо розпусним діям передували або вони супроводжувалися нанесенням побоїв чи мордуванням, тілесними ушкодженнями або погрозою вбивством, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтею 156 і статтями 125, 126, 121, 122 чи 129 КК. Розпусні дії можуть бути вчинені особою чоловічої статі щодо особи жіночої статі і навпаки, а також між особами однієї статі, але у всіх випадках потерпілою є особа, яка не досягла шістнадцятирічного віку. Попередня поведінка потерпілої особи (зокрема, її попереднє статеве життя) на кваліфікацію дій винної особи за статтею 156 КК не впливає.

П.18 вказує, що розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, вчинені безпосередньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, з урахуванням спрямованості умислу винної особи повністю охоплюються диспозиціями відповідних частин статті 152 або статті 153, або статті 155 КК і додаткової кваліфікації за статтею 156 КК не потребують.

Згідно ст.52 ч.3 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п.23 Пленуму Верховного Суду України „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку ” від 29.06.90 № 5 всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного.   Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов’язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.

Всі можливості по збиранню нових доказів по справі вичерпані.

Аналізуючи наведені досудовим слідством докази, встановлені обставини в ході судового слідства та враховуючи керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду, суд приходить до висновку про відсутність доказів на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст 156 ч.2  КК України і вважає необхідним виправдати його за вказаною статтею за відсутністю в його діях складу злочину.

Розглядаючи позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 тисяч грн., суд приходить до висновку про його часткове задоволення. В процесі розгляду справи  встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 потерпіла пережила моральні страждання, його дії принизили її честь та гідність, але заявлена сума не знайшла свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Досудовим слідством цивільним позивачем визнана також неповнолітня ОСОБА_2, якій виповнилося 13 років та нею заявлено цивільний позов.(т.1 а.с.230-231)

Відповідно ст.29 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді мають фізичні особи, які досягли повноліття. Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, уяких вони безпосередньо беруть участь, якщо інше не встановлено законом. За відсутності процесуальної цивільної дієздатності ОСОБА_2 безпідставно визнана цивільним позивачем, тому її позов не підлягає розгляду.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудного, який  за місцем проживання характеризується посередньо через постійні сімейні конфлікти, притягувався до кримінальної відповідальності. Разом з цим суд критично відноситься до характеристики в частині притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, так як згідно даних Гадяцького РВ УМВС підсудний адміністративним стягненням не піддавався. Надання спонсорської допомоги територіальній громаді та наявність на утриманні неповнолітньої дитини суд визнає як обставину, що пом’якшує покарання. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинено злочини середньої тяжкості, особу винного, обставини справи, суд вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції даних статей, так як саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_4 за  ч.1 ст. 155 КК України до позбавлення волі строком на 2 ( два) роки  1 ( один) місяць, 27 ( двадцять сім) днів,   за ст. 156 ч. 2 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Зарахувати ОСОБА_4  час утримання його під вартою з 05.06.2009 року та вважати його таким, що відбув покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд , звільнивши його з під варти із зали суду.

Стягти з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5 тисяч гривень, позов ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Речові докази- постільну білизну, одяг - знищити, СД-диски зберігати в матеріалах справи.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Полтавської області через Гадяцький районний суд в 15-денний строк після його проголошення.  

Суддя Гадяцького

районного суду                                                              О. А. Заколодяжна