Головуючий у І інстанції - суддя Горбенко К.П. Доповідач - Г.А. Колеснік
Донецький окружний адміністративний суд
Справа № 2-а-4780/07
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
13 травня 2008 року Справа 22-а-3348/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колеснік Г.А.,
суддів: Шаптала Н.К., Ляшенка Д.В.,
при секретарі судового засідання: Літвіновій Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області - про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки,
за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2007 року, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2004 -2006 роки в сумі 3876, 50 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто допомогу на оздоровлення за 2004 та 2005 роки у розмірі - 2096 грн. У стягненні грошової допомоги за 2006 рік - відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена виплата щорічної допомоги постраждалим 1 категорії, інваліду 3 групи у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Дія Закону на 2006 рік зупинена і тому в цій частині позов задоволено тільки у розмірі, передбаченим Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Управління праці та соціального захисту населення подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2007 року, як незаконну та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови. Згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосування норм цього Закону проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року постраждалому 1 категорії, інваліду 3 групи виплачується допомога на оздоровлення у 2004 році в розмірі 21,50 грн., а у 2005, 2006 роках в розмірі 90 грн. Отже, в таких розмірах і було виплачено позивачу допомогу за вказані роки. Це повністю відповідає нормам Конституції України, Законам України про Державні бюджети України на відповідні роки, а також Бюджетному Кодексу, згідно яким усі компенсації і виплати проводяться з бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань.
Сторони, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, але представник відповідача надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційні скарги, вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як постраждалий 1 категорії, інвалід 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Висновки суду першої інстанції щодо розміру мінімальних зарплат, які повинні бути виплачені позивачу, відповідають нормам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», отже судом правильно нараховані суми щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент виплати допомоги позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що допомога у 2004 та 2005 роках виплачувалась у розмірах, які не відповідають Закону. Судом стягнута недоплачена сума згідно норм Закону і зараховано суми, які позивач отримав на оздоровлення за цей період.
Доводи відповідача про те, що матеріальна допомога виплачувалась виходячи з фінансових можливостей у державі та розмірів, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та Постановою № 562 від 12.07.2005 року, не можуть бути взяти до уваги, як необґрунтовані.
Законом України «Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з принципу адміністративного судочинства - верховенства права та пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, яким є Постанова Кабінету Міністрів України, при вирішення даного спору треба застосовувати безпосередньо норму ст. 48 названого вище Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи апеляційної скарги про те, що ст.62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» питання обчислення розміру виплат віднесено до компетенції Кабінету Міністрів є також необґрунтованими, оскільки Законом це не передбачено, і навпаки, Законом передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм Закону.
Слід врахувати, що Закони України про щорічні державні бюджети, крім Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» не містили будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2007 року про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Колегія суддів: Г.А. Колеснік
/підписи/ Н.К. Шаптала
Д.В. Ляшенко
З оригіналом згідно
Суддя: Г.А. Колеснік