06.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц/2190/451/12 Головуючий в суді 1 інстанції: Ігнатенко О.Й. Категорія: 2 Доповідач: Вейтас І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого: Цуканової І.В.
Суддів: Радченка С.В.
Вейтас І.В.
При секретарі: Лукашевич Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 22 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод», Міністерства промислової політики України про визнання права спільної сумісної власності на житлове приміщення,-
встановила:
В листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з позовом до відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод». В позовній заяві посилався на те, що його довірителі є наймачами та членами сім`ї наймача житлових приміщень кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку ВАТ «Херсонський суднобудівний завод», будинку АДРЕСА_1. 30.09.2010 року вони подали до ВАТ «Херсонський суднобудівний завод»нотаріально посвідчену заяву про приватизацію зазначених приміщень кімнат гуртожитку. У відповідь на заяву ВАТ «Херсонський суднобудівний завод»надіслав лист від 17.12.2010 року за вих..№ 759/70-2398, який позивачі оцінюють як відмову у приватизації займаного ними житла. Представник позивачів просив визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на житлові приміщення кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку ВАТ «Херсонський суднобудівний завод», у будинку АДРЕСА_1.
Судом під час розгляду справи замінено неналежного відповідача - відкрите акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод»на належного - публічне акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод»та залучено в якості співвідповідача Міністерство промислової політики України.
Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 22 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду, вказує, що рішення є незаконним та необґрунтованим, судом не правильно застосовано норми матеріального права та просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким позов задовольнити повністю.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод», посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 згідно ордерів № 877 від 02.11.1994 року та № 109 від 23.05.2003 року на право заняття кімнат НОМЕР_1 та №НОМЕР_2, відповідно, проживають в сімейному гуртожитку буд.АДРЕСА_1 (а.с.14,15).
Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що зазначений гуртожиток під час корпоратизації до статутного фонду ВАТ (ПАТ) «Херсонський суднобудівний завод»не увійшов, а лише знаходиться на балансі ПАТ «Херсонський суднобудівний завод». Власником даного гуртожитку є держава в особі Міністерства промислової політики України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки гуртожиток не передано у комунальну власність, вимоги позивачів про визнання права спільної сумісної власності на приміщення кімнат в гуртожитку є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Судова колегія вважає такий висновок суду правильним, виходячи з наступних норм матеріального права.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.
Законом, що регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або проживання сімей, є Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Сфера дії вказаного Закону (відповідно до ч.3 ст.1) поширюється на гуртожитки, які є об’єктами права державної та комунальної власності.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків, статтею 14 передбачено особливості передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Отже з аналізу наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову про визнання права спільної сумісної власності на житлове приміщення кімнат гуртожитку, оскільки діючим законодавством встановлений інший порядок для реалізації житлових прав мешканцями гуртожитків.
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки рішення суду постановлено правильно у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права в межах заявлених вимог та підставі наданих доказів, досліджених в судовому засіданні.
Перевірені колегією доводи апеляційної скарги до уваги прийняті бути не можуть, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 22 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді: