Справа № 22-ц-76/12 01.02.2012 08.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-76/12р. Головуючий в першій інстанції Притуляк І.О.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Громовій Л.В.,
за участю прокурора Брезіцького О.С.,
представника позивача ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_4
на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2011 року по справі за позовом
прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Міського відділення № 8351
(далі –Банк)
до
ОСОБА_4, ОСОБА_5
про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-
В С Т А Н О В И Л А :
14 вересня 2010 року прокурор Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Банку звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнювався, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення з відповідачів в солідарному порядку 399 970 грн. 72 коп. заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на заставне майно та судові витрати.
Прокурор зазначав, що 20 березня 2009 року між ВАТ “Державний Ощадний банк України”, правонаступником якого є ПАТ КБ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір та надано останньому кредит у сумі 400 000 грн. на споживчі цілі зі сплатою 23% річних строком до 19 березня 2016 року. У зв’язку з порушенням строків сплати за користування кредитом та відсотків по ньому, станом на 20 червня 2011 року, виникла заборгованість, у розмірі 399 970 грн. 72 коп.
Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 20 березня 2009 року був укладений договір іпотеки, згідно якого остання передала в іпотеку належний їй на праві власності житловий АДРЕСА_1
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2011 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 399 970 грн. 72 коп. та вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення пені та комісії, стягнення з відповідача суми боргу, відстрочити виконання рішення строком на один рік та розстрочити суму боргу рівними частками, що не перевищують 35% сукупного місячного доходу сім’ї. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є необґрунтованими та не відповідають обставин справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які були представлені сторонами, і на підставі ст.ст. 526, 1054-1056 ЦК України прийшов до правильного висновку, що волевиявлення ОСОБА_4 при укладанні з банком кредитного договору було вільним, але відповідач не виконав узятих на себе зобов’язань за зазначеною угодою, а тому зобов’язаний повернути борг з врахуванням процентів та пені. Тому, суд правильно задовольнив позов частково.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2009 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України», правонаступником, якого є ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі Міського відділення № 8351 та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 298-І, на підставі якого позивач надав останньому кредитні кошти в сумі 400 000 грн. зі сплатою 23 % річних, строком до 19 березня 2016 року (а.с. 15-17).
В забезпечення повернення кредиту між Банком та ОСОБА_5 20 березня 2009 року був укладений договір іпотеки, який забезпечував виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором (а.с. 21-24). Згідно вказаного договору ОСОБА_5 передала в іпотеку Банку належний їй на праві власності житловий АДРЕСА_1
Встановивши факт невиконання боржником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування ним, суд обґрунтовано поклав на ОСОБА_4 обов’язок на відшкодування Банку завданих збитків у сумі 399 970 грн. 72 коп., з яких: залишок по кредиту – 276 188 грн., прострочена заборгованість по відсоткам – 38 558 грн. 71 коп., прострочена заборгованість по основному боргу – 5 7949 грн. 08 коп., пеня - 23 852 грн. 58 коп. та комісія – 3 422 грн. 35 коп..
До того ж відповідач ОСОБА_4 не заперечував, що кредитний договір підписаний саме ним.
Тобто, між сторонами було досягнуто згоди з усіх умов кредитного договору, який був укладений у формі встановленій законом (письмовій) та волевиявлення сторін по справі було вільним.
Щодо посилань ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на зменшення суми неустойки нарахованої йому, то суд виходить з того, що відповідно ч. 3 ст. 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду: 1) якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов’язання збитків; 2) за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Враховуючи, що діючим законодавством не наводиться чіткий перелік таких обставин та це питання повинно вирішуватися на підставі аналізу конкретної ситуації, а пеня є засобом цивільно-правової відповідальності та має бути співмірною з розміром основного боргу. Як вбачається з матеріалів справи сума боргу за тілом кредиту складає 276 188 грн., а розмір пені 23 852 грн., що є співмірним розміром з розміром основного боргу. Докази, які б підтверджували тяжке матеріальне становище відповідачів останніми суду не надані. Також, відсутні підстави для зменшення розміру пені за правилами ст. 616 ЦК України, так як відсутність чи наявність вини кредитора у виникненні заборгованості за кредитним договором відповідачами не оспорювалася.
Посилання в апеляційній скарзі на реструктуризацію боргу також безпідставні, оскільки, це питання вирішується сторонами договору за їх згодою.
Також безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на застосування апеляційним судом відстрочки і розстрочки суми боргу, так як вказані питання повинні розглядатися окремо у порядку виконання рішення суду.
Так, відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Інші доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду є необгрунтованим та ухваленим без з'ясування всіх обставин справи безпідставні, ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону та спростовуються матеріалами справи.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржувалося.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді