Справа № 22-ц-86/12 11.01.2012 11.01.2012 08.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-86/12р. Головуючий у першій інстанції Пісоцький О.М.
Категорія 37 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участю позивачки ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2011 року за позовом
ОСОБА_3, яка діє від імені неповнолітнього
ОСОБА_4,
до
Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області
(далі – нотконтора)
про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
17 червня 2011 року ОСОБА_3, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до суду з позовом до нотконтори про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, зобов’язання видати на ім’я ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на належну йому 1/3 частину спадкового майна, що залишилась після смерті його батька ОСОБА_5 та стягнення з завідуючого нотконтори Бойченко В.А. 5000 грн. матеріальної шкоди.
Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7, який є дідусем неповнолітнього ОСОБА_4, залишивши спадкове майно: жилий будинок АДРЕСА_1 та земельну частку (пай), яка знаходиться в колективній власності СП «Хлібороб». ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його дружина та бабуся неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_8. Після її смерті 18 березня 2004 року була заведена спадкова справа та спадщину на майно, яке залишилось після її смерті прийняв їх син ОСОБА_6. Другий їх син ОСОБА_5, який є батьком неповнолітнього ОСОБА_4, подав до нотконтори заяву про відмову від належної йому частки спадкового майна після смерті матері на користь ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. 19 грудня 2008 року нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6 на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, який за життя залишив заповіт на все належне йому майно на ім’я ОСОБА_10 Вважає, що нотаріусом при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом була зроблена помилка, так як на час смерті ОСОБА_7 в спірному будинку були зареєстровані і проживали крім його дружини ОСОБА_8 і їх сини - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які фактично прийняли спадщину після смерті батька. ОСОБА_5 відмовився від своєї частки спадкового майна після смерті матері на користь брата ОСОБА_6, але ним фактично прийнята спадщина після смерті батька, від якої він не відмовлявся та яка повинна належити неповнолітньому ОСОБА_4. В зв’язку з цією помилкою нотаріуса, останнім спричинена неповнолітньому ОСОБА_4 матеріальна шкода в розмірі 5000 грн., які він міг би отримати в якості орендної плати за земельний пай та здачі в оренду своєї частки жилого будинку.
Посилаючись на викладене, позивачка просила позов задовольнити.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що нотконтора є неналежним відповідачем за позовними вимогами про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, а розмір позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди позивачкою недоведений.
Між тим, з такими висновками суду не можна погодитись, оскільки суд неповно з'ясував всі обставини справи та його висновки не відповідають цим обставинам, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, з листопада 1989 року був головою колгоспного двору, членами якого також були його дружина ОСОБА_8 і їх два сини – ОСОБА_5, 1975 року народження та ОСОБА_6, 1977 року народження та на праві сумісної власності їм належав будинок АДРЕСА_1 (а.с. 55). Тобто за життя кожному з них належала по ј частини спірного будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер (а.с. 5), але на день смерті він проживав в спірному будинку разом із дружиною ОСОБА_8 та двома синами, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (а.с. 6).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Таким чином, після смерті ОСОБА_7 його дружина та сини, які проживали разом з ним, прийняли спадщину по 1/12 частині спірного будинку (1/4 : 3 = 1/12).
Крім того, ОСОБА_7 на праві власності належала земельна частка (пай) розміром 7,28 умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться в колективній власності СП «Хлібороб», а тому його дружина та два сини після його смерті фактично прийняли спадщину кожний по 1/3 частині вказаної земельної частки (паю) (а.с. 57-58).
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_8, яка за життя фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка у вигляді 1/12 частини спірного будинку та 1/3 частини земельної частки (паю). Також їй належала на праві власності ј частини цього будинку.
Після її смерті, ОСОБА_5 відмовився від належної йому частки спадкового майна після смерті матері на користь брата ОСОБА_6 (а.с. 38), але від належної йому на праві власності 1/3 частини (1/4 частини спірного будинку, 1/12 частини цього ж будинку фактично прийнятого після смерті батька; 1/4+1/12=1/3) та від 1/3 частини вищезазначеної земельної частки (паю) він не відмовлявся. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а.с. 9)
Між тим, 19 грудня 2008 року державним нотаріусом Арбузинської нотконтори, в порушення Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, яка була чинною на той час, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_8, на цілий жилий будинок АДРЕСА_1 та всю земельну частку (пай) на ім’я ОСОБА_6. Останній, в свою чергу, залишив заповіт на все це майно на ім’я ОСОБА_10 та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (а.с. 14).
Зазначена помилка нотаріуса встановлена в ході перевірки Міністерством юстиції та Головним управлінням юстиції у Миколаївській області, але до дисциплінарної відповідальності нотаріус не був притягнутий в зв’язку зі спливом строку застосування заходів дисциплінарного стягнення (а.с. 34-35).
Відповідно до ст. 1301 ЦК україни свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Завідувач Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області апеляційну скаргу визнав, просив позов в частині визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом задовольнити.
Колегія суддів вважає, що позовна вимога позивачки про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом пов’язана саме з помилкою нотаріуса при вчиненні нотаріальних дій що, на думку позивачки, призвело до спричинення матеріальної шкоди, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. З позовною вимогою до ОСОБА_10 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачка до суду не зверталась.
Згідно ст. 21 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України.
За загальними правилами цивільна відповідальність за завдану майнову шкоду настає за наявності чотирьох складових: неправомірності дій заподіювача шкоди, негативного наслідку таких дій (шкоди), причинного зв’язку між діями заподіювача шкоди та завданої шкоди, а також вини особи, яка завдала шкоду.
Між тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка втратила право витребування належної неповнолітньому частки спадщини, також відсутній вирок суду, яким були б підтверджені незаконні дії або недбалість нотаріуса, що привели до спричинення шкоди, відсутнє рішення суду, що набрало законної сили, яким визнані незаконними дії державного нотаріуса і встановлений причинно - наслідковий зв'язок між останніми та заподіяною позивачці шкодою.
В зв’язку з зазначеним, позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди з нотаріуса задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись статтями 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати частково недійсними (на 1/3) свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_1 та земельну частку (пай) розміром 7,28 умовних кадастрових гектарах, виданих державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області 19 грудня 2008 року виданих на ім’я ОСОБА_6.
Визнати за ОСОБА_4 право на спадщину на 1/3 частину жилого будинку АДРЕСА_1 та на 1/3 частину земельної частки (паю) розміром 7,28 умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться в колективній власності СП «Хлібороб».
Зобов’язати Арбузинську державну нотаріальну контору Миколаївської області видати ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/3 частину жилого будинку АДРЕСА_1 та на 1/3 частину земельної частки (паю) розміром 7,28 умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться в колективній власності СП «Хлібороб».
В задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді