Справа № 22-ц-3150/11 07.12.2011 07.12.2011 29.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-3150/11р. Головуючий в першій інстанції Марценюк С.А.
Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Власенко В.О.,
за участю представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5,
представника третьої особи ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_7
на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2011 року по справі за позовом
ОСОБА_7
до
ОСОБА_5,
третя особа – відділ Держкомзему в Братському районі
про визнання договорів оренди земельних ділянок (паю) недійсними,
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок (паю).
Позивач зазначав, що 30 березня 2006 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 11,56 га, розташованій на території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області в усній формі. Оскільки у відповідача на той час були відсутні бланки договорів він підписав чисті аркуші. Але, після того, як він отримав копію договору оренди дізнався, що термін оренди земельної ділянки складає 15 років. З вказаним терміном він не погодився, про що попередив відповідача.
14 липня 2008 року померла його мати ОСОБА_8 Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 4.1571 га, розташованої на території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області, право власності на яку посвідчено актом про право власності на землю ЯЛ № 940546 від 23 грудня 2010 року. 30 березня 2006 року між відповідачем та його матір’ю також був укладений договір оренди земельної ділянки в усній формі та вона підписала чисті аркуші. Після смерті матері він отримав вказану земельну ділянку у спадщину.
Вказані договори 25 липня 2006 року були зареєстровані у Братському секторі Миколаївської регіональної філії ДЗК, про що у Державному реєстрі вчинені відповідні записи.
Посилаючись на те, що вказані договори були укладені з порушенням чинного законодавства України та не відповідають типовій формі договору оренди позивач просив визнати їх недійсними.
Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. На думку апелянта, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини 1 статті 15 Закону «Про оренду землі» (далі – Закон) в редакції, яка діяла на час укладення угоди, істотними умовами договору оренди землі є об’єкт оренди, строк дії договору, орендна плата, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, умови збереження стану об’єкта оренди, умови та строки передачі землі, умови повернення, існуючі обмеження щодо використання ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін.
За частиною 2 цієї норми відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору, а також для визнання цього договору недійсним.
Статтями 18, 20 Закону передбачена обов’язкова державна реєстрація договору оренди землі та набрання ним чинності після цієї реєстрації.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку ЯЛ № 94046 від 23 грудня 2009 року ОСОБА_7, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 жовтня 2009 року належить земельна ділянка розміром 4,1571 га, розташованої за межами населеного пункту с. Григрівка Братського району Миколаївської області (а.с. 11). Вказана земельна ділянка ним була отримана у спадщину після смерті його матері ОСОБА_9, яка за життя 30 березня 2006 року уклала договір оренди земельної ділянки, площею 5,76, яка належить їй на праві власності з ОСОБА_5 строком на 15 років (а.с. 6-7).
Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку МК № 097325 від 09 листопада 2004 року ОСОБА_7 належить земельна ділянка площею 11,56 га, розташована на території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області (а.с. 10).
30 березня 2006 року ОСОБА_7 уклав договір оренди земельної ділянки, площею 11,18 га, яка розташована на території Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області з ОСОБА_5 строком на 15 років.
25 липня 2006 року вказані договори були зареєстровані в Братському секторі Миколаївської регіональної філії ДЗК (а.с. 6-9).
Сторони, уклавши цей договір виконували його, ОСОБА_7 отримував орендну плату, що підтверджується платіжними відомостями, а орендар користувався землею, переданою йому орендодавцем за актом прийому - передачі на підставі п.20 укладених договорів і у відповідності до ст.17 Закону.
Встановивши наведені обставини, суд прийшов до правильного висновку про те, що спірні договори оренди земельних ділянок укладені з відома ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Умови договору оренди за життя ОСОБА_8 не оскаржувалися, а тому відсутні підстави, передбачені ч.3 ст. 203 ЦК України, для визнання їх недійсним.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не надані докази в підтвердження того, що останнім сплачувалась орендна плата в розмірі більше ніж 3 відсотка є безпідставними.
Так, відповідно до п. 5 договору оренди землі грошова оцінка земельної ділянки становить 87 706, 70 грн. Пунктом 9 цього договору визначена орендна плата, що становить 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, тобто 1315,60 грн. (а.с.8-9). В подальшому процентна ставка була збільшена та за 2009 рік ОСОБА_7 отримано: 2000 кг пшениці, 100 кг соняшника і 3600 грн.; за 2010 рік ним отримано: 690 кг кукурудзи, 2000 кг пшениці, 2000 кг ячменя, 200 кг пшениці та 2400 грн.
Твердження апелянта про те, що він не підписував договір оренди, а підписав чисті аркуші безпідставні та спростовуються договорами оренди земельних ділянок підписаними ОСОБА_7 та його матір’ю.
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що договори не містять кадастрового номера земельних ділянок, що є істотною умовою договору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що вказані договори були зареєстровані у встановленому законом порядку при наявності кадастрового плану земельних ділянок, їх номерів, установлення меж на місцевості та акту приймання – передачі земельних ділянок.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення норм цивільного та земельного законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись статтями 306, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, а рішення Братського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: