Справа № 22-ц-3190/11  07.12.2011 07.12.2011   29.12.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц-3190/11р.                        Головуючий в першій інстанції  Батченко О.В.

Категорія  27                                      Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                  07 грудня 2011 року                                                     м. Миколаїв

                  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого -  Галущенка О.І.,

суддів:  Коломієць В.В.,  Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання   Власенко В.О.,

за участю відповідача                      ОСОБА_3,                 

розглянула у відкритому судовому засіданні  

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на заочне рішення  Центрального  районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2011 року  по справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі – ПАТ КБ «ПриватБанк»)

до

ОСОБА_3, ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

10 листопада  2010 року  ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулося до суду з  позовом  до  ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення з відповідачів в солідарному порядку  34 216 грн. 07 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Позивач зазначав, що  09 липня 2007 року між ЗАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є ПАТ КБ “ПриватБанк” та  ОСОБА_3 було укладено кредитну угоду у  сумі  6 500 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 16% річних строком  до 05 липня 2009 року. Того ж числа між тими ж сторонами був укладений договір траншу № 1, на підставі якого позивач зобов’язується надати ОСОБА_3 кредитні кошти в частині ліміту, установленого кредитною угодою № 75МК/2007 від 09 липня 2007 року в розмірі 6 500 доларів США. У зв’язку з порушенням строків сплати за користування кредитом та відсотків по ньому, станом на 10 листопада 2010 року, виникла заборгованість, у розмірі 4 325  доларів США 29 центів, що в гривневому еквіваленті складає 34 216 грн. 07 коп.,  а саме:

- борг за кредитом 2 133.01 доларів США, що еквівалентно 16 873 грн.

  60 коп.;

- прострочені відсотки 1 259.53 доларів США, що еквівалентно 9 963грн.     

 76 коп.;

- пеня 923.75 доларів США, що еквівалентно 7 378 грн. 71 коп.

Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_4 09 липня 2007 року був укладений договір поруки, згідно якого остання поручилась за виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитною угодою у повному обсязі.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2011 року  позов задоволено. Ухвалено стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь ПАТ КБ “ПриватБанк”  34 216 грн. 07 коп. за кредитною угодою та вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить заочне рішення суду змінити в частині визначення розміру заборгованості за договором.  На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та ухваленим без з’ясування всіх обставин справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які були представлені сторонами, і на підставі ст.ст. 526,  1054-1056 ЦК України прийшов до правильного висновку,  що волевиявлення ОСОБА_3 при укладанні з банком кредитної угоди про видачу траншу було вільним, але відповідач не виконав узятих на себе зобов’язань за зазначеною угодою, а тому зобов’язаний  повернути борг з врахуванням процентів та пені, а  відповідач ОСОБА_4, яка виступила поручителем за кредитним договором, повинна відповідати солідарно з боржником. Тому, суд правильно задовольнив позов.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 липня  2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником, якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитну угоду про видачу траншу № 1, на підставі якого позивач надав останньому кредитні кошти в частині ліміту, встановленого  п. 1.2. кредитної угоди № 7МК/2007 від 09 липня 2007 року. Сума траншу кредиту складала 6 500 доларів США, зі  сплатою 16 % річних  (а.с. 64-66). Крім того, відповідно до п. 4.3. зазначеної вище угоди в разі порушення будь-яких зобов’язань по погашенню кредиту проценти за користування траншем кредиту становлять 32% річних від суми залишку несплаченої заборгованості.

В забезпечення повернення кредиту між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 09 липня 2007 року був укладений договір поруки, який забезпечував виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 за договором траншу (а.с. 17).

Відповідач ОСОБА_3 не заперечував, що кредитна угода (а.с. 12 14) та договір про видачу траншу (а.с. 15), додаток до договору про видачу траншу (а.с. 16) підписані саме ним. Підписання ОСОБА_5 договору поруки також нею не оскаржувався.

Тобто, між сторонами було досягнуто згоди з усіх умов кредитної угоди про видачу траншу, який був укладений у формі встановленій законом (письмовій) та волевиявлення сторін по справі було вільним.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на зазначення в заочному рішенні судом першої інстанції 36 відсотків річних обгрунтовані, оскільки п. 4.4.1. кредитної угоди передбачена сплата 16% річних за користування кредитними коштами. Згідно п. 4.4.3. при порушенні боржником, будь – якого обов’язку по погашенню кредиту, передбаченого п. п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 Угоди, а також п. п. 1.3, 2.2.3 договорів про видачу траншу боржник сплачує Банку проценти за користування траншем кредиту в розмірі 32% річних від суми залишку несплаченої заборгованості.

Між тим, помилкове зазначення в рішенні суду 36% річних не вплинуло на правильність прийнятого рішення, так як з розрахунку заборгованості вбачається, що процентна ставка ОСОБА_3 нараховувалася з 16% річних, а починаючи 06 листопада 2007 року 32% річних (а.с. 8-9).

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на незрозумілість періоду, за який стягнуто заборгованість, також безпідставні, так як вказаний період підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості.

Крім того, безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не зазначив курс долару відносно гривні при визначенні еквіваленту. Так, згідно  довідки  Національного банку України  на час звернення з позовом до суду, а саме 10 листопада 2010 року 1 долар США складав 7.9107000 грн. (а.с. 10-11) та саме з цього розміру визначався еквівалент гривні.

Таким чином, суд вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами та прийшов до правильного висновку щодо задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду є необгрунтованим та ухваленим без з'ясування всіх обставин справи безпідставні та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване  рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому  підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись  ст. ст.  303, 308, 313, 314, 315 ЦПК  України,  колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3  відхилити, а заочне рішення  Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді