Справа № 22-ц-3157/11 07.12.2011 07.12.2011 29.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3157/11р. Головуючий у першій інстанції Медюк С.О.
Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Власенко В.О.,
за участю позивачки ОСОБА_3,
представника позивачки ОСОБА_4,
представника відповідача Гайдаржия А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2011 року за позовом
ОСОБА_3
до
Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» (далі – ВАТ «Миколаївобленерго»)
про визнання права власності за набувальною давністю,
ВСТАНОВИЛА:
13 липня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ВАТ «Миколаївобленерго» про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1
Позивачка зазначала, що вказаний жилий будинок знаходиться на території підстанції «Очаківська». У 1987 році батьку її чоловіка ОСОБА_6, як працівнику Очаківського РЕМ у цьому будинку була надана квартира. З цього часу вона з сім’єю проживає в цій квартирі. Після смерті тестя, а потім і чоловіка, в квартирі залишилися проживати вона і діти. 10 вересня 1987 року Очаківській РЕМ видав їй ордер на вказаний будинок. Починаючи з 1988 року вона зверталась до керівництва ВАТ «Миколаївобленерго» з заявою про передачу квартири у комунальну власність Очаківської міськради, з метою приватизації житла, але це питання не було вирішено позитивно так як будинок не має статусу житлового будинку та знаходиться на бухгалтерському обліку як монтерський пункт виробничого призначення. Вважає, що володіє будинком добросовісно, відкрито та безперервно з 1987 року, а тому набула на нього право власності на підставі ст. 344 ЦК України.
Посилаючись на вказане, просила позов задовольнити.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2011 року в задоволенні позову про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи та рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції на підставі ч. 3 ст. 344 ЦК України прийшов до правильного висновку, що відсутні підстави для визнання за позивачкою право власності за набувальною давністю.
Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом, а якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять, а на рухоме майно – через п’ять років з часу спливу позовної давності.
Згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, що на підстанціях 150Кв – 35Кв для проживання працівників РЕМа ВАТ «Миколаївобленерго» будувались будинки лінійних постів та будинки монтерських пунктів. Квартира в будинку № 66 по вул. Колгоспній в м. Очакові у 1987 році була надана батьку чоловіка позивачки, як працівнику Очаківської РЕМ, та з цього часу ОСОБА_3 з чоловіком, дітьми проживає в цій квартирі.
Житлом згідно зі ст. 379 ЦКУ є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Житловим будинком відповідно до ст. 380 ЦКУ є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Квартирою згідно із ч. 1 ст. 382 ЦКУ є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Вказаний будинок є власністю відповідача, знаходиться на його утриманні як будівля виробничого призначення та надається для проживання у них робітникам РЕМ, які виконували роботу по чергуванню за експлуатаційною роботою підстанції (а.с. 9).
Спірне нежитлове приміщення в установленому законом порядку (ст. ст. 5, 15, 18, 31, 42, 50, 51 гл. 5 ЖК України) не включено до житлового фонду та, крім того, сторонами по справі не підтверджено наявними доказами, що воно віднесено до службових житлових приміщень.
Проте, набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном. Наявність у володільця, наприклад, договору оренди, наймання, зберігання тощо виключає застосування набувальної давності.
Відповідно до ст. 344 ЦК України умовами набуття права власності на житло за набувальною давністю є:
- добросовісне заволодіння майном на законних підставах. Цій умові відповідають випадки, коли володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужим житлом, інакше кажучи, не знав про обставини, у зв’язку з якими виникло володіння чужим майном і які не залишали сумніву в правомірності набуття майна. Доказами добросовісного володіння можуть бути квитанції про сплату послуг за електропостачання, водопостачання тощо.
- продовження володіння майном відкрито та безперервно. Тобто, це володіння має бути очевидним для третіх осіб;
- продовження володіння житлом протягом встановленого строку.
Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків, а саме протягом десяти років.
Частина 3 ст. 344 ЦКУ містить таке положення: якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про повернення, вона набуває права власності за набувальною давністю на житло через 15 років після закінчення терміну позовної давності.
Згідно зі ст. 256 та 257 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тривалість загальної позовної давності - три роки.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 344 ЦКУ право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. З цієї норми випливає, що набувальна давність, як спосіб набуття права власності на житло, застосовується лише з моменту державної реєстрації житла, тобто це ще одна вимога, яку необхідно виконати для набуття права власності.
Особа, яка має намір набути право власності на житло за набувальною давністю, відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦКУ повинна звернутися до суду і надати докази того, що житло введене в експлуатацію та зареєстроване, а також докази добросовісного володіння житлом протягом встановленого строку.
Таким чином, для задоволення позовних вимог відсутні правові підстави, а доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи та рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, безпідставні та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді