Справа № 22-ц-2895/11  26.10.2011 26.10.2011   29.12.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 ц- 2895/11                  Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 37                                 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

Іменем   України

26 жовтня 2011 року                                            м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області  у складі:

головуючої     -    Шолох З.Л.,

суддів:  Коломієць В.В.,   Довжук Т.С.,

при секретарі  судового засідання          Бобуйок І.Ф.,

за участю представника позивача  ОСОБА_3,

прокурора                                                 Волкожі С.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2011 року за позовом

ОСОБА_4

до

Першої Первомайської  державної нотаріальної контори

(далі – нотконтора), Первомайського міжрайонного прокурора Миколаївської області, ОСОБА_5

про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на Ѕ частину квартири,

В С Т А Н О В И Л А:

09 грудня 2010 року  ОСОБА_4 звернулась з позовом до нотконтори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, з підстав видачі його нотаріусом з недодержанням вимог законодавства.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її батько ОСОБА_6, який за своє життя перебував у шлюбі з її матір’ю  ОСОБА_7. В період їх шлюбу, батьками була придбана квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки ОСОБА_7 За місяць до її смерті ОСОБА_4 дізналась, що після смерті її батька, мати отримала свідоцтво про право на спадщину. Посилаючись на юридичну необізнаність позивачка вважала, що має право на частку спадщини, що залишилась після смерті її батька, оскільки не зважаючи на те, що вона була зареєстрована за іншою адресою, фактично проживала разом з батьками однією сім’єю.

Крім того, ОСОБА_4 вважає, що її мати подаючи заяву до нотконтори про прийняття спадщини після смерті  батька, не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців, а нотаріус в свою чергу при прийнятті заяви не перевірив даних обставин та помилково видав спірне свідоцтво про право на спадщину. До того ж  дане свідоцтво видано на всю квартиру, в той час, як вищезазначена квартира була спільною сумісною власністю подружжя, а тому батьку належала лише Ѕ частина квартири.

Ухвалами суду до участі у справі залучено в якості співвідповідачів Первомайський міжрайонний прокурор Миколаївської області та ОСОБА_5.

В подальшому ОСОБА_4 змінила позовні вимоги та остаточно просила встановити факт її спільного проживання однією сім’єю з  батьками, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме в частині, що стосується квартири та визнати права власності на Ѕ частину квартири .

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка посилаючись на  порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Заслухавши суддю–доповідача, пояснення представника позивачки, прокурора, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання  свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та про недоведеність  позивачкою факту фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном після смерті її батька ОСОБА_6 Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

        Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

        Згідно положень статей 548, 549, 554 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

         Таким чином прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить від його власного волевиявлення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 зазначала, що після смерті батька в 1998 році вона фактично прийняла спадщину, оскільки на час смерті останнього постійно проживала разом із ним та матір’ю  у спірній квартирі.   

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що  09 серпня 1969 року позивачка уклала шлюб  з ОСОБА_4 (а.с. 7) та з 21 серпня 1978 року постійно зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що  після того, як позивачка вийшла заміж, вона стала проживати разом з чоловіком по АДРЕСА_2. Крім того, свідок ОСОБА_11 в суді пояснила, що за життя батька позивачка  разом з батьками не проживала (а.с.63-64).         

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим     майном      можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації,                     правління житлово-будівельного кооперативу,  виконавчого  комітету  місцевої Ради народних   депутатів   чи   відповідної   місцевої  державної адміністрації про те,  що спадкоємець безпосередньо  перед  смертю спадкодавця проживав разом з ним,  або про те, що спадкоємцем було взято майно  спадкодавця;  довідка  державної  податкової  служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались   податки   або    страхові    платежі    по обов'язковому страхуванню,    квитанція    про   сплату   податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення  факту  своєчасного  прийняття спадщини;  запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі,  який свідчить про те, що спадкоємець   був  постійно  прописаний  в  спадковому  будинку (квартирі) в період шести місяців  після  смерті  спадкодавця,  та інші документи,   що   підтверджують   факт  вступу  спадкоємця  в управління чи володіння спадковим майном (Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року).

Між тим, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що позивачка фактично вступила в управління або володіння спадковим майном після смерті батька.

Оскільки позивачкою не надано будь-яких доказів, що свідчили б про те, що  вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном після смерті її батька, з урахуванням вищезазначених вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що свідоцтво про право на спадщину було видано матері позивачки правомірно та після смерті батька позивачка в установленому законом порядку спадщину не прийняла.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в межах його оскарження є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.       

        Керуючись статтями 303, 308, 315  ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду  Миколаївської області від  25 серпня 2011 року залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку  безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом  двадцяти днів.

        Головуюча

        Судді