Справа № 22-ц-2974/11   26.10.2011 26.10.2011   29.12.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2974/2011р.             Головуючий у першій інстанції Кучерявенко С.С.

Категорія  48                                        Доповідач в апеляційній інстанції  Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року                м. Миколаїв

        Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

        головуючої         -              Шолох З.Л.,

        суддів: Коломієць В.В.,  Довжук Т.С.,

        при секретарі судового засідання  Бобуйок І.Ф.,                                   

        за участю позивачки                       ОСОБА_3,

        представника позивачки                   ОСОБА_4,

        відповідача                                       ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення  Веселинівського районного суду  Миколаївської області від  08 вересня 2011 року за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_5

про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

18 серпня 2011 року ОСОБА_3 звернулася  до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на  утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх  видів заробітку відповідача, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення донькою повноліття.

Позивачка вказувала, що вона з відповідачем перебувала в фактично – шлюбних відносинах. Від спільного проживання 15 жовтня 2006 року у них народилась донька ОСОБА_6, яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач участі у вихованні доньки не приймає та допомоги на її утримання не надає.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила позов задовольнити.

Рішенням  Веселинівського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму  для особи відповідного віку,  починаючи з 18 серпня 2011 року до повноліття дитини. Крім того, стягнуто з відповідача судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на те, що він не є батьком ОСОБА_6, а в свідоцтві про її народження батьком зазначений ОСОБА_5, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, судом при ухваленні рішення невірно застосовані норми матеріального права.  

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та представника позивачки,  дослідивши матеріали справи,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи  позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6, а тому на підставі ст. ст. 141, 135, 180 - 183, 199 СК України, з нього необхідно стягнути аліменти на утримання дитини.

Між тим,  з таким висновком суду не можна погодитись, так як до нього суд дійшов  без повного з’ясування обставин, що мають значення для справи; вважав встановленими недоведені обставини та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до п. п. 1, 2, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення.

Згідно ст. 121 Сімейного кодексу України (далі – СК України), права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилалась як на обставину  походження дитини від відповідача,  знаходження з  останнім  у фактичних шлюбних стосунках.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

1.          за заявою матері та батька дитини;

2.          за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;

3.          за рішенням суду.

       Положеннями ч. 1 ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі  реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім’я по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

З листа міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції від 25 жовтня 2011 року та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження вбачається, що в актовому записі про народження ОСОБА_6 (№ 3229 від 09 листопада 2006 року), відомості про батька  внесені відповідно до порядку, передбаченого ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за заявою матері дитини.

Доказів того, що відомості про батька  в актовий запис про народження дитини внесені за спільною заявою позивачки та ОСОБА_5 або за його особистою заявою, або його батьківство відносно ОСОБА_6 встановлено рішенням суду, позивачкою суду не надані, а тому її позовні вимоги щодо стягнення аліментів з ОСОБА_5 на утримання дитини безпідставні та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про  відмову в задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.        

Керуючись статтями 303, 309, 313, 316  ЦПК України, колегія суддів          

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку  безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом  двадцяти днів з дня його проголошення.

     Головуюча

      Судді