Справа № 22-ц-2923/11 26.10.2011 26.10.2011 29.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц- 2923/11 Головуючий у першій інстанції Гажа О.П.
Категорія 46 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
УХВАЛА
Іменем України
26 жовтня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої - Шолох З.Л.,
суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,
за участю позивачки ОСОБА_3,
представника третьої особи Нікітіної С.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2011 року за позовом
ОСОБА_3
до
ОСОБА_5,
третя особа – орган опіки та піклування Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області
(далі – орган опіки та піклування)
про відібрання і повернення дитини та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про відібрання і повернення дитини та відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначала, що з відповідачем вона розлучена з 15 січня 2008 року. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини місцем проживання їх спільної дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено разом з нею. 12 листопада 2011 року ОСОБА_5 звернувся до органу опіки та піклування з заявою про визначення способу його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Не дочекавшись вирішення вищезазначеного питання позивачка добровільно відпустила доньку до батька, з домовленістю про те, що вона буде перебувати у нього лише одну неділю. Після того, як донька почала перебувати у відповідача, він відізвав подану раніше заяву про визначення способу його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. На неодноразові звернення позивачки ОСОБА_5 не віддає дитину матері.
Посилаючись на вказане ОСОБА_3 просила відібрати дочку у відповідача, повернути їй дитину, стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2011 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_5 повернути малолітню ОСОБА_6 її матері ОСОБА_3 та в цій частині допущено обов’язкове негайне виконання рішення. Стягнуто судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, так як ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення позивачки та представника третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про повернення дитини її матері, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач зобов’язаний повернути малолітню ОСОБА_6 до її матері, тобто до м’ясця проживання, яке визначено сторонами по справі на час їх розлучення, а потім рішенням комісії з питань захисту прав дитини.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сторін народилась дитина – ОСОБА_6. 15 січня 2008 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 було розірвано та за домовленістю сторін, донька залишилась проживати з матір’ю (а.с. 5-7).
Комісією з питань захисту прав дитини при Новоодеській райдержадміністрації Миколаївської області від 16 березня 2010 року відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні його заяви щодо місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_6 з ним та рішенням цієї ж комісії від 29 серпня 2011 року залишено місце проживання малолітньої ОСОБА_6 біля матері ОСОБА_3 (а.с. 7, 20).
Якщо один з батьків самочинно, без згоди другого з батьків, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала (ст. 162 СК України).
Судом встановлено, що між сторонами була досягнута згода про виїзд дитини на одну неділю до місця проживання свого батька у АДРЕСА_1 12 липня 2011 року позивачка відпустила доньку на відпочинок до її батька, проте, по закінченню вказаного строку відповідач доньку до її місця проживання, а саме до її матері, не повернув та зробити це відмовляється.
Тобто, ОСОБА_5, в порушення вимог закону, самочинно змінив місце проживання своєї доньки.
Висновком органу опіки та піклування запропоновано терміново повернути дитину матері – ОСОБА_3 за місцем її проживання (а.с. 21).
Оцінюючи зібрані у справі докази та враховуючи протиправну поведінку відповідача щодо самочинної, без згоди ОСОБА_3, зміни місця проживання дитини, висновок суду першої інстанції щодо повернення дитини матері, з якою вона проживала, є правильним.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що повернення дитини до матері створює реальну небезпеку для здоров’я дитини, безпідставні.
Так, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Але, відповідачем не надані суду належні докази та не доведені обставини реальної небезпеки здоров’ю дитини за місцем проживання її матері. Крім того, ці обставини спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги також безпідставні, так як ґрунтується на помилковому тлумаченні закону та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в межах його оскарження є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді