Справа № 22-ц-2916/11 19.10.2011 19.10.2011 29.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц- 2916/11р. Головуюча по першій інстанції Боброва І.В.
Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Галущенка О.І.,
суддів: Шолох З.Л., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,
за участю представників позивача ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_6,
третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2011 року за позовом
ОСОБА_9
до
ОСОБА_5
треті особи: Миколаївська міська рада (далі–міськрада), ОСОБА_8,
ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11,
про усунення перешкод в користуванні жилим будинком,
ВСТАНОВИЛА:
09 листопада 2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно побудованого навісу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що є власником 11/100 частини спірного будинку. Інші 89/100 частини належать в різних долях співвласникам цього будинку, а саме відповідачу та третім особам ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 Відповідач, не отримавши згоди співвласників, побудував навіс, який йому перешкоджає користуватися загальною територією двору, своїм майном та перегородив проїзну частину.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва до участі у справі в якості третіх осіб залучені Миколаївська міська рада та ОСОБА_8
Рішенням цього ж суду від 25 серпня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду є незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, відповідача та його представника, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для знесення навісу, який не перешкоджає позивачу в праві користування земельною ділянкою та не порушують його права і інтереси. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний будинок належить на праві спільної часткової власності п’ятьом співвласникам, а саме: ОСОБА_9 – 11/100 частки; ОСОБА_10 – 15/100; ОСОБА_5(згідно свідоцтва про спадщину за законом) – 21/100; ОСОБА_7 – 22/100; ОСОБА_11 – 13/100 частки (а.с. 5). Зазначений жилий будинок розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у державній власності (а.с.34).
Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Наполягаючи на захисті свого права власності, позивач в позовній заяві посилався на те, що відповідач без згоди співвласників самочинно побудував на загальній території двору навіс, який перешкоджає йому вільно користуватися двором, а крім того, цей навіс перегородив проїзну частину. В судовому засіданні суду першої інстанції позивач уточнив обставини своїх вимог та зазначив, що навіс знаходиться над зливною ямою та перешкоджає слідкувати за її станом і, крім того, навіс розташований від його частини будинку на відстані 1,5 м, чим перешкоджає обслуговувати будинок.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом зазначеної норми самочинним будівництвом може бути нерухоме майно.
Згідно витягу з реєстру про право власності на нерухоме майно, об’єктом якого є АДРЕСА_1, спірний навіс не є самочинно побудованим, відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 01 червня 2010 року № 167 (далі – наказ № 167) (а.с. 44).
Вказаним наказом № 167 була затверджена Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна згідно якої, зведення на земельній ділянці у будинках садибного типу навісу не належить до самочинного будівництва.
Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (ч. 1 ст. 381 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1 є будинком садибного типу, а тому не є самочинним будівництвом.
Також судом першої інстанції встановлено, що раніше на місті зливної ями знаходився туалет, яким користувалися всі співвласники будинку АДРЕСА_1 та який в подальшому був переобладнаний в зливну яму. У 2009 році відповідач над зливною ямою, яка знаходиться в аварійному стані побудував навіс. Знаходження зливної ями в аварійному стані підтвердили в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 та в суді апеляційної інстанції третя особа ОСОБА_7 Крім того, третя особа ОСОБА_7 пояснила, що спірний навіс захищає зливну яму від погодних опадів, а тому і від її руйнування.
Крім того, відстань спірного навісу від частину будинку позивача відповідає встановленим нормативними актами розмірам.
Також з матеріалів справи вбачається, що навіс не перешкоджає доступу до воріт для виходу на вул. Декабристів.
Таким чином, позивачем не доведено суду, що збудований відповідачем навіс порушує його права, як співвласника зазначеного будинку та користувача земельної ділянки.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач та члени його сім’ї не можуть використовувати земельну ділянку зайняту під навісом для сушіння білизни та вирощування овочів, хоча раніше це робили, безпідставні та не підтверджені будь-якими доказами. Навпаки, з пояснень свідка ОСОБА_12 вбачається, що земельною ділянкою, яка знаходиться під навісом, з 1984 року користувалися батьки відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права також не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді