Справа № 22-ц-2305/11  13.10.2011 13.10.2011   29.12.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №. 22ц-2305/11р.                 Головуючий  в першій  інстанції  Козаченко Р.В.

                                                           Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        13 жовтня 2011 року                                                        м. Миколаїв

        Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

        головуючої        -        Довжук Т.С.,   

        суддів:   Мурлигіної О.Я., Кутової Т.З.,       

        при секретарі судового засідання      Колосовій О.М.,                         

        за участю  представника  ДВС  Лопушанського О.І.,           

                          представника банку          Бережкова  В.О.,

розглянувши     у    відкритому    судовому     засіданні     цивільну справу

за апеляційною скаргою представника відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції

в Миколаївській області

на ухвалу  Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 червня  2011 року за скаргою

публічного акціонерного товариства «Мегабанк»

(далі – ПАТ «Мегабанк»)

на дії  державного виконавця державної виконавчої  служби Жовтневого районного управління юстиції в Миколаївській області ,

ВСТАНОВИЛА:

       07 червня 2011 року представник ПАТ «Мегабанк» звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця державної виконавчої  служби Жовтневого районного управління юстиції в Миколаївській області (далі – ДВС)  щодо опису та арешту  Ѕ частини будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_1

        Представник банку зазначав, що в провадженні виконавчої служби знаходяться виконавчі листи, видані 26 серпня 2009 року Жовтневим районним судом Миколаївської області та 23 жовтня 2008 року Центральним районним судом м. Миколаєва щодо виконання рішень суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» кредитної заборгованості в сумі  196907 грн. 98 коп. та звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку і житловий будинок АДРЕСА_1, а також про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 366185 грн. 20 коп.

        При здійсненні виконавчих дій 24 травня 2011 року державним виконавцем проведено опис та арешт тільки Ѕ частини вищезазначеного житлового будинку, хоча предметом договору іпотеки, який укладався для забезпечення виконання кредитного зобов’язання  був зазначений весь будинок.

Ухвалою  Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 червня 2011 року скаргу ПАТ «Мегабанк» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в Миколаївській області Лопушанського Олега Ігоровича задоволено. Визнано дії державного виконавця Лопушанського О.І. по опису Ѕ  частини будинку АДРЕСА_1 неправомірними та зобов’язано державного виконавця провести арешт та опис всього вказаного будинку. Стягнуто з відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в Миколаївській області на користь ПАТ «Мегабанк» судові витрати.

В апеляційній скарзі представник державної виконавчої служби просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову, якою відмовити ПАТ «Мегабанк» в задоволенні скарги. На думку апелянта,  дії державного виконавця були законними.

        Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника банку та представника ДВС дослідивши матеріали справи, колегія судів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів  не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

        Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони і дійшов правильного висновку, що дії державного виконавця щодо опису та арешту Ѕ  частини спірного будинку  були неправомірними та не відповідали вимогам діючого Закону України «Про виконавче провадження». Тому суд обґрунтовано задовольнив скаргу.

        Так, відповідно до  ст. 70 СК України, в разі поділу майна, котре є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна  дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

        Згідно положень ст. 65 СК України, договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

        Вказане свідче, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов’язки щодо спільно нажитого в шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов’язань за кредитом.

        Судом встановлено, що 06 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Мегабанк» в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 06 квітня 2007 року було укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки став  житловий будинок загальною площею 112,7 кв.м. та земельна ділянка площею 0,10 гектарів для  обслуговування житлового будинку (а.с. 5-6). Вказане нерухоме майно  було передано в іпотеку для забезпечення кредиту за взаємною згодою  колишнього подружжя, що підтверджується заявою ОСОБА_2  до приватного нотаріуса про згоду на передачу в іпотеку вказаного майна, в якому вона також стверджувала, що укладання такого договору є вигідним для них обох та відповідає їх спільному волевиявленню (а.с. 8).

        Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від  22 вересня 2010 року дійсно визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину спірного будинку (а.с. 11-12). Але, таке рішення, яке набрало законної сили, не змінило обсягу прав  іпотекодержателя (ПАТ «Мегабанк») щодо  задоволення своїх вимог за рахунок заставленого  майна, так як передача спірного  майна в іпотеку була здійснена за письмовою згодою співвласника (ч. 3 ст. 65 СК України), а сам поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.

        Відповідно  до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

        Матеріалами справи підтверджується, що за виконавчим листом, виданим 26 серпня 2009 року  Жовтневим районним  судом Миколаївської області, звернуто стягнення на заставлене майно – спірний будинок, а не на його Ѕ частину.

        Таким чином, висновок суду щодо неправомірності дій державного виконавця  щодо опису та арешту Ѕ  частини спірного будинку є обґрунтованим.

        Доводи апеляційної скарги, що дії державного виконавця були законними, безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

        Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним   та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.  

        Керуючись ст. ст.  303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

        Апеляційну скаргу  представника відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в Миколаївській області відхилити, а  ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 червня 2011 року залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

        Головуюча

        Судді