Справа № 22-ц-1527/11 05.10.2011 05.10.2011 29.12.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1527/11р. Головуючий в першій інстанції Войнарівський М.М.
Категорія 45 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2011 року м. Миколаїв
Колегія судів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів: Шолох З.Л., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Величковській В.С.,
за участю позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_5
на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2011 року за позовом
ОСОБА_3
до
ОСОБА_5,
третя особа: Безводнянська сільська рада Миколаївського району
Миколаївської області (далі – сільська рада),
про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИЛА:
04 жовтня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою розміром 0,25 га., яка розташована по АДРЕСА_2, шляхом зняття відповідачем металевого паркану між їх жилими будинками та встановлення викраденої у нього металевої сітки згідно встановленої межі.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2011 року позов задоволено частково. Ухвалено зобов’язати ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_3, шляхом зняття металевого паркану між домоволодіннями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 В задоволенні позовних вимог про встановлення викраденої металевої сітки відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 08 квітня 2011 року вказане рішення суду було роз’яснено та зазначено, що ОСОБА_5 не має передбачених чинним законодавством правових підстав та належного документу, про право власності чи користування земельною ділянкою, а в зв’язку з цим і належної державної реєстрації їх, зобов’язаний зняти металевий паркан на межі його домоволодіння по АДРЕСА_3 та ОСОБА_3 – АДРЕСА_2 і усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою буд. 36.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду в цій частині є незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїми діями, не маючи передбачених чинним законодавством правових підстав та належних документів, порушив право позивача щодо використання останнім належної йому на праві власності земельної ділянки і встановлення меж між сусідніми земельними ділянками, а тому право власності ОСОБА_3 підлягає захисту шляхом знесення металевого паркану.
Між тим, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд прийшов до них без повного з’ясування обставин, що мають значення по справі, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, що відповідно до п. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення.
Згідно з правилами ч. ч. 1, 3 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Так, наполягаючи на задоволенні позову, позивач вказував, що він проживає в будинку АДРЕСА_2 та є власником земельної ділянки на якій розташований вказаний будинок.
В підтвердження порушення свого права власності на земельну ділянку за вищевказаною адресою позивач надав суду державний акт на право приватної власності на землю від 01 квітня 1995 року за яким, йому передана у приватну власність земельна ділянка по АДРЕСА_2 (а.с. 4). Також на праві власності йому належить житловий будинок АДРЕСА_2.
Згідно витягу з рішення Безводненської сільської ради Миколаївського району від 20 січня 2004 року № 4 житловому будинку, що належить на праві власності ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 (а.с. 31). Проте, в зазначеному рішенні сільради ні йде мова про зміну нумерації саме будинку АДРЕСА_2 на будинок АДРЕСА_2.
Крім того, згідно листа відділу Держкомзему у Миколаївському районі Миколаївської області від 30 вересня 2011 року, одержаного на запит апеляційного суду, на час складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 (1995 рік) землевпорядна документація не розроблялася і акт встановлення меж земельної ділянки не виготовлявся. Відомості щодо права власності, чи права користування земельною ділянкою розташованої по АДРЕСА_2 у відділу Держкомзему відсутні.
ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції вказані обставини підтвердив.
Згідно зі ст. 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право.
Позивачем не надані суду докази, а саме правовстановлюючі документи, що підтверджують факт порушення відповідачем його права, як власника земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_2 та встановлення межі землекористування в натурі.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив без належної оцінки вказані факти, без вирішення яких неможливо розглядати спір з приводу усунення перешкод власнику у користуванні земельною ділянкою.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_2, шляхом зняття відповідачем металевого паркану між їх жилими будинками є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині позовних вимог про усунення перешкод в
користуванні та розпорядженні земельною ділянкою підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2011 року в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зняття металевого паркану між домоволодіннями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та ухвалу того ж суду від 08 квітня 2011 року про роз’яснення рішення вказаного рішення скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Безводнянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою відмовити.
В інший частині зазначене рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді