ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.12 Справа № 5010/1580/2011-26/66
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Хабіб М.І.
суддів Зварич О.В.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.
Розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” №02.1-1457 від 28.10.2011 року
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.11 року
у справі № 5010/1580/2011-26/66
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Аксіс”, м. Івано-Франківськ
до відповідача: публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ
за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
та приватного нотаріуса ОСОБА_1, м. Київ
про визнання виконавчого напису №2394, вчиненого 24.06.11 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, таким, що не підлягає виконанню
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 –представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: ОСОБА_3 –представник (довіреність в матеріалах справи);
від третіх осіб: не з’явилися (належно повідомлені).
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.11р. на підставі заяви представників позивача та відповідача продовжено строк розгляду апеляційної скарги, встановлений ст.102 ГПК України.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Кобрин О.М.) від 20.10.2011 року у справі № 5010/1580/2011-26/66 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аксіс” до публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та приватного нотаріуса ОСОБА_1., про визнання виконавчого напису №2394, вчиненого 24.06.11р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги задоволено.
Виконавчий напис, вчинений 24 червня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю “Аксіс”: нежитлові приміщення І та ІІ поверхів, загальною площею 105,1 кв. м., розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 15, та зареєстрований у реєстрі за №2394, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Аксіс” 85 грн. 00 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст.33,35 ЗУ "Про іпотеку" п.282, ч.4 п.283, п.284, п.286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, ст.49, 82 Господарського процесуального кодексу України
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт обґрунтовує законність вчинення виконавчого напису тим, що всі документи, які були подані нотаріусу зі сторони ПАТ "Дельта Банк" для вчинення виконавчого напису, відповідають встановленим вимогам та підтверджують наявність безспірної заборгованості за кредитним договором та прострочення виконання позивачем зобов'язань перед банком, як новим кредитором. Поряд з тим, вказує, що 30.03.2011р. на адресу ТзОВ «Аксіс»було надіслане повідомлення у відповідності до ч.1 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», яке не було вручене та повернуте банку за закінченням строку зберігання. Посилаючись на п.10.4 Кредитного договору, п.6.7 Іпотечного договору, пункти 114,116,117 Правил надання послуг поштового зв’язку апелянт вважає, що позивач вважається належним чином повідомленим. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги пояснення банку щодо дати укладення додаткового договору №5 до Кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №102/КВ-07 від 22 червня 2007 року, що з його змісту випливає, що він укладений 10.04.2009р., а зазначення в цьому договорі дати укладення 10.04.2008р. є технічною неточністю, яка не має жодного правового значення.
У відзиві (вх.9355 від 30.11.11р.) на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта та вказує, що ТОВ “Аксіс”, не було вчасно попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки лист-попередження банком було направлено лише 07.07.2011р. та отримано товариством 11-12.07.11р. Поряд з тим, зазначає, що Додатковий договір №5 від 10.04.08р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №102/КВ-07 по акту приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ від 07.10.10р. від ТОВ «Укпромбанк»до ПАТ «Дельта Банк»не передавався. Крім того, позивач вважає, що нотаріусом не було взято до уваги, що грошові вимоги відповідача не є безспірними та потребують додаткового доказування.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус ОСОБА_1 у письмових поясненнях (вх.9571 від 05.12.11р.) повністю підтримує доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, вважає виконавчий напис вчинений правомірно та у повній відповідності вимогам чинного законодавства. Крім того, просить суд розглянути справу за її відсутності, прийняти рішення відповідно до вимог законодавства з урахуванням позиції нотаріуса.
Третя особа - підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не направив, в судове засідання 16.01.12р. не забезпечив явку свого представника, хоча про дату, час і місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Представник апелянта (відповідача) підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі.
Представник позивача проти доводів, зазначених в апеляційній скарзі, заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.06.07р. ТзОВ "Український промисловий банк" та ТзОВ "Аксіс" був укладений кредитний договір №102/КВ-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти в доларах США, євро, гривнях; ліміт кредитування –еквівалент 1 500 000,00грн., під 13% річних в доларах США, 12,0% річних в євро та 18,5 % річних в гривнях, на строк з 22.06. 2007р. по 23.06.2012р. (а.с.20-23).
В подальшому сторонами укладено п’ять додаткових договорів до кредитного договору №102/КВ-07 від 22.06.2007р., якими вносились зміни до договору, а саме:
додатковий договір №1 від 03.12.2007р.;
додатковий договір №2 від 19.05.2008 р.;
додатковий договір №3 від 30.05.2008р.;
додатковий договір №4 від 21.10.2008р.;
додатковий договір №5 від 10.04.2008р.
Згідно з розпорядженнями бухгалтерії банку, які є матеріалах справи, банк надав позичальникові кредитні кошти:
-507 000,00грн. з терміном користування 21.06.2012р.
( розпорядження від 22.06.2007р.);
-144 860,00 дол. США з терміном користування 21.06.2012р.
( розпорядження від 22.06.2007р.);
- 1718,00 євро з терміном користування 21.06.2012р.
( розпорядження від 22.06.2007р.);
- 261 457,00 грн. з терміном користування 21.06.2012р.
( розпорядження від 27.06.2007р.);
-88 350,00 дол. США з терміном користування 21.06.2012р.
( розпорядження від 02.06.2008р.).
На забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором №102/КВ-07, 19.05.08р. ТзОВ "Український промисловий банк", як іпотекодержателем, та ТзОВ "Аксіс", як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір №102/Zквіп-08 (а.с.69-71), згідно з яким товариство передало банку в іпотеку нежитлові приміщення І та ІІ поверхів, загальною площею 105,1 кв.м., будівлі «А»( за технічним паспортом), розташованої за адресою: м. Івано- Франківськ, вул. Незалежності ( вул.Радянська, вул. Тисменицька), буд.15. Договір посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_4. 19.05.2008, про що внесено запис в реєстр за №2032.
Згідно із п.2.1.4 договору іпотеки, у випадку невиконання основного зобов’язання іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п.4.2 договору іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов’язків за цим договором та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
30.05.2008р. сторонами укладено договір про внесення змін доповнень до іпотечного договору, зареєстрованого за № 2032, яким викладено в новій редакції пункт 1.1 іпотечного договору.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.10р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено трьохсторонній договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТзОВ "Укрпромбанку" на користь ПАТ "Дельта Банку" (а.с.77-79). Даний договір був укладений з метою захисту інтересів держави та повернення коштів, виданих НБУ під рефінансування.
Відповідно до п.4.1 договору про передачу активів та кредитних зобов’язань в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, Укрпромбанк цим передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях.
Згідно з п.4.2 договору внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку права вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
По акту приймання-передачі від 07.10.10р. кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ, ТзОВ "Укрпромбанк" передало, а ПАТ "Дельта Банк" прийняло кредитний договір №102/КВ-07 від 22.06.07р.. з додатковими договорами №№ 1-4 до кредитного договору, іпотечний договір №102/Zквіп-08 від 19.05.2008р. та договір від 30.05.2008р. про внесення змін доповнень до іпотечного договору (а.с.81).
Зважаючи на вищевикладені обставини, ПАТ "Дельта Банк" набув статусу нового кредитора.
30.03.11р. ПАТ "Дельта Банк" надіслав на адресу ТзОВ “Аксіс” претензію № 02.1-501 про сплату заборгованості станом на 15.03.2011р. в сумі 3 476 086,00 грн. та попередження про примусове звернення на стягнення на предмет іпотеки у разі несплати вказаної суми.
Названа претензія з відповідними додатками була повернута на адресу відправника 07.05.11р. у зв’язку із закінченням терміну зберігання.
24 червня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на підставі іпотечного договору №102/Zквіп-08 від 19.05.08р. вчинено виконавчий напис, про що внесено запис в реєстр за №2394 (а.с.123).
Згідно з виконавчим написом звернено стягнення на нерухоме майно, що належить позивачу - нежитлові приміщення І та ІІ поверхів, загальною площею 105,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд.15. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, пропонується задовольнити вимоги ПАТ "Дельта Банк" в сумі 3 593 038, 49 грн., з яких: заборгованість по кредиту в гривнях –1 126 999, 26 грн., в т.ч.:
- 768 457,00 грн. заборгованість за кредитом,
- 283 123,85 грн. заборгованість за відсотками,
- 30336,48 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту,
- 17 440,51грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків,
- 27 641,42грн. комісійні, передбачені кредитним договором;
заборгованість по кредиту в доларах США - 2 466 039,23 грн., в т.ч.:
- 233 210,00 дол. США заборгованість за кредитом, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунків 1 860 655,99грн.;
- 61940,66 дол. США. заборгованість за відсотками, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунків 494 193,56грн.;
- 4090,16 дол. США пеня за несвоєчасне повернення відсотків, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунків 32 633,34грн.,
- 78 546,34грн. комісійні, передбачені кредитним договором.
Крім того, стягнено суму 24 000,00грн. в розмірі плати за вчинення виконавчого напису, сплачену стягувачем.
У виконавчому написі вказаний строк, за який проводиться стягнення: з 01.07.2010р. по 23.05.2011р.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ “Дельта Банк”, подаючи заяву № 02.1-755 від 01.06.11р. на вчинення виконавчого напису ( а.с. 145-148), надав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 наступні документи:
- розрахунок заборгованості за кредитним договором №102/КВ-07 від 22.06.2007р. в доларах США;
- розрахунок заборгованості кредитним договором №102/КВ-07 від 22.06.2007р. в гривнях;
- іпотечний договір від 19.05.2008р.;
- копію кредитного договору №102/КВ-07 від 22.06.2007р.;
- копію витягу з договору про передачу активів та кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, витяг з Додатку №2 до цього договору, копію акту приймання-передачі від 07.10.2010р.;
- копію повідомлення позичальнику про порушення основного зобов’язання (претензію від 30.03.2011р., докази її надіслання та докази неодержання її боржником);
- копії розпоряджень бухгалтерії банку від 22.06.2007р.на суму 507 000,00грн., на суму 144 860,00 дол. США, на суму 1718,00 євро, від 27.06.2007р на суму 261 457,00 грн., від 02.06.2008р. на суму 88 350,00 дол. США.;
- свідоцтво про реєстрацію ТзОВ «Аксіс».
Матеріалами справи підтверджено, що після вчинення виконавчого напису банк надіслав 11.07.2011р. на адресу позивача лист від 07.07.2011р. за № 02.1-894 з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором в сумі 3 649 919,43грн. та попередження, що у разі несплати названої суми банк зверне стягнення на предмет іпотеки. До цього листа додав, зокрема, копію претензії від 30.03.2011р. Позивач отримав названого листа 21.07.2011р., що підтверджено повідомленням про вручення
( т.1,а.с.89-93).
26.07.11 р. згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №27822144 підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області оскаржуваний виконавчий напис звернено до виконання.
З метою забезпечення позову, господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 09.09.11р., відповідно до ст.66, п.4 ч.1 ст.67 ГПК України, зупинив виконавче провадження №27822144 .
Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
В силу частини 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору №102/КВ-07 від 22.06.2007р. ТзОВ "Український промисловий банк" надало позивачеві кредитні кошти в сумі 768 457,00грн. та 233 210,00 дол. США.
Графіком зниження ліміту кредитування ( Додаток №3 до додаткового договору № 5 від 10.04.2008р.) встановлені наступні строки повернення кредиту:
кредитні кошти в сумі 768 457,00грн. підлягають поверненню:
– до 01.10.2010р. –187 500,00грн.;
– до 29.12.2010р. –187 500,00грн.;
– до 01.04.2011р. –187 500,00грн.;
– до 21.06.2011р. –187 500,00грн.;
– до 01.10.2011р. –18 457,00грн.;
кредитні кошти в сумі 233 210,00 дол. США підлягають поверненню
– до 29.12.2011р. –77 737,00дол. США;
– до 01.04.2012р. – 77 737,00дол. США;
– до 22.06.2012р. – 77 736,00 дол. США.
Крім того, названим додатковим договором №5 (п.4) встановлений обов’язок позичальника не здійснювати дострокового повернення суми кредиту.
З огляду на те, що в додатковому договорі №5 від 10.04.2008р. до кредитного договору є посилання на додатковий договір №4 від 21.10.2008р., апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що зі змісту додаткового договору №5 випливає, що він укладений після додаткового договору №4, тобто, укладений 10.04.2009р., а зазначення в цьому договорі дати укладення 10.04.2008р. є опискою.
Строк сплати відсотків за користування кредитом та комісії встановлений в додатковому договорі №4, а саме: з 28 числа поточного місяця по останній робочий день поточного місяця( п.4.4).
Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Умовами кредитного договору (п.9.2)передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов кредитного договору, банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, а позичальник зобов’язаний в 10-денний строк повернути суму кредиту, що залишилась, оплатити проценти та штрафні санкції.
З аналізу умов договору та названих норм випливає, що позивач зобов’язаний був сплачувати кредитні кошти частинами у строки, встановлені додатковим договором № 5, та не вправі був за власним бажанням достроково повернути кредитні кошти, строк повернення яких не настав( п.4 додаткового договору №5). У разі порушення строків повернення кредиту банки вправі вимагати дострокового повернення кредитних коштів, а позивач зобов’язаний був достроково повернути кредит, оплатити проценти та штрафні санкції у 10-денний строк з дня вимоги ( п. 9.2 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не належним чином виконував умови кредитного договору, однак доказів того, що банк вимагав дострокового повернення кредиту у зв’язку з неналежним виконанням умов договору відповідно до п.9.2 договору та ч.2 ст.1050 ЦК України суду не надано.
Відповідач посилається на те, що він надсилав позивачу претензію від 30.03.2011р. у відповідності до ч.1 ст.35 ЗУ "Про іпотеку".
Статтею 35 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Аналогічні положення викладені у ч.4 п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
В претензії від 30.03.2011р. вказано, що станом на 15.03.2011р. заборгованість позивача становить 3 476 068,00грн., в тому числі заборгованість за кредитом в гривнях - 768 457,00грн. та заборгованість за кредитом в доларах США - 233 210,00дол. США.
Однак, з огляду на умови договору про обов’язок позивача не здійснювати дострокове повернення кредиту та відсутність вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до п.9.2 договору та ч.2 ст.1050 ЦК України, станом на 15.03.2011р. заборгованість позивача за кредитом в гривнях становила 375 000,00 грн. у зв’язку з несплатою 2-х чергових платежів(до 01.10.2010р. –187 500,00грн.;до 29.12.2010р. –187 500,00грн.) , оскільки строк інших платежів за кредитом в гривнях та доларах США за умовами договору ще не настав.
Слід зазначити, що претензію від 30.03.2011р.позивач не отримав, вона була повернута на адресу відправника 07.05.11р. у зв’язку із закінченням терміну зберігання. Доказів того, що претензія не була отримана з вини позивача, що відділення зв’язку вчинило всі дії, передбачені Правилами надання послуг поштового зв’язку( були доставлені повідомлення про надходження рекомендованого відправлення), на які посилається відповідач, суду не надано.
Проте, на вимогу відповідача 24 червня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на підставі іпотечного договору №102/Zквіп-08 від 19.05.08р. вчинено виконавчий напис, про що внесено запис в реєстр за №2394 , згідно з яким звернено стягнення на нерухоме майно позивача - нежитлові приміщення І та ІІ поверхів, загальною площею 105,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд.15. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, пропонується задовольнити вимоги ПАТ "Дельта Банк" в сумі 3 593 038, 49 грн., з яких 768 457,00 грн. - заборгованість за кредитом наданим в гривнях, 233 210,00 дол. США- заборгованість за кредитом, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунків 1 860 655,99грн.
Положеннями ст.7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно із ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України "Про нотаріат".
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними акта міжобласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (ст.7 Закону)
Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум у безспірному порядку нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах .
Як вбачається з матеріалів справи, 24 червня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис на підставі іпотечного договору №102/Zквіп-08 від 19.05.08, про що внесено запис в реєстр за №2394. Згідно виконавчого напису, внаслідок реалізації нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень І та ІІ поверхів, загальною площею 105,1 кв.м., розташованих за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності, буд.15, до стягнення підлягають суми заборгованості по кредиту, по відсотках, комісії, пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасне повернення відсотків та витрат по вчиненню виконавчого напису.
Відповідно до ст.88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Положенням п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5 (надалі по тексту - Інструкція), передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
За умовами п.284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому, заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені цим Переліком.
Розділом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року.
Для вчинення виконавчого напису відповідачем було подано приватному нотаріусу ОСОБА_1, зокрема, розпорядження бухгалтерії від 22.06.07р., від 27.06.07р., від 02.06.08р., розрахунки заборгованості за договором кредиту №102/кв-07 від 22.06.07р. за період з 01.07. 2010р. по 23.05.2011р.
Названі розрахунки містять, зокрема, розрахунки відсотків, які підлягали сплаті за користування кредитом в гривнях та доларах США за період з 01.07. 2010р. по 23.05.2011р.та загальну суму заборгованості по них. Однак, з розрахунків вбачається, що в загальну суму заборгованості по відсотках включена заборгованість по відсотках в гривнях - 119564,00грн. та заборгованість по відсотках в доларах США - 29767,00дол.США, період нарахування яких не вказаний, як і не вказані докази , які підтверджують названі суми. В переліку документів, наданих нотаріусу, не значаться документи на підтвердження цих сум відсотків.
Слід зазначити, що в розрахунках не вказана сума відсотків, яка підлягала сплаті з моменту одержання кредиту по дату нарахування ( 23.05.2011р.), та яка сума відсотків була фактично сплачена за період користування кредитом. Щодо пені, вказаної в розрахунках, то з розрахунків вбачається, що пеня нарахована з порушенням норм п.6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.
Таким чином, ці розрахунки не можна вважати обґрунтованими.
Частиною 4 п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що до вчинення виконавчого напису позивач не отримав письмової вимоги про усунення порушень.
Більш того, письмову вимогу від 07.07.2011р. про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку»відповідач надіслав після вчинення виконавчого напису, яку позивач отримав 21.07.2011р. В додатку до заяви на вчинення виконавчого напису не значиться додатковий договір №5 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №102/КВ-07 від 22.06.07 (а.с.139), яким внесено остаточні зміни та доповнення до кредитного договору №102/КВ-07, і яким керувався відповідач при розрахунку заборгованості, додатковий договір №5 не передавався відповідачу первісним кредитором, що підтверджується актом від 07.10.2010р.
Враховуючи відсутність згаданої вище вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до п.9.2 договору та ч.2 ст.1050 ЦК України, неотримання позивачем до вчинення виконавчого напису письмової вимоги про усунення порушення, необґрунтованість та документальну непідтвердженість розрахунків, на думку апеляційного суду, для вчинення виконавчого напису нотаріусу не були надані всі необхідні документи, які підтверджують безспірність суми заборгованості позивача, вказаної в розрахунках, та були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що приватним нотаріусом не були належним чином перевірені документи, надані банком для вчинення виконавчого напису, на предмет підтвердження безспірності вимог у заявлених розмірах та не були дотримані вимоги ч.4 п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Отже, позовні вимоги підставно та обґрунтовано задоволені.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції з’ясовані обставини, що мають значення для справи, належно оцінені докази, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Відтак, відсутні підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.11 року у справі № 5010/1580/2011-26/66 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя М.І. Хабіб
суддя О.В. Зварич
суддя Я.О. Юрченко
Постанова підписана 27.01.2012р.