ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
04.01.12 Справа № 5010/651/2011-Б-23/20
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційну скаргу Державного агентства резерву України (м. Київ)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області
від 12.09.2011р. у справі № 5010/651/2011-Б-23/20
за заявою Управління пенсійного фонду України у Калуському районі (м. Калуш)
до боржника Публічного акціонерного товариства «Калуський завод комунального устаткування»(с. Вістова)
про банкрутство
за участю представників за первісним позовом:
від Заявника: не з’явився;
від Борнжика: Романів А.Б.
від Кредитора (Скаржника): не з’явився;
Арбітражний керуючий: Юрків В.В.
З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представник Боржника та Арбітражний керуючий ознайомлені.
Ухвалою від 12.09.2011р. у справі №5010/651/2011-Б-23/20Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Рочняк О.В.) відмовлено у задоволенні кредиторських вимог Державного агентства резерву України (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства «Калуський завод комунального устаткування»(с. Вістова) на суму 34904,68 грн.
Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Державним агентством резерву України (м. Київ) подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області скасувати, з огляду на наступне:
- відповідальність за неналежне виконання зобов’язань перед Держрезервом України несе в, першу чергу, юридична особа як відповідальний зберігач;
- відповідно до ст. 203 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредитору завдані цим збитки, зокрема повернути таку суму грошей, яку потрібно витратити, щоб придбати на час розгляду заяви майно, яке належало кредитору, інше.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника Боржника та Арбітражного керуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:
Відповідно до норми ст. 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв»Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Як вбачається зі змісту ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитори в межах провадження у справі про банкрутство можуть заявляти лише грошові вимоги.
При цьому грошовими, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визнаються зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний матеріальний резерв»номенклатура матеріальних цінностей державного резерву і норми їх накопичення, в тому числі незнижуваного запасу, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок розробки номенклатури матеріальних цінностей державного резерву і норм їх накопичення, у тому числі незнижуваного запасу, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом (ч. 2 ст. 5 Закону).
При цьому, як вбачається з матеріалів, наявних у справі, Боржник згідно затвердженої номенклатури і відповідно до норм накопичення отримав завдання про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Факт отримання матеріальних цінностей Боржник у даній справі ні під час розгляду заяви про задоволення кредиторських вимог в місцевому господарському суді, ні при її перегляді в суді апеляційної інстанції не заперечував та визнавав.
Відповідно до проведеної представниками Держрезерву України та КРВ Західного регіону контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України спільної перевірки, за результатами якої було складено акт № 0.70/14-85 від 10.11.2010 року (а.с. 18-31), було виявлено факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, як зазначено у заяві Державного агентства резерву України про визнання кредитором у справі на суму 34904,68 грн, до суми заборгованості Боржника перед Кредитором, окрім штрафних санкцій, включено й вартість майна, яке зникло.
Разом з тим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що у згаданому акті перевірки була визначена вартість майна, збереження якого не було забезпечено Боржником у справі, станом на дату проведення перевірки та становила 15228,22 грн. При цьому, у поданій заяві, вказана вартість майна була відкоригована відповідно до вартості вказаного майна станом на 07.06.2011 року (дата порушення провадження у даній справі) відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та визначена у розмірі 18065,42 грн.
При цьому, зазначаючи вказані суми як вартість майна, що було втрачене, у розмірі 18065,42 грн (з врахуванням коригування), Державне агентство резерву України в обґрунтування правильності визначення вказаної суми не подало жодного доказу.
Відтак, при визначенні вартості майна, збереження якого не було забезпечено Боржником у справі, суд апеляційної інстанції керується обставинами, встановленими вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у кримінальній справі №1-206/2006 р. від 19.06.2006 року, відповідно до якого розмір збитків, завданий злочинними діяннями громадянина ОСОБА_1становить 2162,81 грн.
При цьому, беручи до уваги ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази скасування вказаного вироку суду загальної юрисдикції, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приймає факти та обставини, встановлені ним як приюдиційні та такі, що не потребують повторному доведенню відповідно до вимог ст. 35 ГПК України.
Однак, відмовляючи у задоволенні поданої заяви про визнання кредитором у справі, місцевий господарський суд не врахував того, що вказана вимога є грошовою, а відмовляючи у її задоволенні в цій частині, не обґрунтував підстави для такої відмови.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана вимога зі сплати 2162,81 грн є грошовою та такою що належним чином обґрунтована вищезазначеними приписами норм матеріального права, а тому підлягає до задоволення.
Що стосується визнання Державного агентства резерву України кредитором у даній справі на вартість штрафу та пені, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне:
Відповідно до наведеної вище норми ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).
Окрім того, як було обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом та вбачається з розділу 2 (позичання, розбронювання та осіження матеріальних цінностей мобрезерву) акту перевірки контрольно-ревізійного відділу Західного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України № 0.70/14-85 від 10.11.10, наданого суду, як доказ Державним агенством резерву України, згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 04.10.04 №689-р та від 27.08.08 №1138-р розброньовані матеріальні цінності мобрезерву, що в кількісному вигляді відображено в графі 5 таблиці №1, зокрема, сталь дрібносортна 0,812 т та сталь тонколистова товщиною 1,9 -3,9 -1,610 т. (ар. справи 259 т. 2).
Відповідно до абз. 9 ст.2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»розбронювання матеріальних цінностей державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного їх повернення.
Згідно абз. 3 вказаної статті відпуск матеріальних цінностей з державного резерву - реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку.
Пунктом 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»передбачено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу правових норм, суд обґрунтовано не застосував в даному випадку п. 10 ст.14 вказаного Закону, оскільки, згадана стаття передбачає відповідальність за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, які не є розброньованими, та підлягають поверненню до Державного резерву.
При цьому, в даному випадку спростовується факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, оскільки, відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»самовільним відчуженням матеріальних цінностей державного резерву визнається використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
Проте, як було встановлено Господарським судом Івано-Франківської області та підтверджується матеріалами справи (зокрема, вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі №1-106/2006 від 19.06.2006 року) нестача товаро-матеріальних цінностей сталась у зв’язку із вчиненням громадянином ОСОБА_1 крадіжки, а не внаслідок неправомірних дій Боржника у справі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог Державного агентства резерву України щодо стягнення штрафу та пені, місцевий господарський суд належним чином не дослідив усі обставини, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому в цій частині ухвала від 12.09.2011 року у даній справі підлягає скасуванню.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу задоволити частково.
Ухвалу від 12.09.2011 року у справі №5010/651/2011-Б-23/20 Господарського суду Івано-Франківської області скасувати в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Державного агентства резерву України на суму 2162,81 грн.
Визнати грошові вимоги Державного агентства резерву України на суму 2162,81 грн.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.