ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2012 р.Справа  № 17/17-4921-2011

   Господарський суд Одеської області  у складі:

судді                                             Брагіної  Я.В.

при секретарі                               Стачук Т.В.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. №141/10 від 26.12.11.                   ,

від відповідача:ОСОБА_2, довір. №01/11-03 від 11.01.12.     

Розглянув справу за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м.Київ)

до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”(м.Одеса)

про стягнення 32020795,62 грн.

                                                                  ВСТАНОВИВ:

       05 грудня 2011 року Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” про стягнення заборгованості за договором №0/10-2578-ТЕ-23 у розмірі  32020795,62грн., у т.ч. 28691124,54грн. основного боргу, 2545593,99грн. пені, 482113,59грн. інфляційних втрат, 301963,50грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 56400,00грн., обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема: договором поставки природного газу № 0/10-2578-ТЕ-23 від 20.12.10., укладеним між сторонами, актами прийому-передачі  природного газу.

       31.01.12. позивач звернулась до суду із заявою про уточнення позовних вимог (а.с.93-95), згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 26644735,32грн. основного боргу, пеню в розмірі 2514537,90грн.,  інфляційних  у сумі 482113,59грн., 3% річних у сумі 301963,50грн.

       З врахуванням вимог ст.22  ГПК України, суд приймає до розгляду заяву позивача, надіслану до суду 31.01.12. і розглядає позов в межах предмету зазначеного в заяві позивачем.

      В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в заяві, поданій до суду 31.01.12. з підстав, зазначених в позовній заяві.

       Представник відповідача проти позовних вимог заперечував.  Доводи виклав у відзиві (а.с.74-77). Пояснив, що у відповідача відсутні кошти для погашення заборгованості. На час розгляду справи різницю в тарифах не відшкодовано шляхом перерахування субвенцій з державного бюджету до місцевого бюджету відповідно до „Порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що виробляла, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування” затвердженого Кабінетом Міністрів України від 11.05.11. №503., хоча не заперечував, що акти прийому-передачі природного газу підписані відповідачем і дійсно такі послуги надані позивачем відповідачу.

     Заслухавши пояснення представників сторін,  дослідивши  докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд

                                                          ВСТАНОВИВ:

     20 грудня 2011 року між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтобаз України” (постачальником, позивачем) та Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” (покупцем, відповідачем) укладено договір  №06/10-2578-ТЕ-23  про закупівлю природного газу за державні кошти  і додаткові угоди №1 до зазначеного договору  від 28.01.11., №2 від 04.04.11.; №3 від 11.07.11.;  №4 від 30.08.11. (а.с.29-31), згідно якого постачальник зобов’язувався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов’язувався прийняти і оплатити вартість отриманого газу.

    На виконання умов договору  №06/10-2578-ТЕ-23 від 20.12.11. позивач поставив відповідачу протягом січня - травня 2011року газ на загальну суму 187473372,30грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.11., від 28.02.11., від   31.03.11., від 30.04.11., від 31.05.11. (а. с. 33-37).

   Проте, відповідач розрахувався частково за вартість поставленого газу позивачем, а саме, сплатив відповідачу  160828636,99грн.

   Отже, залишився несплачений борг відповідача перед позивачем за поставлений газ в сумі 26644735,32грн., що не заперечувалося представником відповідача в засіданні суду.  

  Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму        

  Аналогічна норма міститься в ст. 712 ЦК України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

   Пунктом 4.1 договору  №06/10-2578-ТЕ-23 від 20.12.11. визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються  на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за  місяцем поставки газу.

    Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

    Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

     Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

    В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

    Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

    Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

    Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення  основного боргу в сумі 26644735,32грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню

    Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

    Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.    

   Так, чинним законодавством передбачена відповідальність боржника за порушення зобов’язання. Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).         

   Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

    Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.   

    Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України)  

Пунктом 7.3.1 договору №06/10-2578-ТЕ-23  від 20.12.10. встановлено, що  в разі порушення покупцем п.4.1 договору, покупець зобов’язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню в розмірі  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передували моменту звернення з претензією або позовом (п.9.3 договору).

     Згідно з ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 р. розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

     Перевіривши уточнений розрахунок пені позивача на суму 2514537,90грн., доданий до заяви, поданої до суду 31.01.12., суд вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Тому задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі  2514537,90грн.

      Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

     Перевіривши розрахунок позивача в частині  нарахування 3% річних в сумі  301963,50грн. та інфляційних в сумі 482113,59грн., суд вважає його правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і тому теж задовольняє позов в цій частині.

     Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати боргу не надав до суду.

     Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

       Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

     Таким чином, враховуючи вищевикладене і заяву позивачу, якою зменшено позовні вимоги, подану до суду 31.01.12. господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”  є обґрунтовані, у зв’язку з чим підлягають  задоволенню.

    Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст. ст.  32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                В И Р І Ш И В:

           1. Позов задовольнити

           2.Стягнути із Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (65110, м. Одеса,  Приморський район, вул.. Балківська, 1-б, п/р №26036300035763 у ВАТ „Ощадбанк”, МФО 388078, код ЄДРПОУ 34674102)

- на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул.. Шолуденка, 1, р/р №26008301970 в ВАТ „Ощадбанк”, м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827 )

-  26644735,32грн. –основного боргу,

-  2514537,90грн. -  пені,

-  482113,59грн. –індексу інфляції,

-  301963,50грн. –3% річних,  

-  56460,00грн. –витрат, пов’язаних із сплатою  судового збору.

     Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання  апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

                  Суддя                                                                                       Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано: 06 лютого 2012р.

Копію рішення надіслати:

1. ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 );

2. КП „Теплопостачання міста Одеси” ( 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-б ).