ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.12                                                                                 Справа  № 5008/1351/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                              Хабіб М.І.

суддів                                                                    Зварич О.В.

                                                                              Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 б/н від 01.12.2011 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 30.11.2011 року

 у справі № 5008/1351/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропет», с.Новий Яр Яворівського району  Львівської області;

до відповідача: ПП ОСОБА_1, м. Хуст Закарпатської області

про стягнення заборгованості в розмірі 60 609,10 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 –представник (довіреність № 6 від 17.01.2012 року);

від відповідача: ПП ОСОБА_1- підприємець, ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи).

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30 листопада 2011 року у справі № 5008/1351/2011 (суддя О.С. Йосипчук) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропет»до ПП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 60 609,10, позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Пропет»43 999, 44 грн. основного боргу, 609,09 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В частині вимог про стягнення 16 609,66 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.ст.198, 678, 691,692 ЦК України та нормами ст.ст. 33,34, 49, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким стягнути заборгованість за договором поставки № 016/10 від 04.01.2010 року, за виключенням оплаченої суми та вартості бракованого (дефектного товару).При цьому скаржник зазначає, що його заборгованість становить 25 308,24грн, оскільки позивач поставив браковану продукцію в кількості близько 29 205 шт. на суму 18 691,20грн. Як на доказ поставки продукції неналежної якості відповідач посилається на акти від 18.10.2010р. та від 25.10.2010р., які, на його думку, неправомірно  не  були взяті до уваги судом першої інстанції.

Крім того, відповідач подав клопотання від 17.01.2012р., в якому просить врахувати сплачені ним кошти в сумі  609,66грн. ( п/д № 484 від 24.11.2011р.) та в сумі 11 000,00грн ( п/д № 573 від 30.12.2011р., та винести рішення про стягнення заборгованості за виключенням названих сум та вартості бракованої продукції.

Позивач у відзиві (вх.329 від 20.01.12р.) на апеляційну скаргу доводи апелянта спростовує та зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду винесене з дотриманням вимог чинного законодавства та відповідає дійсним обставинам справи. Зазначає, що акти складені відповідачем одноособово, без участі представника позивача та без  повідомлення про  неякісний товар, без складання дефектного акту, тому не можуть бути належними доказами  отримання товару неналежної якості. Звертає увагу, що місцевим судом при винесені рішення були враховані кошти, сплачені платіжним дорученням №484 від 24.11.11р., а решта коштів  в сумі 11 000,00грн. сплачені після вирішення спору та поставлення рішення, та надійшли до позивача в 2012 році.

В судовому засіданні 23.01.2012 року відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2010 року ТзОВ «Пропет»та ПП ОСОБА_1 укладено договір поставки № 016/10, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити товар  - преформи ПЕТ в кількості 10 000 000 шт. Товар поставляється окремими партіями упродовж 3 днів з дня отримання  замовлення.

Відповідно до п. 5 договору поставки оплата по  кожній окремій партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Сторони погодили, що якість товару, який поставляється, відповідає ТУ.У25.2-31252665.001-2007 та підтверджується сертифікатом якості постачальника.

Згідно з п. 7.1 договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством, а саме Інструкціями № П-6 та № П-7.

На виконання умов вищевказаного договору ТзОВ «Пропет»поставило ПП ОСОБА_1  по видатковій накладній  №РН-0000242 від 28.09.2010 року. преформи ПЕТ 36 гр. «С20»к в кількості 354240 шт. та преформи ПЕТ 0,5 л «С20»к  в кількості 40608 шт. на загальну суму 245609,66 грн. Товар отримав представник відповідача за довіреністю від  27.09.2010р. №128.

Факт отримання товару по вказаній накладній відповідачем не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, у встановлений  договором строк відповідач не оплатив товар. В подальшому ПП ОСОБА_1  частково оплатив отриманий товар в сумі 185 000, 00грн., що підтверджено  виписками банку за 08.11.2010 р. на суму 150 000,00 грн.; за 24.12.2010 р. на суму 5 000,00 грн.; за 11.01.2011 р. на суму 5 000,00 грн.; за11.02.2011 р. на суму 10 000,00 грн.; за 24.03.2011 р. на суму 5 000,00 грн.; за 05.09.2011 р. на суму 10 000,00 грн.

        Таким чином, на момент звернення позивача з позовом ( 29.09.2011р.), заборгованість відповідача за товар, поставлений по видатковій накладній №РН-0000242 від 28.09.2010 року, становила 60 609,66грн.( 245 609,66 –185 000,00).

З  матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача  претензіями №8 від 02.02.2011р. та №89 від 22.08.2011р. про сплату боргу.

        Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем сплатив ще 16 609, 66 грн.,  що підтверджується платіжними дорученнями:

-    № 386 від 06.10.2011 р. на суму 5 000,00 грн.;

-          № 423 від 21.10.2011 р. на суму 5 000,00 грн.;

-          № 467 від 09.11.2011 р. на суму 3 000,00 грн.;

-          № 61 від 22.11.2011 р. на суму 3 000,00 грн.;

-    № 484 від 24.11.2011 р. на суму 609,66 грн.

         Враховуючи часткове погашення заборгованості на момент вирішення спору, суд першої інстанції в частині стягнення боргу на суму 16 609,66 грн. припинив провадження у справі на підставі п.1/1 ч.1 ст. 80 ГПК у зв’язку з  відсутністю предмету спору та  присудив до стягнення 43 999,44 грн. боргу.

Відповідач заперечує суму, присуджену до стягнення, посилаючись на акт від 18.10.2010 року про виявлення дефекту преформи та акт від 25.10.2010 року про виявлення бракованої сировини преформи ПЕТ 36г (С20), як на підставу неналежного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором.

Згідно з актом від 18.10.2010р., складеним комісією - відповідачем, виконавчим директором, механіком, робочим та технологом,  виявлено  дефекти преформи –царапини, вищерблення на горловині преформи 36г(С20) в  15-ти ящиках, в кількості 14205шт.

Відповідно до акту від 25.10.2010р., при видуві преформи ПЕТ 36г(С20) виявлено в  15-ти ящиках бракованої продукції в кількості від 800 до 1200шт - царапини, вищерблення на горловині преформи , що унеможливлює розлив води. Акт підписаний тією ж комісією, що і акт від 18.10.2010р.

В судовому засіданні відповідач та його представник пояснили, що бракований товар був утилізований, на підтвердження чого подали акт від 17.01.2011р. № 1/01.

  Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

 За договором поставки продавець (постачальник) зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

          Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

          Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

          Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

 Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. ( ч.1 ст.673 ЦК України.)

 У відповідності до ч. 1 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. При цьому, згідно ч. 4 цієї норми, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляється, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом із товаром, якщо інше не передбачено у договорі.

        Відповідно до ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

        Слід зазначити, що частиною другою статті 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявились неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення)покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Згідно із ст.688 ЦК України покупець, зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов’язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитись від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов’язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Згідно з п.7.1 договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством, а саме Інструкціями № П-6 та № П-7.

Відповідно до положень п.6 та п. 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (далі - Інструкція П-7), приймання продукції по якості при іногородній поставці здійснюється в 20-денний строк з моменту поставки;  акт про приховані недоліки повинен бути складений не пізніше 5 днів з дня їх виявлення, проте не пізніше 4-х місяців  з дня поступлення продукції на склад одержувача, що виявив ці недоліки.

Згідно з ч.6 пункту 9 названої Інструкції прихованими недоліками визнаються такі недоліки, що не могли бути виявлені при звичайному для даного виду продукції прийманні, і виявлені лише в процесі обробки, підготовки демонтажу, в процесі монтажу, випробуванні, використанні і зберіганні.

На думку апеляційного суду, вказані в актах від 18.10.2010 р. та від 25.10.2010р. недоліки –подряпини та вищерблення , не є прихованими недоліками, оскільки могли бути виявлені при звичайному прийманні та огляді.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 245609,66 грн., який відповідач оплатив частково. Відповідач стверджує, що частина товару була поставлена неналежної якості, тому він не оплатив товар в повній сумі.

Однак, твердження відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки акти від 18.10.2010 року та від 25.10.2010 року, на які посилається відповідач як на доказ поставки продукції неналежної якості, не відповідають нормам чинного законодавства, зокрема, Інструкції П-7, а саме: в актах не вказані повноваження представників, якими підписані ці акти, відповідач не повідомив позивача про виявлені недоліки, акти не містять відомостей, передбачених п. 29, п.30 названої Інструкції П-7, та   додатків, передбачених п.31 названої Інструкції П-7.

З матеріалів справи вбачається, що жодних письмових претензій щодо якості після отримання товару відповідач не заявляв.

         З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги акти від 18.10.2010 року та  від 25.10.2010 року, підставно та обґрунтовано задоволив позовні вимоги в сумі 43 999, 44 грн. та припинив провадження в  частині стягнення 16 609,66грн.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання скаржника на платіжне доручення № 484 від 24.11.2011 року, яким сплачено 609,66 грн., оскільки судом першої інстанції при винесенні рішення враховано вказану суму, а часткове погашення відповідачем боргу в розмірі 11 000,00 грн. здійснено відповідачем 30.12.2011р., тобто, після винесення місцевим господарським судом рішення у справі, тому не може враховуватись апеляційною інстанцією при перевірці законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

         Відповідачем не доведені ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, як на підставу своїх вимог і заперечень.         

         На підставі викладеного колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Закарпатської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак, немає підстав для скасування рішення.

         Керуючись ст.ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України,  Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Закарпатської області від 30.11.2011 року у справі № 5008/1351/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно Господарського процесуального кодексу України.

3.          Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий-суддя                                                                                      Хабіб М.І.

               Суддя                                                                                                           Зварич О.В.

Суддя                                                                                                           Якімець Г.Г.          

Повний текст постанови складено: 26.01.2012р.