ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "01" лютого 2012 р.                                                                                    Справа № 32/5009/5385/11  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,

суддівКостенко Т.Ф.,

Осетинського А.Й

розглянувши матеріали

касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Кирилівка, Запорізька обл.

на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду

від 08.12.2011 року

у справі господарського суду Запорізької області

за позовомПрокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до1.          Якимівської районної державної адміністрації,           смт. Кирилівка, Запорізька обл.,

2.          Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ,

3.          Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", м. Бердянськ, Запорізька обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунального підприємства "Якимівське бюро технічної інвентаризації", смт. Керилівка, Запорізька обл.

провизнання недійсним розпорядження № 125 від 17.03.2003 року, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

за участю представників

прокуратури: Громадський С.О.,

скаржника: не з’явився,

позивача: не з’явився,

відповідача-1: не з’явився,

відповідача-2: не з’явився,

відповідача-3: не з’явився,

третьої особи: не з’явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 року позовні вимоги (з урахуванням уточнення позовних вимог) прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі за текстом –ФДМ України) до Якимівської районної державної адміністрації (далі за текстом –Якимівська РДА), приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі за текстом –ПАТ ЛОЗПФ України "Укрпрофоздоровниця) та приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” (далі за текстом –ПАТ “Приазовкурорт”) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: комунального підприємства “Якимівське бюро технічної інвентаризації” (далі за текстом – КП "Якимівське БТІ") про визнання недійсним розпорядження № 125 від 17.03.2003 року, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено частково: визнано недійсним та скасовано розпорядження Якимівської РДА № 125 від 17.03.2003 року, визнано право власності за державою Україна в особі ФДМ України на об’єкти нерухомого майна –санаторій "Кирилівка", що розташований за адресою: вул. Санаторна, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька обл. (Корпус № 3, 3А, 2 395, 6 кв. м., Корпус № 2, 2Б, 1 003, 7 кв. м., Корпус № 2, 2Б1, 859, 4 кв. м., Перехідних, 2Б2, 33 кв. м., Грязеводолікування, 2, 1, 1, 1, 1, 1В, В1, В2, В3, В4, В5, 2 125 кв. м., Адміністративний корпус, 2Г, 620, 1 кв. м., Корпус № 1, 2д, 721,4 кв. м., їдальня, 1, 1, 1Є, Є1, Є2, 943,1 кв. м., Кінотеатр зимовий, 2ж, 825, 7 кв. м., Гараж-диспетчерська, 1І, 84, 9 кв. м., Прохідна, 1К, 27, 5 кв. м., Бокс на три автомобіля, 1І1, 213, 6 кв. м., Автогараж на три бокса, 1Н, 205,5 кв. м., Гараж з майстернями, 1О, 464, 2 кв. м., Склад ДОК, 1П, 366 кв. м., Склад № 3, 1Р, 157, 2 кв. м., Склад № 1,1С, 70, 4 кв. м., Склад              № 41Т, 54, 7 кв. м., ЗТП, 1 У, 23, 6 кв. м., ЗТП, 1У1, 52, 7 кв. м., Продовольчий склад, 1Ц, 362, 2 кв. м., Пральня, 1Ч, 233, 1 кв. м., Котельня на 4 котла, 1ч1, 370 кв. м., Котельня на 3 котла, 1Ч2, 171, 4 кв. м., Котельня, 14 3, 34, 8 кв. м., Площадка для паркування автотранспорту, 8, 1248 кв. м., Вбиральня, 1, Насосна питного водопостачання, 2, Мазутосховище, 3, Басейни регенерації грязі, 4, Насосна мінерального водопостачання, 5, Свердловина № 7, 6, Свердловина № 8, 7, Свердловина № 10, 9, Свердловина № 11, 10, Свердловина № 1/1, 11; витребувано із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" спірний комплекс будівель і споруд та повернуто його у власність держави в особі ФДМ України; в іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом –ФОП ОСОБА_4) звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 року, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати в частині скасування розпорядження Якимівської РДА № 125 від 17.03.2003 року про видачу свідоцтва про право власності в частині цегляного корпусу № 6 під літерою В8-1, загальною площею 421, 2 кв. м. та прийняти нове рішення в цій частині, яким у позові відмовити.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року ФОП ОСОБА_4 було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги з огляду на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного акту не було вирішено питання щодо прав та обов’язків ФОП ОСОБА_4, а питання щодо визнання права власності за державою на об’єкт нерухомого майна –корпус № 6 під літерою В8-1, загальною площею 421, 2 кв. м., який було прийнято в дар громадянином ОСОБА_4 від громадянина ОСОБА_7 за договором дарування від 25.11.2003 року господарським судом Запорізької області взагалі не розглядалось.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного перегляду, оскільки судом при винесенні оскаржуваного судового акту порушено норми процесуального права.

Розпорядженням від 31.01.2012 року № 03.08-05/54 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя –Сибіга О.М., судді –Костенко Т.Ф.,                Осетинський А.Й.

Сторонами та третьою особою відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року –без змін.

Скаржника, позивача, відповідачів та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 року було подано ФОП ОСОБА_4 – особою, яка не брала участі у розгляді справи місцевим господарським судом.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року було відмовлено ФОП ОСОБА_4 в прийнятті апеляційної скарги з посиланням на  ст. 91 ГПК України.

Вищезазначений судовий акт мотивовано, зокрема, тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не було вирішено питання щодо прав та обов’язків ФОП ОСОБА_4, а питання щодо визнання права власності за державою на об’єкт нерухомого майна –корпус № 6 під літерою В8-1, загальною площею 421, 2 кв. м., який було прийнято в дар громадянином ОСОБА_4 від громадянина ОСОБА_7 за договором дарування від 25.11.2003 року, господарським судом Запорізької області взагалі не розглядалось, у зв’язку з чим не було порушено прав скаржника.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Крім того, відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 28.03.2002 року № 04-5/366 (з подальшими змінами та доповненнями) ухвалення рішення про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, є підставою для прийняття до розгляду апеляційної скарги такої особи на відповідне рішення (якщо скарга не підлягає поверненню згідно з приписами ч. 1 ст. 97 ГПК України).

З рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 року вбачається, що частину приміщень щодо яких заявлено позовні вимоги прокуратурою Запорізької області було відчужено ЗАТ "Приазовкурорт" іншим особам, які не брали участі у справі, зокрема, і ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу частини комплексу від 15.09.2003 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

В подальшому, ФОП ОСОБА_4 прийняв в дар  частину спірного майна санаторія "Кирилівка" у ОСОБА_7. на підставі договору дарування від 25.11.2003 року, у зв’язку з чим у власність ФОП ОСОБА_4 перейшов цегляний корпус № 6, визначений на плані літерою В8-1, житловою площею 241, 2 кв. м., загальною площею 421, 2 кв. м., що складає 25/1000 частини комплексу.

До матеріалів апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 було додано копію нотаріально посвідченого договору дарування частини комплексу від 25.11.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2984, за умовами якого ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_4 прийняв в дар вищевказане майно та надано копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.11.2003 року за номером запису 25 в книзі 1, які залишились поза увагою апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що за результатами розгляду справи місцевий господарський суд позовні вимоги прокуратури Запорізької області задовольнив частково та відмовив у визнанні права власності на деякі об’єкти нерухомого майна санаторію "Кирилівка", зокрема, і на корпус № 6, 1В8, 421, 2 кв. м. з огляду на те, що без залучення осіб, які на даний час володіють спірним майном та без вирішення питання про визнання недійсними угод, на підставі яких набуто спірне майно, вирішити спір щодо вказаних об'єктів нерухомого майна не видається можливим.

Поряд з цим, скасування господарським судом Запорізької області розпорядження Якимівської РДА  № 125 від 17.03.2003 року „Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно філії ЗАТ "Приазовкурорт", санаторій "Кирилівка" в цілому, тобто і в частині об’єктів нерухомого майна, які на даний час належать іншим особам, в тому числі і ФОП ОСОБА_4, безпосередньо стосується прав і обов’язків скаржника.

Разом з тим, вирішуючи спір про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна та скасування розпорядження  Якимівської РДА  ФОП ОСОБА_4 до участі у справі залучено не було.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив ФОП ОСОБА_4 у прийнятті апеляційної скарги до провадження з мотивів відсутності порушення прав скаржника.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу приписів ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 року № 2453-VI суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Згідно з ч. 3 зазначеної статті кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід’ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об’ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

При винесенні ухвали про відмову у прийнятті апеляційної скарги Донецьким апеляційним господарським судом не було враховано наявність договорів ЗАТ  "Приазовкурорт" про відчуження спірного нерухомого майна з іншими особами, які не брали участі у справі, обставини, зазначені ФОП ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, та не було надано оцінки факту подачі апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі та стосовно якої господарський суд вирішив питання про її права та обов’язки, що призвело до порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд, зокрема, прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням  норм процесуального права, а справа –направленню до Донецького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.  Касаційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року у справі № 32/5009/5385/11 –скасувати.

3. Справу № 32/5009/5385/11 направити до Донецького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя                 О.М. Сибіга

Судді:                                                                              Т.Ф. Костенко

       А.Й. Осетинський