АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-1024
Головуючий по 1-й інстанції Хіневич
Суддя-доповідач: Ландар О. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2011 року м.Полтава
ОКРЕМА УХВАЛА
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого Ландар О.В.
суддів Хрипченко Л.Г., Кисіля А.М.
з участю прокурора Деряги Л.М.
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши 24 листопада 2011року у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві кримінальну справу за апеляційною скаргою помічника прокурора м. Кременчука на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 вересня 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області від 24 листопада 2011року залишено без задоволення апеляційну скаргу помічника прокурора м. Кременчука на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 вересня 2011 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 ч.4 ст. 187 КК України направлена прокурору додаткове розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення у тому, що він 4 липня 2009 року, близько 06 год.30 хв., біля будинку АДРЕСА_1, з метою заволодіння чужим майном, вчинив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_2, в ході якого умисно спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження та відкрито заволодів належним ОСОБА_2 мобільним телефоном «Нокіа 6060», вартістю 200 грн., з балансом на рахунку 20 грн., сім-картою «Київстар», вартістю 25 грн., грошима в сумі 170 грн., всього на загальну суму 415 грн.
Ставлячи під сумнів правильність судового рішення про направлення справи на додаткове розслідування помічник прокурора м. Кременчука приніс формальну апеляцію, у якій в порушення вимог ст.350 КПК України, навів лише зміст ст.281 КПК України та п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 11.02.2005року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» та не аргументував якою мірою вони не узгоджуються із постановою суду.
Тому з огляду на її зміст та очевидні недоліки слідства, апеляційна скарга не підтримувалась прокурором відділу обласної прокуратури.
Як вбачається матеріалів справи, скасовуючи попередній вирок у ній на підставі ст.367КПК України через однобічність та неповноту дізнання і слідства, та направляючи справу прокурору м. Кременчука для організації об’єктивного додаткового розслідування, апеляційна інстанція обласного суду в ухвалі від 14 липня 2011року вказувала на необхідність встановлення і допиту певних осіб, витребування і дослідження документів, з’ясування ряду обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Такі вказівки суду вищої інстанції в силу п.2ч.2ст.268 КПК України були обов’язковими до виконання як місцевим судом, так і органом досудового слідства.
Однак, перевіркою матеріалів справи встановлено, що в ході додаткового розслідування більшість вказівок апеляційного суду залишились не виконаними чи виконані формально.
У першу чергу звертає на себе увагу те, що протягом довгого часу слідча ОСОБА_4 так і не спромоглася детально і повно допитати центрального суб’єкта кримінального процесу - потерпілого.
Долучені ж до справи протоколи об’ємом на пів сторінки (умисно чи недбало) малоінформативні, носять загальний характер і не відображають не тільки усіх необхідних даних про жертву злочину, а і відомі йому фактичні дані про події, що передували посяганню, безпосередні обставини вчинення злочину (місце, спосіб, роль кожного з нападників), послідуючі події, які прямо чи опосередковано відносяться до предмету доказування, що змусило потерпілого власноруч викладати їх у письмових запереченнях на апеляцію прокурора та особисто прибути до апеляційного суду для дачі пояснень.
При додатковому розслідуванні, нібито на виконання ухвали апеляційного суду про встановлення свідків злочину, до справи долучена велика кількість протоколів допитів. Усі вони є шаблонними і були складені за дорученням слідчого, в основному, дільничним інспектором.
Проте він допитував не жителів будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ( між якими за свідченнями потерпілого відбувалося його побиття), а будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4, що знаходяться на значній відстані і мешканці яких завідомо не могли бачити тих подій.
Аналогічно допитані працівника не тієї автостоянки, яких там дві.
Як підкреслював потерпілий, після нападу він не міг самостійно добратися додому, йому допомогли дві жінки, які привели його у квартиру, викликали швидку допомогу та повідомили батькам. Через травми він також не зміг піднятися з постелі, щоб відкрити двері лікарям швидкої допомоги, а тому тільки пізніше по прибуттю батька його забрала до лікарні інша бригада.
Неймовірно, але упродовж усього досудового слідства – з липня 2009 року батько потерпілого залишився так і не допитаним.
Встановити жінку, що надавала медичну допомогу і телефонувала у швидку допомогу також було можливим шляхом перевірки викликів, де фіксуються номери телефонів, але і цього зроблено не було.
Не дивлячись на те, що при скасуванні незаконної постанови слідчої ОСОБА_4 про призупинення слідства, прокурор ще у 2009 році давав письмові вказівки, вони також залишились не виконаними в частині допиту працівників бригади швидкої допомоги та хірургічного відділення 3-ї міської лікарні, які безпосередньо надавали медичну допомогу ОСОБА_2
Як зафіксовано у протоколі судового засідання, будучи допитаним в судовому засіданні при першому розгляді справи судово-медичний експерт ОСОБА_5 фактично підтвердив показання потерпілого та як фахівець засвідчив, що після отриманих під час нападу тяжких тілесних ушкоджень той не міг би самостійно піднятися і іти (т.2а.с.68).
У той же час, в ході додаткового розслідування, при проведенні додаткової судово-медичної експертизи, він прийшов до протилежного висновку, указавши, що потерпілий ОСОБА_2 міг самостійно пересуватися, просити про допомогу і т.д. (т.2 а.с.195-196).
Такі явно суперечливі висновки експерта залишились не поміченими слідчим, що мав би призначити та провести по справі комісійну СМЄ для усунення істотних розбіжностей.
При додатковому розслідуванні органи досудового слідства знов відмовили у притягненні до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 і ОСОБА_7, на яких указує потерпілий як на осіб, що були співучасниками злочину та здійснювали більш активний напад на нього.
Вони ж, як заявляє потерпілий ОСОБА_2, після повернення справи на додаткове розслідування, вивозили його в ліс, де залякували, примушували копати могилу, але його заяви з цього приводу не перевіряються і слідчим у процесуальних документах не фіксуються, а на його скарги у вищестоящі інстанції приходять відписки.
Не перевіреними залишились і твердження потерпілого про те, що після нападу кошти з рахунку відібраного у нього мобільного телефону були перераховані на рахунок мобільного телефону ОСОБА_6, про що він довідався від працівників зв’язку.
Були ігноровані і вказівки апеляційного суду про витребування даних про судимості ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (що планувалось навіть самою слідчою у Плані розслідування справи у перший день прийняття її до провадження (т.1а.с.2), відомостей з адміністративної практики.
Натомість, для надання особі потерпілого негативного забарвлення, документи про його давні конфлікти з законом, долучені.
Видно також, що в результаті злочину потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжку травму голови та легенів, протягом довгого часу перебував на стаціонарному лікуванні, йому проведено три операції, він вимушено продовжує лікування і в даний час по декілька разів на рік, став інвалідом 3 групи, якому держава виплачує пенсію.
Незважаючи на це, в порушення вимог ст.93-1 КПК України, прокурором навіть не порушено питання про відшкодування витрат, затрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого.
У першій окремій ухвалі по даній кримінальній справі колегія суддів уже вказувала на кричущі недоліки в роботі слідчої ОСОБА_4 при розслідуванні особливо тяжкого насильницького злочину.
У відповіді за підписом заступника прокурора Полтавської області від 23.08.2011р. №04/2/1-363-11 повідомлялось, що окрема ухвала була розглянута на оперативній нараді та за допущення грубих порушень вимог КПК, неналежне виконання своїх службових обов’язків старшим слідчим СВ Крюківського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_4, відносно останньої порушено дисциплінарне провадження.
Однак, як видно із процесуальних документів у справі, насправді дисциплінарної відповідальності вона не понесла, а навпаки отримала підвищення - стала заступником начальника слідчого відділу.
Між тим, як стверджує потерпілий ОСОБА_2 саме вона проявляє зацікавленість в розслідуванні справи. Через це він протягом тривалого часу не може добитися захисту своїх прав, покарання усіх винних за вчинення у стані алкогольного сп’яніння групового злочину.
Указані обставини, на думку колегії суддів, дають підстави в черговий раз рекомендувати уповноваженим на те особам невідкладно вирішити питання про зміну підслідності справи, по якій ОСОБА_3 утримується під вартою другий рік, для її належного розслідування в розумні строки.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст380 КПК України, колегія суддів,-
У х в а л и л а :
Про виявлені факти грубого порушення прав потерпілого ОСОБА_2, неналежного виконання своїх професійних обов’язків з боку заступника начальника СВ Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_4 при розслідуванні кримінальної справи щодо розбійного нападу із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 довести до відому прокурора Полтавської області Миронова А.М. для відповідної перевірки та вжиття заходів реагування.
Ухвала апеляційного суду підлягає розгляду у місячний строк
Головуючий: О. В. Ландар
Судді:
Копія