АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-1083/2011
Головуючий по 1-й інстанції Свістєльнік Ю.М.
Суддя-доповідач: Ландар О. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого Ландар О.В.
суддів Нізельковської Л.В., Куліша В.М.
з участю прокурора Гриня Н.Г.
засудженої ОСОБА_2
розглянула 8 грудня 2011року у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_2, на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 12 липня 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка с.Майбородівка Кременчуцького району Полтавської області, освіта середня, не одружена, не працююча, мешканка АДРЕСА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судима,-
засуджена за ч.1 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 1037 грн.70 коп. на відшкодування спричиненої злочином матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Згідно зі ст. 81 КПК України вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 за наступних обставин.
6 листопада 2010 року, близько 16 години, ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за адресою проживання співмешканця ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 після сумісного розпиття спиртних напоїв, під час сварки з останнім, яка виникла на побутовому грунті, умисно нанесла ОСОБА_5 удар ножем в ліву половину грудної клітки, на убила його.
Смерть ОСОБА_6 настала на місці події від одиночного проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з пошкодженням лівої легеневої вени, яке привело до гострої крововтрати, малокрів’я внутрішніх органів.
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_2 порушується питання про зміну вироку суду і перекваліфікацію дій винної на ст.118 КК України з пом’якшенням покарання. Апелянт доводить, що його підзахисна, завдаючи ножове поранення, перебувала у стані необхідної оборони та перевищила її межі.
Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_2, що повністю підтримувала принесену в її інтересах апеляційну скаргу захисника, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду та безпідставність апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_5 ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно перевірені в судовому засіданні, детально наведені у вироку і такий висновок ніким під сумнів не ставиться.
Вбачається, що сама засуджена ОСОБА_2 як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не заперечувала, що саме вона нанесла смертельне ножове поранення своєму співмешканцю ОСОБА_5 Достовірність таких свідчень засудженої про її причетність до злочину об’єктивно підтверджується та узгоджуються із сукупністю інших доказів, зокрема такими, як показання свідків, даними протоколу огляду місця події, висновками медичних експертиз про причини смерті потерпілого, характер, локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень та про знаряддя, яким вони були заподіяні.
Стосовно викладеного у апеляційній скарзі захисника твердження про те, що суд невірно оцінив зібрані по справі докази та всупереч фактичних обставин справи дав невірну юридичну кваліфікацію діям винної, то вони є безпідставні і спростовуються дослідженими матеріалами справи.
Перевищення меж необхідної оборони відповідно до ч.3ст.36 КК України визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
При цьому право на необхідну оборону виникає тільки за наявності для цього певної підстави (юридичного факту).Відповідно до ч.1ст.36 КК України такою підставою є лише вчинення особою суспільно небезпечного посягання.
З’ясовуючи зміст та спрямованість умислу засудженої, суд, як видно з матеріалів справи, ретельно вивчав усі дані, які характеризували стосунки ОСОБА_2 з потерпілим до події, безпосередньо у день події та поведінку засудженої після вчинення злочинну.
Як встановлено матеріалами справи, засуджена ОСОБА_2 більше трьох років співмешкала з ОСОБА_5, який на 24 роки був старшим. Проживала у селі не постійно, часто пропадала на декілька днів, а то й тижнів, обоє ніде не працювали, зловживали спиртним. ОСОБА_2 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, а на момент вчинення злочину розшукувалась Автозаводським РВ м.Кременчука як особа, що переховувалась від слідства у кримінальній справі за ознаками злочинів, передбачених ч.2ст.186 та ч.2ст.190 КК України.
За поясненнями сусідів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та доньки потерпілого – ОСОБА_4, перебуваючи у нетверезому стані засуджена була агресивною, вчиняла сварки та лізла битися, були випадки, що вона хваталася за ніж та розбила співмешканцю банку на голові. Була замічена у крадіжках в селі. Потерпілий же був спокійною людиною і здачі їй не давав.
У той день, як пояснювала сама ОСОБА_2, вони зі співмешканцем здали металобрухт і на виручені гроші купили літру горілки, яку стали розпивати вдома, запросивши туди і сусіда ОСОБА_7
Коли останній пішов, вони допивали горілку удвох. Після 16 години, коли їй зателефонувала мати і вона почала збиратися у с.Майбородівку, співмешканець став пред’являти претензії що вона знов покидає його, намагався її не пускати, перешкоджав вийти з хати.
Ніяких даних про те, що у цей час вона зазнала раптового нападу і що таке суспільно небезпечне діяння загрожувало її життю по справі не встановлено.
Так, у первинних поясненнях відразу після події засуджена ОСОБА_2 показувала, що коли вона намагалась іти, ОСОБА_4 взяв її руками за шию і сказав, що не пустить її, а потім взяв за горло правою рукою та у такий спосіб утримував. В подальшому вона змінила свої показання та стала стверджувати, що той її душив і у відповідь вона взяла ніж на столі і нанесла ним удар у груди ОСОБА_4.
Між тим вбачається, що відразу після події ОСОБА_2 була обстежена судово-медичним експертом, який ніяких тілесних ушкоджень, що могли б відноситися за давністю до події, не виявив.
Із характеру дій потерпілого та відомих обставин конфлікту витікає, що між засудженою та її співмешканцем, які обоє перебували у нетверезому стані після сумісного розпиття алкогольних напитків, виникла чергова побутова сварка.
Із показань свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні видно, що після події п’яна ОСОБА_2 прийшла до нього додому та розповіла, що ОСОБА_4 порізався. Разом з нею вони пішли до хати потерпілого, який лежав на підлозі спиною вниз та не подавав ознак життя.
В ході подальших подій, за словами засудженої ОСОБА_2, вона за порадою ОСОБА_7 намагалася відлити водою співмешканця, та це уже було марно, тоді сусід поклав ніж у руку убитого, що і зафіксовано при огляді місця пригоди, і після цього, вона стала говорити, що ОСОБА_5 нібито зарізав себе сам.
Про те, що засуджена ОСОБА_2 спочатку стверджувала, що співмешканець ОСОБА_4 нібито сам заподіяв собі тілесні ушкодження, підтвердили також мати засудженої ОСОБА_9,свідок ОСОБА_8, потерпіла ОСОБА_4
За таких обставин висновок суду про те, що ОСОБА_9 убила свого співмешканця ОСОБА_4 в ході п’яної сварки, є обґрунтованим. Інших доказів, які б давали підстави для висновку про кваліфікацію вчиненого за ст.118 КК України, у справі немає.
Згідно з актом амбулаторної психолого-психіатричної експертизи №962 від 15.12.2010 року (а.с. 184-189) ОСОБА_2 в період вчинення інкримінованого їй злочину в стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебувала, будь-якими психічними захворюваннями не страждала, знаходячись в стані простого алкогольного сп’яніння, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Тобто в момент скоєння злочину могла повністю усвідомлювати значення своїх протиправних дій та наслідків.
Покарання призначене ОСОБА_2, відповідає характеру суспільної небезпечності вчиненого у стані алкогольного сп’яніння особливо тяжкого злочину, даним про її особу, та іншим вимогам ст. 65 КК України та є справедливим.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 12 липня 2011 року щодо засудженої ОСОБА_2 - без змін.
Головуючий: О. В. Ландар
Судді:
Копія