АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-1024
Категорія ч. 4 ст.187 КК України О.Т. Головуючий по 1-й інстанції Хіневич В.І.
Суддя-доповідач: Ландар О. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого Ландар О.В.
суддів Хрипченко Л.Г., Кисіля А.М.
з участю прокурора Деряги Л.М.
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши 24 листопада 2011року у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві кримінальну справу за апеляційною скаргою помічника прокурора м. Кременчука на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 вересня 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою кримінальна справа за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя м. Кременчука, не одруженого, не працюючого, раніше тричі судимого,-
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України направлена на додаткове розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення у тому, що він 4 липня 2009 року, близько 06 год.30 хв., біля будинку 48 , що вул. Набережна лейтенанта Дніпрова в м. Кременчуці, з метою заволодіння чужим майном, вчинив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_2, в ході якого умисно спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження та відкрито заволодів належним ОСОБА_2 мобільним телефоном «Нокіа 6060», вартістю 200 грн., з балансом на рахунку 20 грн., сім-картою «Київстар», вартістю 25 грн., грошима в сумі 170 грн., всього на загальну суму 415 грн.
При попередньому розгляді справи потерпілий ОСОБА_2 заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування з підстав його неправильності, однобічності і неповноти та істотних порушень кримінально-процесуального законодавства.
Суд задовольнив це клопотання на спрямував справу на додаткове розслідування, пославшись на невиконання органами слідства вказівок апеляційного суду та низку обставин, які залишилися не з’ясованими, що унеможливлює прийняття по справі законного рішення.
У апеляційній скарзі помічник прокурора м. Кременчука наводячи лише зміст ст.281 КПК України та п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 11.02.2005року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», проте не аргументуючи якою мірою вони не узгоджуються із оскаржуваним судовим рішенням, ставить питання про скасування постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд.
У запереченнях на апеляцію прокурора потерпілий ОСОБА_2 указує на відверту недолугість та неправильність слідства, що третій рік не вживає належних заходів до розслідування особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах очевидності, внаслідок якого він став інвалідом.
Заслухавши доповідача, прокурора Дерягу Л.М., що не підтримувала принесену апеляцію та висловила думку про відсутність законних підстав до скасування постанови суду, вислухавши потерпілого ОСОБА_2, який також вважав судове рішення правильним через непрофесійність і упередженість досудового слідства та не здатність захистити його права, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції прокурора, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення.
Як видно з матеріалів справи, скасовуючи попередній вирок по даній кримінальній справі через однобічність та неповноту дізнання і слідства, та направляючи справу прокурору м. Кременчука для організації об’єктивного додаткового розслідування, апеляційна інстанція обласного суду у своїй ухвалі від 14 липня 2011року указала, зокрема, на необхідність встановлення і допиту певних осіб, витребування і дослідження документів, з’ясування деяких обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Такі вказівки суду вищої інстанції в силу п.2ч.2ст.268 КПК України були обов’язковими до виконання як місцевим судом, так і органом досудового слідства.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що в ході додаткового розслідування більшість вказівок апеляційного суду залишились не виконаними чи виконані формально, на що вірно послався районний суд при ухваленні оскаржуваної постанови.
У першу чергу звертає на себе увагу те, що протягом довгого часу слідча так і не спромоглася детально і повно допитати центрального суб’єкта кримінального процесу - потерпілого.
Долучені ж до справи протоколи об’ємом на пів сторінки малоінформативні, носять загальний характер і не відображають не тільки усіх необхідних даних про жертву злочину, а і відомі йому фактичні дані про події, що передували посяганню, безпосередні обставини вчинення злочину (місце, спосіб, роль кожного з нападників), послідуючі події, які прямо чи опосередковано відносяться до предмету доказування, що змусило потерпілого власноруч викладати їх у письмових запереченнях на апеляцію прокурора та особисто прибути до апеляційного суду для дачі пояснень.
При додатковому розслідуванні, нібито на виконання ухвали апеляційного суду про встановлення свідків злочину, до справи долучена велика кількість протоколів допитів. Усі вони є шаблонними і були складені за дорученням слідчого, в основному, дільничним інспектором.
Проте він допитував не жителів будинків №50 та №52 вул. Л.Дніпрова ( між якими за свідченнями потерпілого відбувалося його побиття), а будинків №48 та №82 по, що знаходяться на значній відстані і мешканці яких завідомо не могли бачити тих подій.
Аналогічно допитані працівника не тієї автостоянки, яких там дві.
Як підкреслював потерпілий, після нападу він не міг самостійно добратися додому і йому помогли дві жінки, які привели його у квартиру, викликали швидку допомогу та повідомили батькам. Через травми він також не зміг піднятися з постелі щоб відкрити двері лікарям швидкої допомоги, а тому лише пізніше, по прибуттю батька, його забрала до лікарні інша бригада.
Між тим, упродовж усього досудового слідства батько потерпілого залишився так і не допитаним.
Встановити жінку, що надавала медичну допомогу і телефонувала у швидку допомогу також було можливим шляхом перевірки викликів, де фіксуються номери телефонів, але і цього зроблено не було.
Не дивлячись на те, що у 2009році при скасуванні прокурором незаконної постанови слідчого про призупинення слідства, він давав письмові вказівки, вони також залишились не виконаними в частині допиту працівників бригади швидкої допомоги та хірургічного відділення 3-ї міської лікарні, які безпосередньо надавали медичну допомогу ОСОБА_2
Видно також, що будучи допитаним в судовому засіданні при першому розгляді справи судово-медичний експерт ОСОБА_5 фактично підтвердив показання потерпілого та як фахівець засвідчив, що після отримання тілесних ушкоджень той не міг би самостійно піднятися і іти (т.2а.с.68).
У той же час, в ході додаткового розслідування при проведенні додаткової судово-медичної експертизи він прийшов до протилежного висновку, указавши, що потерпілий ОСОБА_2 міг самостійно пересуватися, просити про допомогу і т.д. (т.2 а.с.195-196).
Такі явно суперечливі висновки експерта залишились не поміченими слідчим, що мав би призначити та провести по справі комісійну СМЄ для усунення розбіжностей.
При додатковому розслідуванні органи досудового слідства знов відмовили у притягненні до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 і ОСОБА_7, на яких указує потерпілий як на осіб, що були співучасниками злочину та здійснювали більш активний напад на нього.
Вони ж, як заявляє потерпілий ОСОБА_2, після повернення справи на додаткове розслідування вивозили його в ліс, де залякували, примушували копати могилу, але його заяви з цього приводу не перевіряються і слідчим у процесуальних документах не фіксуються.
Не перевіреними залишились і твердження потерпілого про те, що після нападу кошти з рахунку відібраного у нього мобільного телефону були перераховані на рахунок мобільного телефону ОСОБА_6, про що він довідався від працівників зв’язку.
Були ігноровані і вказівки апеляційного суду про витребування даних про судимості ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (що планувалось навіть самою слідчою у Плані розслідування справи у перший день прийняття її до провадження (т.1а.с.2), притягнення до адміністративної відповідальності.
В результаті злочину потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжку травму голови та легенів, протягом довгого часу перебував на стаціонарному лікуванні, йому проведено три операції, продовжує лікування і в даний час по декілька разів на рік, став інвалідом 3 групи, якому держава виплачує пенсію.
Незважаючи на це, в порушення вимог ст.93-1 КПК України, прокурором навіть не порушено питання про відшкодування витрат, затрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого.
З урахуванням викладеного колегія суддів, погоджуючись із висновками місцевого суду, вважає, що досудове слідство по даній кримінальній справі проведено поверхово. Істотна неповнота та неправильність досудового слідства унеможливлюють її судовий розгляд з винесенням рішення, відтак суд обґрунтовано повернув кримінальну справу на додаткове розслідування.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу помічника прокурора м. Кременчука залишити без задоволення, а постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 вересня 2011 року про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 ч.4 ст. 187 КК України на додаткове розслідування залишити без змін.
С У Д Д І :
Ландар О.В. Хрипченко Л.Г. Кисіль А.М.
Копія