РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2012 року Справа № 5019/2416/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Юрчук М.І.
судді Дужич С.П.
при секретарі Довгалюк О.П.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 179 від 24 жовтня 2011 року)
відповідача: ОСОБА_2. (довіреність № 08-1907 від 27 грудня 2011 року)
розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний житловий комплекс" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.11.11 р. у справі №5019/2416/11 (суддя Войтюк В.Р.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний житловий комплекс"
до Рівненської міської ради
про визнання договору дійсним
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс» (надалі –Позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-3) до Рівненської міської ради (надалі–Відповідач), в якій просить визнати Договір на право тимчасового користування землею № 46 від 26 липня 2002 року. (а.с. 4-6; надалі - Договір) поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2011 року (а.с. 92-97), з підстав, вказаних у цьому рішенні, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с.104-106) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2011 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 113-115), в якому з підстав, висвітлених в цьому відзиві, просить залишити рішення господарського суду Рівненської області без змін, апеляційну скаргу Позивача без задоволення.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 26 липня 2002 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір.
Розділом 1 «Предмет Договору»передбачено, що Відповідач на підставі рішення № 547 від 2 листопада 2001 року передає на умовах оренди Позивачу в тимчасове платне користування земельну ділянку загальною площею 1920 метрів квадратних строком на 5 років, для обслуговування платної автостоянки в м. Рівне, вул. Струтинської.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме лист 4 квітня 2007 року (а.с. 34), колегія суду приходить до висновку, що Відповідач повідомив Позивача про закінчення терміну дії Договору та про необхідність його поновлення (а.с. 34).
Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
В силу дії статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
В силу дії частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України “Про оренду землі” орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Колегія апеляційного господарського суду зауважує, що 27 вересня 2006 року Позивач звернувся із заявою № 1775 (а.с.35) до Відповідача щодо продовження терміну дії договору оренди на десять років.
Частиною 2 пункту 3.1 Договору передбачено обов'язок Позивача у місячний строк з дня надходження заяви Відповідача розглянути питання про продовження строку дії договору на період, який не перевищує одного строку дії договору при умові відсутності необхідності вилучення землі з користування для потреб міста.
Водночас, пунктом 10 рішення Відповідача від 30 березня 2007 року № 569 “Про надання та вилучення земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради” вирішено, з метою додаткового вивчення, відкласти вирішення питання про надання Позивачу в оренду на п'ять років земельної ділянки площею 1920 метрів в квадраті по вул. Струтинської для обслуговування платної автостоянки відкладено з метою додаткового вивчення у зв'язку із скаргами мешканців розміщеного поруч житлового будинку (а.с.36-37).
Також, колегія суду констатує той факт, що 28 серпня 2007 року Позивач звернувся із заявою № 230 (а.с.38) до Відповідача щодо продовження терміну дії Договору на п'ять років.
Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Відповідача повторно підготовлено проект рішення Відповідача “Про надання Позивачу” в оренду земельної ділянки на вул. Марфи Струтинської”, про що Позивача повідомлено листом управління земельних відносин від 26 вересня 2007 року № 01-08/478 (а.с. 39).
Проте, в подальшому Відповідачем прийнято рішення від 11 квітня 2008 року № 1453 “Про відмову в наданні Позивачу” в оренду земельної ділянки” (а.с. 40).
У відповідності до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень міської ради відноситься розпорядження землями територіальних громад, зокрема, передача земельних ділянок у власність чи користування фізичних та юридичних осіб або припинення права користування ділянками.
Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
В силу дії підпункту 34 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Колегія суду наголошує на тому, що міські ради, як органи міського самоврядування, покликані представляти відповідні територіальні громади і здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.
Статтею 71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Відповідно до статті 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.
Частиною 1 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
З огляду на те, що питання про надання земельної ділянки площею 1920 квадратних метри на вул. М. Струтинської в оренду Позивачу неодноразово розглядалось Відповідачем, і по ньому відповідно прийняте рішення від 11 квітня 2008 року № 1453 (яке підлягає обов'язковому виконанню), колегія Рівненського апеляційного господарського суду робить висновок, що у відповідності до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, могла бути здійснена на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи на основі відповідного договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки договір оренди автоматично не пролонгований, оскільки відсутнє рішення міської ради з цього приводу.
Колегія суду наголошує на тому, що частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним (поновленим), якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що відзначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу дії статті 15 Закону України “Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди; строк дії договору оренди і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умова використання та цільове призначення земельної ділянки і таке інше.
Відповідно до частин 1 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 2 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Згідно частини 3 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
В силу дії статті 11 Господарського процесуального кодексу України, підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суду констатує той факт, що а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції Позивачем не надані докази направлення Відповідачу пропозиції про поновлення Договору, оформленої відповідно до норм чинного законодавства України.
Крім того, колегія суду наголошує на тому, що з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19 серпня 2011 року № 59 (а.с. 12) вбачається, що Позивач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів.
В той же час Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для поновлення Договору, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про поновлення договору оренди. При цьому, на думку колегії суду, визнання в судовому порядку договору продовженим за відсутності зазначеного рішення є апріорі неможливим, оскільки це порушує передбачену Конституцією України виключну компетенцію органу місцевого самоврядування.
З огляду на усе вищезазначене колегія апеляційного господарського суду при винесені судового рішення по даній справі бере до уваги факт того, що описане вище рішення вказує на можливість винесення рішення судом першої інстанції не скасованого судами в встановленому законом порядку, відповідно є чинним.
Враховуючи вищеописане, колегія суду приходить до висновку, про неможливість автоматичного продовження (поновлення) Договору, на яке вказує апелянт.
Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги посилання Позивача на внесені у 2011 році зміни до статті 33 Земельного Кодексу України, згідно яких при вказаних вище обставинах Договір вважається поновленим (підлягає поновленню у попередній редакції), оскільки Закон не має зворотної сили, а у 2008 році (тобто, за три роки до внесення змін у Земельний кодекс України) Відповідачем вже прийнято сесійно рішення про відмову Позивачу в укладенні договору.
Крім того, колегія суду критично оцінює доводи Позивача, що 28 березня 2008 року сторонами внесено зміни до Договору в частині орендної плати, оскільки вказані зміни не зареєстровані в установленому законом порядку, та підписані з боку Відповідача посадовою особою без відповідного рішення самої ради, прийнятого в сесійному порядку.
Інші доводи апелянта є безпідставними, спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові суду апеляційної інстанції, а тому до уваги судом не беруться.
Враховуючи усе вищеописане в даній судовій постанові, колегія суду залишає рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2011 року у справі №5019/2416/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний житловий комплекс" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 5019/2416/11 повернути на адресу господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Дужич С.П.
1734/12