донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.02.2012 р. справа №4/255пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Зубченко І.В.,
Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.
за участю представників
від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 27.01.2012р.
від відповідача:ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 10.01.2012р., ОСОБА_6 за довіреністю б/н від 10.01.2012р.
від третьої особи:не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедтех», м. Маріуполь, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від28.10.2011р.
у справі№4/255пн (суддя Гринько С.Ю.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД»м. Київ в особі Слов’янської філії, м. Слов’янськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедтех», м. Маріуполь, Донецька область
третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Фізична особа –підприємець ОСОБА_7, м. Маріуполь, Донецька область
прозобов’язання відповідача повернути майно у вигляді таблеткових пресів РТМ-35 №№8,9 2008 року випуску, яким воно заволоділо незаконно, позивачу, як законному власнику цього майна
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД»м. Київ в особі Слов’янської філії, м. Слов’янськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедтех», м. Маріуполь, Донецька область, про зобов’язання відповідача повернути майно у вигляді таблеткових пресів РТМ-35 №№8,9 2008 року випуску, яким воно заволоділо незаконно, позивачу, як законному власнику цього майна.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2011р. у справі №4/255пн позов задоволено у повному обсязі, зобов’язано ТОВ «Трансмедтех»передати у місячний строк Слов’янської філії ТОВ «Мегаполіс ЛТД»таблеткові преси РТМ-35 №8 і №9, 2008 року випуску, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2011р. у справі №4/255пн повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що преси від позивача отримані на виконання ремонтних робіт за актами №8 від 26.03.2008р. і №9 від 04.04.2008р. згідно технічному завданню, а не повертає відповідач преси, оскільки позивач вартість виконаних робіт не сплачує. Отже, утримання відповідачем майна позивача є правомірним до тих пір поки позивач не сплатить вартість його ремонту, який не є гарантійним. Крім того, скаржник посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату та час наступного судового засідання у справі №4/255пн, тому його представник був позбавлений можливості взяти у ньому участь.
Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. у справі №4/255пн відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу до провадження.
Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
У даному випадку судовою колегією було враховано, що рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2011р. у справі №4/255пн направлено сторонам з порушенням трьохденного строку, передбаченого ст.87 ГПК України, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. повернуто апеляційну скаргу заявнику в порядку п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, після усунення встановлених недоліків відповідач 14.12.2011р. повторно подав до господарського суд Донецької області апеляційну скаргу із заявою про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, вказана апеляційна скарга подана з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України, а в доданій заяві змістовно викладено причини з яких пропущено строк. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому незначний пропуск строку внаслідок усунення стороною недоліків при поданні апеляційної скарги не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин, до того ж скаржник посилається на належне його повідомлення про час і місце розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника та зазначив, що після проведення ремонтних робіт відповідач запропонував позивачу здійснити оплату за проведені ремонтні роботи, однак, враховуючи те, що поломки відбувалися протягом гарантійного строку, позивач провести оплату відмовився. Позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами повернути здане в ремонт обладнання, розумні строки якого давно закінчились, проте законні вимоги позивача відповідач залишив без задоволення та не повернув таблеткові преси.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.01.2012р. у справі №4/255пн виправлено описку в ухвалі від 19.08.2011р. щодо залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Маріуполь, Донецька область.
У судовому засіданні 01.02.2012р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог або направити матеріали справи до місцевого господарського суду на новий розгляд з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у його відзиві.
Представник третьої особи у судове засідання 01.02.2012р. не з’явився, про час і місце судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення з відміткою про отримання 31.12.2011р. поштового відправлення з відповідною ухвалою суду.
Враховуючи ті обставини, що явка представника третьої особи у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі її представника за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 ГПК України складено протокол судового засідання.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
15 жовтня 2007 року між ТОВ „Мегаполіс ЛТД" (покупець) та ПП ОСОБА_7 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №3/10 від 15.10.2007р., відповідно до п.1.1. якого продавець передає, а покупець приймає та оплачує два таблеткових преса РТМ-35, призначених для таблетування солі, в кількості, по найменуванню та вартості, визначеними в підписаному сторонами додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.1.2 договору, підлягає продажу товар, характеристики якого зазначені в додатку №2. Ціна договору складає 224000грн. без ПДВ (п.2.1 договору). Ціна на товар зазначена в додатку №1 та включає вартість транспортування (п.2.2 договору). Якість та комплектність товару, що поставляється визначається та узгоджується сторонами та відображається в додатку №2 (п.3.1 договору). Якість та надійність товару, що поставляється протягом 12 місяців з моменту вводу його в експлуатацію гарантує продавець товару. Якщо з моменту отримання товару до вводу його в експлуатацію пройшло більше 3 місяців, гарантійний строк встановляється рівним 10 місяцям. Ввід в експлуатацію підтверджується протоколом вводу в експлуатацію даного товару, складеного покупцем (п.4.1 договору). Завірена печаткою покупця копія протоколу вводу в експлуатацію товару направляється продавцю (п.4.2 договору). При виявленні виробничих дефектів в товарі при його прийманні, а також при монтажі, налагоджуванні та експлуатації в період гарантійного терміну направляється повідомлення продавцю по факсу або телефонограмою протягом 2 робочих днів (п.4.3 договору). Строк усунення дефектів товару з моменту їх виявлення протягом: 5 днів - при прийманні-передачі товару; 25 днів - під час експлуатації в період гарантійного терміну (п. 4.4 договору). Усунення дефектів товару проводиться силами та коштами продавця товару на умовах договору та у відповідності з гарантійним зобов'язанням (п. 4.5 договору).
Згідно п.5 договору оплата проводиться поетапно: 20% від ціни товару - протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору; 80% ціни товару - протягом 3 днів від дати підписання акту випробувань товару на складі продавця. Покупець повинен забезпечити явку свого повноважного представника до продавця для складання акту випробувань протягом 3 календарних днів з моменту отримання повідомлення продавця про готовність товару. Повідомлення про готовність товару покупцю направляться не пізніше 60 днів від дати попередньої оплати.
В п.6 договору передбачений порядок виконання договору та передачі товару, а саме: товар повинен бути виготовлений не пізніше 60 днів від дати отримання попередньої оплати. Товар у відповідності з додатком №1 повинен бути переданий покупцю на його території протягом 5 банківських днів з дня отримання грошових коштів в повному обсязі на рахунок продавця та підписання акту випробувань. Передача товару проводиться на території покупця (Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Современная, 290) та оформлюється двостороннім актом приймання-передачі. Доставка товару здійснюється транспортом продавця та за його рахунок.
Цей договір діє до моменту належного виконання сторонами зобов'язань по договору (п.9.2. договору).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своїм змістом та правовою природою договір №3/10 від 15.10.2007р. є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з додатком до укладеного договору, 04.02.2008р. ПП ОСОБА_7 передані позивачу два роторні таблеткових преса РТМ-35 №8 і №9, 2008 року виготовлення за актами приймання-передачі, які були належним чином сплачені, що підтверджується платіжними дорученнями №15746 від 29.10.2007р. у сумі 15000грн., №15810 від 31.10.2007р. у сумі 20000грн., №15999 від 13.11.2007р. у сумі 15000грн., №16485 від 12.12.2007р. у сумі 20000грн., №17065 від 05.02.2008р. у сумі 154000грн.
З моменту оплати отриманого товару, позивач вважається таким, що набув право власності на це майно.
Листами №20 від 15.02.2008р., №28 від 22.02.2008р. відповідач сповістив директора Слав`янської філії, що ТОВ “Трансмедтех” є гарантом по договору купівлі-продажу № 3/10 від 15.10.2007р. і просив направити до нього преси для гарантійного ремонту.
Як вірно встановлено господарським судом, 26.03.2008р. позивачем ТОВ „Трансмедтех", в якому директором є ОСОБА_7, переданий роторний таблетковий прес РТМ-35 №8, виробництва ТОВ „Трансмедтех" і 04.04.2008р. переданий роторний таблетковий прес РТМ-35 №9. Преси були передані для проведення ремонтних робіт згідно технічного завдання, про що вказано в актах приймання-передачі пресів. Факт передачі підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі і не заперечується відповідачем і третьою стороною.
Як вбачається з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2010р. у справі №38/72, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010р., позивачем не було доведено факт поставки ФОП ОСОБА_7 роторно-таблеточних пресів неналежної якості, оскільки він відмовився від оплати повторної комісійної технічної судової експертизи, необхідність якої мотивована тим, що висновки двох попередніх судових експертиз були взаємовиключними. Так,
- в першому висновку вказано, що: руйнування наданих на дослідження деталей обумовлене несприятливим конструктивним виконанням копірів підйому і опускання, а також неналежним чином виконаним збиранням в частині невірно зазначених проміжків сполучних деталей на етапі розробки і виготовлення роторно-таблеточної машини РТМ-35 №8, №9;
- в другому висновку вказано, що: на момент досліджень зразки деталей не можуть вважатися такими, що повністю відповідають як геометричним параметрам, так і технологічним вимогам, передбаченим кресленням РТМ –35.02.20.02, РТМ-35.02.20.05, РТМ-35.19.02.08, РТМ-35.01.02.08, але загальною причиною, під впливом якої сталося пошкодження представлених зразків деталей конструктивно-технологічного ланцюжка роторної машини – «матриця –пуансон нижній –копір підйому нижній –копір опускання нижній»є недотримання технологічних умов експлуатації преса, які полягали у пресуванні при граничній глибині заповнення матриць (понад 22 мм) таблеток із матеріалу солі підвищеної вологості; в результаті експертом зроблений висновок, що виходячи із матеріалів справи, причини, зазначені в позовній заяві, не могли бути з технічної точки зору причиною виходу з ладу представлених зразків деталей роторних таблеткових машин РТМ35 №№8, 9, а умови роботи роторних машин РТМ №№ 8, 9 на підприємстві не відповідали як необхідним вимогам Інструкції по встановленню, налагодженню, обслуговуванню Роторної таблеточної машини РТМ35, так і параметрам Промислового регламенту на виробництво таблетованої солі (10гр.) та Інструкції для експлуатації роторної таблеткової машини РТМ-35, розробленої Слов`янською соледобувною компанією).
З матеріалів цієї справи також не вбачається, що вихід пресів з ладу стався внаслідок вини виробника та ремонт пресів є гарантійним зобов’язанням відповідача, отже доводи позивача в цій частині відхиляються як необґрунтовані. Доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на гарантійний ремонт, оскільки це підтверджено висновком судової технічної експертизи №666 від 16.09.2009р., призначеної у справі №38/72, також відхиляються судовою колегією, зокрема з тих підстав, що цей висновок не був прийнятий апеляційним судом як належний доказ при вирішенні спору у вказаній справі, оскільки висновки судових експертиз оцінені в сукупності зі всіма доказами по цій справі.
Водночас, в акті виконаних робіт від 02.03.2011р., підписаного представниками позивача та відповідача, сторони визначили, що ремонтні роботи таблеткового пресу РТМ-35 №8 виконані згідно переліку, втім вартість цих робіт та порядок її сплати в акті не визначені.
Також ні підприємством, якому передані преси на гарантійний ремонт, а продавцем товару, ОСОБА_7 виставлений позивачу до оплати рахунок №5 від 16.08.2010р. на суму 88241,44грн. за проведення відновлювальної роботи.
Оскільки, фізичній особі-підприємцю не передавався товар для виконання ремонтних робіт, про що свідчать акти приймання-передачі, та ним не проводились ці роботи, то третя особа не вправі заявляти вимоги щодо стягнення вартості цих робіт.
Отже, вказані акт та рахунок не вказують, що сторонами у справі в повній мірі досягнута домовленість, за якою позивач, як замовник, і відповідач, як підрядник, дійшли згоди про виконання останнім робіт з ремонту таблеточних пресів та, яка за своєю правовою природою є договором підряду, укладеним в усній формі, який і є джерелом взаємних прав і обов`язків сторін.
Статтею 856 ЦК України передбачено, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.
Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням.
Згідно ст.594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, підставою для виникнення забезпечувального зобов’язання є закон, що повністю відповідає загальним правилам, передбаченим ст.548 ЦК України. Норми статей 594-595 ЦК України не визначають правила про те, що вартість речі, яка притримується кредитором, має точно відповідати розміру грошового зобов’язання боржника. Передбачене законом притримання не порушує прав власності власника, оскільки за законом позивач є власником зданого в ремонт майна (ч.1 ст.596 ЦК України).
Разом з тим, згідно із ч.1 ст.595 ЦК України на кредитора покладається обов'язок негайно повідомити боржника про притримання належної йому речі.
Так, прийнявши рішення про застосування притримання, відповідач повинен був направити позивачу повідомлення про свій намір скористатися цим правом негайно. Однак, в матеріалах справи відсутні повідомлення позивача про готовність відповідача передати виконані ремонтні роботи; акти виконаних ремонтних робіт, за яким позивач прийняв такі роботи та погодився з їх об’ємом, вартістю та якістю; вимоги про сплату позивачем вартості виконаних ремонтних робіт, в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, та в решті письмові повідомлення про притримання відремонтованих пресів, у зв’язку із заборгованістю позивача з оплати їх ремонту, в порядку ст.ст.547, 548, 594, 595, 856 ЦК України.
При цьому, судова колегія враховує існуючий між сторонами спір щодо того, чи є вихід зі строю пресів гарантійним випадком та зазначає, що відповідач дотримується позиції, згідно якої поломка пресів сталася з вини позивача та не є гарантійним випадком, тому незважаючи на заперечення позивача, він повинен був дотриматись визначеного в законі порядку. Наслідком же недотримання цього порядку є цілком обґрунтований висновок, що відповідач неправомірно володіє відремонтованими пресами, навіть при умові несплати позивачем їх ремонту.
Право володіння, користування та розпорядження майном, відповідно до вимог ст.317 ЦК України, належить власникові майна, а право володіння згідно з ст.398 ЦК України, виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, установлених законом.
Згідно вимог частини другої ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не отримав право власності на спірні речі. Позивачем відповідачу направлені листи №107 від 30.07.2010р., №132 від 01.09.2010р. з вимогою повернути преси, але останнім вони залишені без задоволення, преси на час винесення рішення не повернуті.
Відповідно до ст.387 ЦК України витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, має право лише власник цього майна. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову відповідно до ст.387 ЦК України, оскільки позивачами доведено, що він є власниками спірного майна, внаслідок чого він може витребувати його від іншої особи, у даному випадку у відповідача, відсутність у якого правових підстав для володіння майном встановлено судом.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння майна та зобов'язання передати його позивачу обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, судова колегія не визнає обгрунтованими доводи апелянта, в яких він стверджує про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол.
Згідно протоколу судового засіданні від 17.10.2011р., в судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2011р. та в якому було оголошено перерву до 28.10.2011р. об 11:30год., був присутній представник відповідача за довіреністю –ОСОБА_5 В матеріалах справи також наявний комісійний акт б/н від 17.10.2011р., згідно якого фіксацію судового засідання технічними засобами не було проведено, у зв’язку з технічними неполадками звукозаписуючого комплексу. Також в матеріалах справи відсутні зауваження до протоколу судового засідання від 17.10.2011р., які вправі подавати сторони з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу.
Відповідно до ст.77 ГПК України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або в ухвалі.
Таким чином, оголошуючи перерву в судовому засіданні до 28.10.2011р. об 11:30год., місцевий господарський суд дотримався приписів ст.77 ГПК України та повідомив належним чином відповідача про час і місце розгляду справи.
Водночас, відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»№7 від 17.05.2011р., стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст.64 ГПК України.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2011р. у справі №4/255пн колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедтех», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2011р. у справі №4/255пн –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2011р. у справі №4/255пн –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді: Н.О. Мартюхіна
В.М. Татенко
Надруковано 8 примірників: 2 –позивачу; 1 –відповідачу; 2 –третій особі; 1 –до справи; 1 –ДАГС; 1 –ГС