Справа № 22ц-220/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого судді –Гринчука Р.С.,
суддів: Матковської Л.О., Карпусь С.А.,
при секретарі Щербань А.В.,
з участю представника позивача –Андрейчик Ю.Л., представника відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про звернення стягнення з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2010 року ПАТ КБ „Приватбанк” (надалі –банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_4 не виконує умови кредитно –заставного договору, оскільки проводить оплату отриманої у кредит суми в розмірі 15100,57 доларів США неповністю та несвоєчасно. В зв’язку з цим станом на 11.07.2010 року заборгованість за кредитом становить 20355,16 доларів США.
За таких обставин на думку банку в нього виникло право в рахунок заборгованості звернути стягнення на легковий автомобіль, який був наданий відповідачем в якості заставного майна як гарантія виконання зобов’язань за кредитно –заставним договором.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2011 року позов було задоволено. В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору НМІВА800000281 від 08.05.2008 року в сумі 20355,16 доларів США звернуто стягнення на предмет застави –легковий автомобіль ВМW, модель 523І, 1997 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом продажу вказаного предмета застави публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі –продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ, а також наданням ПАТ КБ „ПриватБанк” усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку судовий збір в сумі 1611 грн. 36 коп. та витрати н а інформаційно –технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку апелянта невиконання ОСОБА_4 зобов’язань за договором не тягне за собою його відповідальності, оскільки він придбав автомобіль в ОСОБА_5, який в свою чергу придбав його у ОСОБА_4, і не міг знати про те, що останній перебуває в заставі і щодо нього зареєстроване обтяження.
Вважає також, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає вимогам цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.ст. 321, 330, 338 ЦК України він є добросовісним набувачем спірного майна, і витребувати його банк, який не є власником транспортного засобу, не має права.
Суд не навів мотивів, на підставі яких він прийшов до висновку про те, що банк не надавав ОСОБА_4 згоди на відчуження автомобіля, оскільки вважає, що така згода позивачем була надана.
В суді представник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник банку в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечила та пояснила, що рішення суду є обґрунтованим і відповідає вимогам процесуального та матеріального права.
Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що на підставі кредитно –заставного договору №НМІВА 800000281 від 08.05.2008 року, укладеного між ПАТ КБ „Приватбанк” та ОСОБА_4, останній отримав кредит в сумі 15100 доларів 57 центів США на умовах сплати 16,92 відсотків річних за користування кредитними коштами з терміном виплати 07.05.2013 року. Мета отримання коштів –придбання позичальником легкового автомобіля ВМW моделі 525 вартістю 93425 грн.
З метою забезпечення виконання зобов’язань в кредитно –заставному договорі від 08.05.2008 року передбачено заставу рухомого майна, належного відповідачу легкового автомобіля ВМW, модель 523І, 1997 року випуску, №кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.
В зв’язку з несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем зобов’язань по виплаті суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами станом на 12.07 2010 року утворилася заборгованість в сумі 20355,16 доларів США, з яких 13230,39 доларів США –заборгованість за кредитом; 2560,79 доларів США –заборгованість по сплаті процентів; 1359 доларів США –сума боргу по комісії; 2205,61 долар США –пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом, 31,58 доларів США –штраф (фіксована частина), 967,79 доларів США –штраф (процентна складова).
Оскільки ОСОБА_4 було порушено вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України щодо належного виконання зобов’язання, тому на думку суду у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ст.27 Закону України „Про заставу”, п.п. 5.2.11, 5.2.12, 5.2.16, 5.2.17 кредитно – заставного договору банк має права на звернення стягнення на автомобіль у запропонованому ним порядку.
Відповідно до ст. 27 Закону України „Про заставу” застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Аналогічна норма передбачена і в ч. 3 ст. 9 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Згідно із ч.1 ст. 10 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього майна. Добросовісний набувач має право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.7 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у правочині, на підставі якого або у зв’язку з яким виникає обтяження, повинен визначатися опис предмета обтяження. Якщо предметом обтяження є окремий об’єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об’єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.
Пунктом 1.6 Інструкції про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку, затвердженої наказом МВС України №987 від 10 листопада 2005 року, зокрема передбачено, що ідентифікація ТЗ це установлення відповідності характеристик, ознак певного ТЗ (тип, модель, рік виготовлення, об’єм двигуна, повна маса тощо) даним виробника; ідентифікаційний номер (позначення) ТЗ (VIN) –структурне поєднання буквено –цифрових символів, яке присвоюється виробником ТЗ з метою ідентифікації останнього та наноситься на деталі кузова, шасі.
VIN –код присвоюється один раз та є ідентифікатором транспортного засобу на весь період його використання. Номер державної реєстрації містить відомості про ТЗ саме щодо його власника, у зв’язку з чим не може бути самостійною ідентифікуючою ознакою транспортного засобу.
В матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого 20.05.2008 року за №7214186 зареєстровано обтяження ТЗ ВМW 525, № об’єкта НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, у вигляді заборони відчуження. Інших даних щодо спірного автомобіля в реєстрі не міститься.
Як вбачається з письмового повідомлення начальника 1-го ВРЕВ УДАІ УМВСУ в Хмельницькій області від 16.12.2010 року №5/18578, транспортний засіб, який є предметом застави, 26.03.2009 року був знятий з реєстрації для реалізації і 10.04.2009 року був зареєстрований як такий, що придбаний на аукціоні на товарній біржі за ОСОБА_5, при цьому було змінено реєстраційний номер –НОМЕР_4 та номер марки - ВМW 523І. Після цього 23.04.2009 року автомобіль знову був знятий з реєстраційного обліку з метою реалізації і 24.06.2009 року зареєстрований за новим власником –ОСОБА_2, в зв’язку з придбанням на аукціоні на товарній біржі зі зміною реєстраційного номера –НОМЕР_1 При цьому номер шасі/кузова автомобіля залишився незмінним - НОМЕР_3.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані норми законодавчих актів та наявні в матеріалах справи докази колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 не можна вважати в даному випадку добросовісним набувачем, оскільки дані щодо заборони відчуження спірного автомобіля вже були внесені до Державного реєстру обтяжень на момент придбання його апелянтом, а ідентифікуючі дані транспортного засобу, незважаючи на зміну реєстраційного номера та цифр у його назві, є достатніми для того, щоб ідентифікувати спірний автомобіль і прийти до висновку про те, що він перебуває під обтяженням.
Оскільки апелянтом не було вчинено таких дій, тому його твердження про добросовісність набування транспортного засобу є безпідставними і відповідно до 27 Закону України „Про заставу”, ч. 3 ст. 9 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, права та обов’язки по заставі мають юридичну силу для нового власника –в даному випадку ОСОБА_2
Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України „Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою (а у випадках, передбач6ених законом чи договором –неустойку), необхідні витрати по утриманню заставленого майна. Право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, згідно зі ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” зазначаються в рішенні суду в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Суд прийшов до правильного висновку про те, що оскільки право звернення на предмет застави законом пов’язується саме з фактом невиконання забезпеченого заставою зобов’язання в момент настання терміну виконання, тому в даному випадку, з врахуванням положень кредитно –заставного договору від 08.05.2008 року, вимога позивача про звернення стягнення відповідає вимогам закону.
Твердження ОСОБА_2 про те, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність дозволу Банку на проведення відчуження автомобіля ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, і що такий дозвіл мав місце, не ґрунтується на доказах і не може бути прийняте судом до уваги.
Суд прийшов до правильного висновку про те, що Банком було дотримано вимоги Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” в частині порядку звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 25 вказаного Закону обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
У вищезазначеному витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.02.2011 року, інших обтяжень, крім даного обтяження за вказаним майном не значиться.
Статтею 25 цього ж закону також передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, зокрема зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
В порушення вказаних вимог закону суд в резолютивній частині рішення вказав лише загальну суму заборгованості за кредитним договором, не зазначивши її складової, не встановив початкової ціни автомобіля для його подальшої реалізації.
У відповідності з п.п. 7.3., 16.8. кредитно –заставного договору вартість спірного автомобіля на дату укладення договору –08.05.2008 року ставить 93 425 грн. Оскільки інших даних про вартість транспортного засобу в матеріалах справи не міститься, сторони такої інформації не надали, враховуючи вимоги ст.ст. 58, 60 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про можливість встановлення вищевказаної суми в якості початкової ціни для реалізації автомобіля.
За порушення позичальником строків виконання грошового зобов’язання за договором банком одночасно нараховано пеню (2205,61 долар США) та штрафи (31,58 доларів США –фіксована частина та 967,79 доларів США –процентна складова).
Пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
Таким чином Банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно –правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов’язання (прострочення виконання грошового зобов’язання), що суперечить ч.1 ст.61 Конституції України, ч.3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов’язання має грунтуватится на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2205,61 доларів США суд не звернув уваги на те, що у відповідності з вимогами п.п. 13.2., 13.3., 13.10. кредитно –заставного договору № НМІВА 800000281 від 08.05.2008 року, ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, нарахування пені Банком має відбуватися у гривнях, а не в доларах США.
Оскільки допущені судом порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору НМІВА800000281 від 08.05.2008 року в сумі 17 150 доларів 18 центів США, з яких 13230,39 доларів США –заборгованість за кредитом; 2560,79 доларів США –заборгованість по сплаті процентів; 1359 доларів США –сума боргу по комісії; та 17 622 грн. 38 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом, звернути стягнення на предмет застави –легковий автомобіль ВМW, модель 523І, 1997 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом продажу вказаного предмета застави публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” (49094 м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі –продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ, наданням ПАТ КБ „ПриватБанк” усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Встановити початкову ціну реалізації автомобіля –93 425 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ „Приватбанк” судовий збір в сумі 1534 грн. 52 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 грн.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук
____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Ніколова С.В. Справа № 22ц –220
Доповідач –Гринчук Р.С. Категорія 27