АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-1171/2011
Головуючий по 1-й інстанції Савченко
Суддя-доповідач: Кисіль А. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого-судді Кисіля А.М.
суддів: Куліша В.М., Ландаря О.В.
з участю прокурора Акулової С.М.
засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3
захисників- адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_4 у інтересах ОСОБА_3 , засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2011 року ,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина У країни, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, судимого 16 травня 2007 року Днiпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187,69 КК України на 4 роки позбавлення волi, звiльненого 17 лютого 2010 року вiдповiдно до постанови Самбiрського мicькрайонного суду Львівської областi умовно-достроково на невiдбутий строк - десять мiсяuiв п'ять днів,-
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини належного йому майна;
На пiдставi ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання йому призначено за сукупнiстю вирокiв у видi семи років шести мiсяцiв позбавлення волi, частково приєднавши невiдбуте покарання за попереднiм вироком Днiпровського районного суду м. Киева вiд 16 травня 2007 року;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, українки, громадянки України, освіта середня, неодруженої, непрацюючої, не судимої,-
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини належного їй майна.
У відповідності до вироку суду вони визнанні винними у тому, що 14 квiтня 2010 року, близько 2 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою мiж собою, неподалiк вiд будинку N42 по вулицi Жовтневiй у м. Полтаві, умисно з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад iз застосуванням насильства небезпечного для здоров'я на потерпілу ОСОБА_7
При цьому, ОСОБА_2, помітивши потерпiлу, яка йшла на протилежнiй стороні вулицi, пiдбiгла до неї i повалила її на землю, пiсля чого разом продовжили завдавати удари потерпiлiй по головi i тулубу руками та ногами, спричинивши таким чином, згiдно висновку судово-медичної експертизи тiлеснi ушкодження у виглядi: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин, садна шкiри голови, якi відносяться у своїй сукупності до легких тiлесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після чого, ОСОБА_2 вирвав у неї із руки мобiльний телефон «Sony Ericson Z 250» вартiстю 371 грн. з карткою оператора мобiльного зв'язку «MTS» вартістю 1О грн., на рахунку якої були кошти в сумі 1грн. та картку оператора «Діджус» вартістю 25 грн. а також, заволодiв іншим її мобiльним телефоном «Siemens А 70» вартістю 50 грн. з картою оператора мобiльного зв'язку «Мобілич» вартістю 15 грн., на рахунку якого знаходились кошти в сумі 5 грн.
Внаслiдок нападу та заволодiння майном потерпілої їй було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 477 грн.
В апеляції адвоката ОСОБА_4 у інтересах ОСОБА_3 ставиться питання про перекваліфікацію дій останньої на ч.2 ст.296 КК України,- хуліганство, зважаючи що у їх діях відсутня попередня змова на розбійний напад, ОСОБА_3 не мала корисливого умислу на заволодіння чужим майном, останнім не заволодівала, а тому місцевий суд неправильно дав оцінку даним по справі, просить пом’якшити призначене покарання за вказаним Законом.
В апеляції ОСОБА_3 вказує, що вона не була у стані сп’яніння, ніякого відношення до крадіжки мобільних телефонів у потерпілої не мала, у змові із ОСОБА_2 на вчинення розбійного нападу не перебувала, просить перекваліфікувати її дії на ч.2 ст.296 КК України та призначити більш м’яке покарання та звільнити її з під варти.
В апеляції ОСОБА_2 не заперечуються фактичні обставини справи, доведеність вини, просить пом’якшити призначене покарання.
Свою апеляцію прокурор відкликав, інші вирок суду не оскаржили.
Заслухавши суддю доповідача, прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду та про безпідставність апеляцій засуджених та адвоката, самих засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 про зміну вироку суду та пом’якшення призначеного покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи викладені у апеляціях учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженого ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а адвоката ОСОБА_4 у інтересах засудженої ОСОБА_3 та останньої задовольнити частково, вирок суду щодо неї слід змінити,а в іншій частині залишити без зміни з таких мотивів.
Сформульовані у вироку висновки суду про винність засуджених у вчиненні нападу з метою заволодiння чужим майном, поєднаний iз насильством, небезпечним для життя i здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осiб, тобто за ч. 2 ст. 187 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами у відповідності до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства і судом додержано встановлених вимог КПК України, спрямованих на встановлення у справі об’єктивної істини.
Мотивуючи висновки про винність засуджених у вчиненні вказаного вище злочину, місцевий суд обґрунтовано послався на визнавальні показання обох засуджених.
Їх заперечення під час судового слідства так і в апеляціях про неправильність кваліфікації таких подій, зважаючи на відсутність умислу на попередню змову між ними щодо нападу на потерпілу з метою заволодіння її майном та спричинення їй таким чином тілесних ушкоджень, спростовується слідуючими даними.
Так, у власних визнавальних поясненнях (том 1 а. с. 18, 19, том 2 а. с. 15) ОСОБА_2 вказував на те, що він разом із ОСОБА_3 безпосередньо перед нападом на потерпілу вживали спиртні напої, а коли повертались додому, то саме ОСОБА_3, напала на потерпілу і схопила за волосся, повалила на землю i продовжила їй завдавати ударів ногами по різним частинам тіла, а він до неї приєднався і також завдавав ударів, а потім під час побиття саме ОСОБА_3 запропонувала йому забрати у неї мобiльнi телефони, що він і здійснив.
Подібні показання він давав і під час допиту у якості пiдозрюваного, обвинуваченого (том 1 а. с. 17, 45), наголошуючи, що саме ОСОБА_3 була як iнiцiатором нападу, так i побиття потерпілої та заволодiння її майном і діяли вони разом та узгоджено, допомагаючи один одному долати опiр потерпілої шляхом нанесення тій ударiв.
ОСОБА_3 під час допиту як обвинуваченої від 19 і 22 жовтня та 14
грудня 2010 року (том 2 а. с. 79-80, 89, 104), власноручно повідомила про аналогічні показання, які давав і ОСОБА_2, заявляючи, що помiтивши потерпiлу, вона напала на неї, схопила за волосся та поваливши на землю, почала їй наносити удари, до неї приєднався i ОСОБА_2 під час нанесення побоїв потерпілій вони вдвох заволодiли її мобiльними телефонами, один iз яких вiдiбрала саме вона.
Такі ж показання вона давала під час очної ставки з потерпiлою (том 2 а. с. 90), а також, при вiдтвореннi обстановки i обставин події з її участю 14 грудня 2010 року (том 2 а. с. 83-87).
Такі визнавальні показання засуджених були отриманi у встановленому законом порядку, а тому правильно місцевий суд взяв їх до уваги та поклав у основу обвинувачення, оскiльки вони узгоджуються з iншими доказами по справi, а відмова від них правильно розцінена судом, як намагання уникнути відповідальності за вчинене.
Так, показання потерпілої ОСОБА_7 є стабільними і підстав вважати , що вона обмовляє засуджених спростовується не тільки свідченнями самих засуджених під час досудового слідства, а і показаннями потерпілої, які узгоджуються між собою із вище зазначеними показаннями засуджених.
При цьому, вона вказувала, що вночі поверталася додому, побачивши її, саме ОСОБА_3 підійшла до неї i відразу ж схопила за волосся на головi та намагалася повалити на тротуар. До неї приєднався і ОСОБА_2 та став наносити їй удари та відібрав у неї з руки мобiльний телефон «Sony Ericson Z 250». ОСОБА_3 звалила її на тротуар, де удвох вони продовжили наносити їй удари ногами i руками по головi i тулубу після чого забрали у неї з кишенi ще один мобiльний телефон «Siemens А 70» та втекли. Їй було заподiяно тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, забою голови від чого вона лікувалася стацiонарно та витратила на це кошти в cyмi 489,48 грн., а також, їй було завдано матеріальної шкоди на суму 477 грн.
Такі показання потерпілої узгоджувалися із першочерговими визнавальними показаннями засуджених, а тому місцевий суд правильно їх прийняв до уваги.
При пред'явленнi для впiзнання, потерпіла ОСОБА_7 вказала на ОСОБА_3 як на ту особу, яка разом з ОСОБА_2 вчинила на неї розбiйний напад (том 1 а. с. 81-82), а також впізнала і мобiльний телефон «Sony Ericson Z 250», який у неї було викрадено пiд час такого нападу.( 1 а. с. 72-73).
Посилання в апеляції засудженої, що вона помилилася у особі потерпілої і
безпричинно до неї пристала, чим вчинила хуліганські дії, є не вмотивованими і такими, що спростовуються вище наведеними доказами. Засуджені і потерпіла раніше не були знайомі, а тому колегія суддів не вбачає підстав для обмовлення потерпілою засуджених, на що звертає увагу ОСОБА_3 та її адвокат.
Із показань свідка ОСОБА_1., які були дослiдженi в судi в порядку ст. 306 КПК України (том 1а.с.54-55), вбачається, що той пiдтвердив факт нападу на потерпiлу саме ОСОБА_3 і заволодiння її майном.
Свiдки ОСОБА_8 i ОСОБА_9 показання яких були дослiдженi в судi в порядку ст.306 КПК України (том 1 а. с. 33, 35), пiдтвердили, що перший придбав у скупці мобiльний телефон «Sony Ericson Z 250» та в послiдуючому його продав, а останнiй, що купив.
Згiдно протоколу огляду вiд 25 серпня 2010 року (том 1 а. с. 21) свiдок ОСОБА_9 добровiльно видав мобiльний телефон «Sony Ericson Z 250», який був викрадений у потершлої пiд час розбiйного нападу на неї.
Вiдповiдно до висновку експерта N 247 вiд 30 липня 2010 року (том 1 а. с. 59-63) залишкова вартість мобiльного телефону може складати 371 грн.
Згiдно висновку судово-медичного експерта N 1649 вiд 16 серпня 2010 року потерпiлiй ОСОБА_7 були заподiянi тiлеснi ушкодження у виглядi: закритої черепно- мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин, саден шкiри голови, якi відносяться у своїй сукупності до легких тiлесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (том 1 а. с. 67-68)
Зважаючи на викладене слід визнати вину обох засуджених доведеною у вчиненнi розбiйного нападу на потерпiлу та заволодiння при цьому її майном за обставин, викладених вище.
Місцевий суд правильно не прийняв до уваги показання ОСОБА_3 про вчинення нею хуліганства, оскільки це спростовується характером дiй засуджених пiд час нападу так i поведiнкою пiсля цього.
Зокрема, коли ОСОБА_3 напала на потерпiлу i, застосовуючи насильство звалювала потерпілу на тротуар, то саме ОСОБА_2 заволодiв її мобiльним телефоном, про що та бачила i до чого особисто схиляла останнього.
Крім того, пiд час побиття потерпілої у неї з кишенi був витягнутий мобiльний телефон, а не пiдiбраний на тротуарі, як це стверджує ОСОБА_2 в апеляції, а таке заволодiння відбувалося пiд час застосування насильства, коли засуджені знаходились поруч i бачили дiї одне одного. Оскiльки цi дії були узгодженими, як на момент нападу, так i при зникненнi з мiсця скоєння злочину, раптовими, розпорядження викраденим здiйснювалось спiльно, в чому активну участь брала i ОСОБА_3, то місцевий суд правильно дійшов висновку про спiльні їх дії не з хуліганських спонукань.
Посилання в апеляції ОСОБА_3 про те, що напад нею здiйснено помилково, а тому її дії та ОСОБА_2 слiд розцiнювати не як розбiй, а як хулiганство, апеляційний суд, також не приймає з вище названих мотивів, зважаючи що такі дії були вчинені під час заволодіння майном із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя i здоров'я особи, на яку було вчинено напад.
Аналiзуючи наведенi докази, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно дійшов висновку про те, що доводи засуджених про непричетність до розбійного нападу є необґрунтовані, зважаючи на обставини справи та показання потерпілої.
За таких даних дії обох засуджених правильно кваліфіковано ч. 2 чт.187 КК України, оскiльки вони за попередньою змовою групою осіб, умисно,з метою заволодіння чужим майном, відкрито із застосуванням насильства, небезпечним для життя i здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинили злочин.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 за вчинений злочин, місцевий суд у відповідності до ст.65 КК України належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який має не відбуте покарання за попереднім вироком і знову вчинив корисливий злочин, а тому таке покарання за сукупністю вироків є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Щодо засудженої ОСОБА_3, то апеляційний суд вважає, що таке покарання для неї є суворе і не відповідає характеру та ступеню участі її у вчиненні злочину, особі засудженої, яка є жінкою, що вчинила злочин вперше, фактично вину визнає, щиро кається у вчиненому, позитивно характеризується, тяжких наслідків для потерпілої не настало, її мати захисник по справі ОСОБА_6 запевнила суд про намір добровільно повністю відшкодувати завдану шкоду потерпілій, а тому згідно ст. 69 КК України слід призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом .
На підставі викладеного , керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а адвоката ОСОБА_4 у інтересах ОСОБА_3 та засудженої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2011 року щодо ОСОБА_3 змінити, призначити їй покарання за ч.2 ст.187,69 КК України – 4 роки позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини належного їй майна, в іншій частині цей вирок суду за ч.2 ст.187 КК України щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Головуючий: А. М. Кисіль
Судді:
Копія