Справа № 1 - 35  / 08

 

 

 

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

      14 травня 2008 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого -  судді Шляхова В. І.,

         при секретарі - Костюк Г. О.

за участю  прокурора Софієнко В. В.,

         потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1.,

         представника цивільного позивача ОСОБА_2.,

         підсудного ОСОБА_3.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ріпки справу про обвинувачення

 

        ОСОБА_3,

     ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Смолигівка

Ріпкинського району Чернігівської області, українець,    громадянин України, освіта повна загальна середня, не одружений, утримує 2 дітей, в силу ст. 89 КК України не судимий, військовозобов'язаний, жительАДРЕСА_1, потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 4)

 

у вчиненні злочину передбаченого ст. 122 ч.1 КК України,

 

встановив:

 

        06 жовтня 2007 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_3., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на спортивній площадці на території ТОВ «Маяк» в с. Смолигівка Ріпкинського району Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс удар ногою по правій нозі в область колінного суглобу ОСОБА_1, від чого той впав. Коли ОСОБА_1. намагався підвестися, умисно наніс йому удар ногою в область обличчя, внаслідок чого, завдав потерпілому  тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, оскільки отримані потерпілим ОСОБА_1 тілесні ушкодження в своєму комплексі спричинили тривалий розлад його здоров'я на строк понад 21 день, при цьому розрив медіального меніска правого колінного суглобу безпосередньо відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою розладу здоров'я на строк понад 21 день, а відкритий перелом кісток спинки носа зі зміщенням відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

 

         У судовому засіданні підсудний вину в об'ємі пред'явленого обвинувачення і заявлені позовні вимоги визнав частково.

ОСОБА_3. показав суду, що того дня у жовтні 2007 року був напідпитку та приєднався до гри в футбол. Хвилин за 10 до кінця гри ОСОБА_1. тримаючись за коліно пішов з поля. В цей час між іншими гравцями виникла сварка. ОСОБА_1. сказав щоб ОСОБА_4не чіпав ОСОБА_5. Але лайка між ними продовжувалася. Тоді до них підбіг, або швидко підійшов, ОСОБА_1. Між ним і ОСОБА_4почалася сварка а потім і бійка. Особисто бачив як ОСОБА_1. ударив по потилиці ОСОБА_4. ОСОБА_4по ОСОБА_1. жодного разу не попав. Через це теж підійшов та вдарив ОСОБА_1. кулаком по носу. Той впав, а коли підводився, то він ногою знову легенько вдарив ОСОБА_1. по носу. Більше потерпілого не чіпав. Останній накульгуючи пішов додому. Гра припинилася і всі розійшлися. За свою поведінку жалкує, цивільні позови не визнає. Завдану потерпілому моральну шкоду оцінює в 300 грн.

         

         Між тим, не зважаючи на заперечення підсудним вини у пред'явленому обвинуваченні, зміну ним пояснень у судовому засіданні відносно раніш даних у ході досудового слідства, обставини вчинення ним злочину достовірно встановлені судом, стверджуються показаннями свідків, іншими перевіреними судом доказами, в тому числі й матеріалами досудового слідства. Так, з протоколу допиту ОСОБА_3. як обвинуваченого (а.с. 89), убачається що вину за ст. 122 ч. 1 КК України він визнавав повністю й пояснював, - через втручання ОСОБА_1. до сварки між хлопцями підійшов та ногою вдарив по ногах ОСОБА_1.,  від чого той впав, а коли підводився, то ногою наніс ще один удар в обличчя ОСОБА_1. Зміну показань ОСОБА_3. логічно пояснити не зміг. 

 

          Потерпілий ОСОБА_1. підтвердив травму лівої ноги навесні 2007 року, але вказує що у день вчинення відносно нього злочину припинив грати в футбол через хворе серце. За для перепочинку пішов з поля до знайомих, які під'їхали. Спілкуючись з ними побачив, що між ОСОБА_4і ОСОБА_5, який є його двоюрідним братом, виникла сварка. ОСОБА_4за футболку тягав ОСОБА_5. Футболка почала рватися. Кинувся їх розтягати. ОСОБА_4намагався його вдарити, але з - за різниці в рості не діставав, а він двічі легенько вдарив останнього. В цей час ззаду до нього підбіг ОСОБА_3., який був у стані сп'яніння, й вдарив по коліну. Нога «вивернулася» та від удару він впав. ОСОБА_3. сів на нього, хапав за шию, порвав срібний ланцюжок. Коли інші хлопці стягли з нього ОСОБА_3., то почав підводиться та ОСОБА_3. ногою вдарив його по носу і кудись пішов. Хлопці допомогли йому вмитися від крові, після чого викликав «швидку». Лікувався стаціонарно в лікарнях Любеча, Ріпок та Чернігова, переніс дві операції. На лікування витрачав власні кошти, але документи, що підтверджують їх розмір не зберіг. Суд дослідив протокол відтворення обстановка та обставин події за участю ОСОБА_1., як потерпілим (а.с. 47 - 49). Потерпілий давав аналогічні показання та докладно і послідовно розповів і показав на місці за яких обставин ОСОБА_3. заподіяв йому тілесні ушкодження.

        

          Неповнолітній свідок ОСОБА_5. показав суду, що перебуває у родинних відносинах з потерпілим та якось у жовтні 2007 р. з ним та односельцями грали в футбол. Пізніше до гри приєдналися ОСОБА_3. і ОСОБА_4. Обидва були п'яні, хиталися. Під час гри у нього виникла сварка з ОСОБА_4. Той хапав свідка за футболку, надірвав її. ОСОБА_1. розтяг їх. Тоді сварка продовжилася між ОСОБА_1.  і ОСОБА_4та переросла в бійку. Неподалік знаходився ОСОБА_3. Він підбіг та ногою вдарив ОСОБА_1. по нозі, від чого ОСОБА_1. впав. ОСОБА_3. сів на нього і наносив удари. Потім ОСОБА_1. почав підводитися і ОСОБА_3. ногою вдарив його по обличчю.

 

           Аналогічні пояснення дали суду допитані окремо неповнолітні свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_7

 

           Такі ж фактичні дані містять і свідчення в судовому засіданні свідків ОСОБА_8. та ОСОБА_9., які вказують, що під'їхали до спортмайданчику під час гри односельців в футбол, але залишилися по за полем. Накульгуючи підійшов потерпілий. Під час спілкування той скаржився на біль в нозі, але в якій саме не пам'ятають. В подальшому ОСОБА_1. пішов від них до учасників сварки, що виникла. Вони не звертали уваги на те, що саме відбувалося, але бачили як ОСОБА_3. вдарив ногою по обличчю ОСОБА_1.

 

           З пояснень свідка ОСОБА_4., які перевірені судом (а.с. 50 -51), убачається що дійсно за обставин викладених в обвинувальному висновку мала місце сварка між ним та ОСОБА_5., за якого потім заступився ОСОБА_1. та двічі вдарив свідка. Тоді ОСОБА_3. вдарив ОСОБА_1. і той впав. В подальшому бачив, як ОСОБА_3. наніс потерпілому удар в обличчя.

          З дослідженого в судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи № 307 від 13 лютого 2008 року убачається, що у ОСОБА_1. мали місце тілесні ушкодження у вигляді: розриву медіального меніска правого колінного суглобу, відкритого перелому кісток спинки носа зі зміщенням, котрі виникли від дії тупих твердих предметів, в тому числі ударів ногами і могли утворитися 06. 10. 2007 р. не менше як від двох ударів. Розрив медіального меніска правого колінного суглобу відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою розладу здоров'я, строком понад 21 день. Відкритий перелом кісток спинки носа зі зміщенням, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1. утворення їх внаслідок падіння з висоти власного зросту, з наданням тілу прискорення та подальшому ударі об тверду виступаючу поверхню експерт вважає малоймовірним (а.с. 33- 36). Об'єктивність висновку не викликає сумніву у суду, він перевірений судом дослідженням висновку додаткової судово-медичної експертизи № 417 від 28 лютого 2008 року (а.с. 77 - 79), з якого убачається, що у ОСОБА_1. мали місце тілесні ушкодження у вигляді розриву медіального меніска правого колінного суглобу, відкритого перелому кісток спинки носа зі зміщенням, котрі виникли від дії тупих твердих предметів, в тому числі ударів ногами і могли утворитися 06. 10. 2007 р. не менше як від двох ударів. Розрив медіального меніска правого колінного суглобу відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою розладу здоров'я, строком понад 21 день. Відкритий перелом кісток спинки носа зі зміщенням, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вищевказані тілесні ушкодження в своєму комплексі спричинили тривалий розлад здоров'я понад 21 день.

 

          Згідно заяви потерпілого від 09 жовтня 2007 року (а.с. 7) тілесні ушкодження йому завдав ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Відносно останнього у порушенні кримінальної справи відмовлено через відсутність в його діях складу хуліганству, та з цієї ж підстави відмовлено у порушенні кримінального переслідування відносно інших учасників події (а.с. 109 - 112).

 

         Протокол огляду місця події свідчить, що за місцем вчинення злочину розташований відкритий майданчик, на території якого виявлене місце з пошкодженням трав'яного покриву (а.с. 9).

 

        Аналіз перевірених пояснень підсудного щодо часткового невизнання вини, отриманих безпосередньо в ході судових засідань в сукупності з іншими, також перевіреними доказами, свідчить про те що зміна ним свідчень відбулась не внаслідок більш об'єктивних свідчень в наступних судових засіданнях, а лише з метою уникнення покарання, в зв'язку з чим суд критично розглядає такі зміни в показах. Цей висновок суду підтверджується зокрема й тим, що у дебатах ОСОБА_3. фактично визнав вину у повному обсязі. Оцінюючи зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що умисні дії ОСОБА_3. органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України правильно, адже він умисно заподіяв потерпілому ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але є таким, що спричинило тривалий розлад здоров'я ОСОБА_1.

 

        ОСОБА_3. підлягає покаранню за вчинене. Призначаючи йому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3. умисного злочину, те, що через не працевлаштованість підсудного, йому неможливо призначити покарання у вигляді виправних робіт.

 

       Обставин, що пом'якшують покарання підсудного, по справі не встановлено зважаючи на те, що завдані збитки позивачам він не відшкодував, з потерпілим примирення не досяг та вину визнає частково.

       Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3., є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

 

         Враховуючи особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, не працевлаштований, його особу віднесено до постраждалих від наслідків чорнобильської катастрофи (категорія 4), проходив строкову військову службу, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має сім'ю без реєстрації шлюбу і утримує двох малолітніх дітей, до адміністративної відповідальності не притягувався, з 1999 року перебуває на обліку лікаря нарколога з діагнозом «F 10.2» та за висновком комісійного обстеження страждає психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Потребує лікування від алкоголізму. Медичних протипоказань для лікування немає (а.с. 52; 57; 59; 61 - 64; 94; 187). На інших спеціалізованих медичних обліках підсудний не перебуває (а.с. 62). Майна, на яке можливо накласти арешт за для забезпечення заявлених позовів підсудний не має (а.с. 107 - 108; 149 - 152). Суд враховує те, що ОСОБА_1. за місцем проживання характеризується виключно позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувався, працевлаштований, підвищує свою кваліфікацію за фахом, є не конфліктною особою, до складу його сім'ї віднесено непрацездатну особу похилого віку (а.с. 60; 82 -83; 182 - 186; 188 - 189).         

 

        За встановлених обставин суд приходить до висновку, що для виправлення підсудного і попередження нових злочинів, через неможливість застосування до нього виправних робіт й відсутність підстав для застосування ст. 69 КК України, ОСОБА_3. необхідно й достатньо призначити покарання у вигляді обмеження волі на певний строк, але зі звільненням від відбування покарання зі встановленням іспитового строку й покладенням обов'язків.

        Речові докази та судові витрати відсутні.

 

        Розв'язуючи цивільний позов прокурора в інтересах закладу охорони здоров'я, що понесені у зв'язку з лікуванням потерпілого, суд виходить з того, що представник позивача та державний обвинувач в ході розгляду справи належними розрахунками довели підставність і обґрунтованість позову, в той час як підсудний та потерпілий не надали жодного належного й допустимого доказу, що їх би спростовували (а.с. 104- 106).

       Разом з тим, позов ОСОБА_1. про відшкодування підсудним матеріальної та моральної шкоди і витрат на правову допомогу (а.с. 156 - 186) підлягає задоволенню частково. При цьому суд виходить з того, що у судовому засіданні потерпілий документально не підтвердив понесені витрати необхідні на лікування за призначенням установ охорони здоров'я, проїзд до них, тощо, на заявлену суму стягнення. Суд враховує, що цивільний позивач ОСОБА_1. не надав доказів понесених витрат на придбання ліків та інших засобів, які зазначені в листі Ріпкинської ЦРЛ (а.с. 104) та віднесені за довідкою ЦРЛ відповідно КВЕД 1132 до збитків, що підлягають відшкодуванню за позовом прокурора на користь закладу охорони здоров'я (а.с. 105). Зважаючи на доведеність в судовому засіданні того, що внаслідок злочину ОСОБА_1. відчував фізичний біль, був відірваний від звичайних умов проживання та тимчасово втратив нормальні життєві зв'язки, й це призвело до короткочасних негативних вимушених змін в його житті, то на підставі ст. ст. 23; 1167 - 1168 ЦК України, виходячи з принципів розумності й достатності суд вважає потрібним цивільний позов в цій частині задовольнити частково. Понесені витрати на правову допомогу ОСОБА_1. підтвердив обґрунтованими розрахунками і квитанцією про їх оплату (а.с. 161 - 165), тому їх відшкодування належить віднести на рахунок підсудного, адже вони не перевищують законодавчо встановлених..

 

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

        

засудив :

        

       ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України і призначити йому покарання - 2 (два) роки обмеження волі.

 

       На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього за ст. 76 КК України обов'язки:

-     публічно попросити вибачення у потерпілого;

-     не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи;

-     повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, а в разі працевлаштування й місця роботи; 

-     періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

 

       Запобіжний захід щодо ОСОБА_3, до набрання вироком сили, залишити без змін - підписка про невиїзд.

           

       Речові докази та судові витрати відсутні.  

 

       Цивільний позов прокурора Ріпкинського району Чернігівської області задовольнити.

       Стягнути з ОСОБА_3 на користь Ріпкинської центральної районної лікарні Чернігівської області, код 02006478, 1 319 (одна тисяча триста дев'ятнадцять) грн. 27 коп. (реквізити а.с. 104 - 106) на відшкодування витрат, понесених у зв'язку з лікуванням ОСОБА_1в умовах хірургічного відділення лікарні з 24 жовтня по 09 листопада 2007 року.

 

       Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  500 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 200 грн. 00 коп. на відшкодування витрат понесених на правову допомогу, а всього 700 (сімсот) грн. 00 коп. (реквізити а.с. 156 - 165). В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

 

       На вирок протягом 15 діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд.

 

 

 

 

 

Суддя                                                               В. І. Шляхов