РІШЕННЯ

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                                                                01.02.2012року                                                                         Справа № 2-68/12

        01 лютого  2012 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у  складі:    головуючого - судді                      Циктіча В.М.,

                при секретарі                                 Осадчій А.О.

за участю:

               позивача                                         ОСОБА_1,

               представника  позивача                ОСОБА_2,

               відповідача                                     ОСОБА_3,

              представника відповідача             ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ясинувата цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до  ОСОБА_3 про  відшкодування  матеріальної та  моральної шкоди, завданої джерелом  підвищеної небезпеки,  -

в с т а н о в и в :

          Позивач  у червні 2011 року  звернувся до суду  з вищевказаним позовом посилаючись на те, що  21.05.2005 р.  о 22.00 годині  відповідач, керуючи  автомобілем  ВАЗ 21093, реєстраційний номер  НОМЕР_1,  порушив   Правила дорожнього руху, внаслідок чого  здійснив   наїзд   на  велосипед  під керуванням його сина ОСОБА_5, 1987 року народження.  Від отриманих  ушкоджень син  помер. Вказаними діями відповідача  йому спричинена   майнова шкода   у розмірі 6 841, 50 грн.,  моральна шкода у сумі 150 тис.грн.,  яку   позивач  разом з судовими витратами  просив стягнути з відповідача.

У судовому   засіданні   позивач  та  його  представник   наполягали на задоволенні  позовних вимог.

Відповідач   визнав, що  його діями  позивачеві  спричинена   майнова шкода у сумі 3000 грн., яку він погодився  виплатити, в решті   позовні вимоги не   визнав. Просив суд  прийняти до уваги  винні  дії  самого загиблого.

Суд, заслухавши    сторони та їх представників,  дослідивши   матеріали справи, дійшов висновку про  наявність  підстав для  часткового  задоволення позову  виходячи з наступного.

У силу положень ч.1 ст.61 ЦПК України  обставини, визнані сторонами,  не  підлягають доказуванню.

Відповідач  не оспорював, що в результаті  його  дій  з   керування    транспортним засобом   сталася   дорожньо-транспортна    подія  зі   смертельним  наслідком для   сина позивач.

Вказане також підтверджується постановою  Ясинуватського міськрайонного суду від  27.05.2009 р., відповідно до якої    відповідач   ОСОБА_3  21.05.2005 р., керуючи    автомобілем ВАЗ 21093,  реєстраційний номер  НОМЕР_1,  порушив п.п.12.2, 12.3, 12.9 «б»  Правил дорожнього руху України,  внаслідок чого  здійснив   зіткнення   з велосипедом під керуванням ОСОБА_5  Від отриманих ушкоджень   останній помер.  

ОСОБА_3   звільнено   від кримінальної відповідальності  за ч.2  ст.286 КК України  на підставі  закону   про амністію.  (а.с.30-31)

Таким чином, суд вважає  доведеним    причинний зв'язок   між  діями  відповідача, який    керував   джерелом підвищеної небезпеки, та   негативними   наслідками  у вигляді     смерті   ОСОБА_5    

Частиною 2  статті 1187 ЦК України     встановлено, що  шкода,  завдана джерелом  підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка  на  відповідній правовій підставі  володіє  транспортним засобом, використання якого створює  підвищену небезпеку.

За положеннями ч.5  зазначеної статті  наявність  вини особи, яка заподіяла шкоду,  не є обов’язковою підставою для  настання  відповідальності, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Звільнення  такої особи  від відповідальності можливе лише  за  умов, що шкода  завдана  внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України обов’язок доведення вказаних обставин покладається на відповідача, однак  останнім не надано  доказів, що мав місце умисел потерпілого  або  непереборна сила.

За таких обставин суд вважає, що  ОСОБА_3 має нести    відповідальність  за   спричинену позивачеві майнову та моральну шкоду.

Вирішуючи питання  про розмір    відшкодування  майнової  шкоди суд виходить з  того,  що  позивачем   надані докази  про витрачені кошти на   поховання  загиблого - 726 грн. (а.с.41-42),  влаштування    поминального обряду – 1557,50 грн. (а.с.42, 46),   встановлення   пам’ятника – 1825 грн. (а.с.32),  що у загальній сумі   становить  4 108, 50 грн.

Статтею 23  ЦК України встановлено, що особа має право на  відшкодування  моральної шкоди, завданої  внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.2  ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у  душевних стражданнях, яких фізична особа  зазнала у зв’язку  з протиправною поведінкою  щодо  членів її сім’ї чи близьких  родичів.

Згідно зі  ст.27 Конституції України кожна людина  має невід’ємне право на життя. Разом з тим, дією джерела підвищеної небезпеки, яке перебувало під управлінням відповідача, викликана смерть  ОСОБА_5, чим порушено його гарантоване Конституцією України право на життя.

Частиною 3  статті 23 ЦК  передбачена можливість відшкодування  моральної шкоди  грішми. При цьому розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається  залежно  від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних  страждань,  а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості.

          Суд  вважає, що   смертю   сина,  якому  на   той момент виповнилося 17 років,   позивачеві   завдані   глибокі  та тривалі душевні страждання,  що   полягають у втраті  рідної дитини.  

У той же час, суд,  з огляду на обставини  дорожньо-транспортної події, приймає до уваги, що загиблий, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, міг своїми діями  негативно вплинути  на  розвиток  ДТП та певним чином сприяти їй,  та вважає за можливе  врахувати зазначену обставину  при     визначенні розміру  відшкодування.

Таким чином, підлягають  частковому задоволенню  вимоги  позивача щодо стягнення з відповідача  моральної шкоди  у розмірі 50 тис. грн.

Позивачем  заявлена вимога   про стягнення з відповідача     витрат  на правову допомогу.

Суд вважає, що  дана   вимога не може бути задоволена  з огляду на наступне.

Відповідно до  статті 56 ЦПК  правову допомогу  надає  особа, яка є  фахівцем у галузі права,  повноваження  якої згідно з  ч.3 ст.42 ЦПК  посвідчуються  відповідним ордером та    витягом із договору.

Разом з тим,   представник позивача    у даній справі діяв на підставі  довіреностей (а.с.6, 20), тобто поза межами   надання правової допомоги, що не  дає    права    на відшкодування  таких витрат за рахунок відповідача.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, якщо  позов задоволено частково, судові витрати  присуджуються  пропорційно до  розміру задоволених  позовних вимог.

На підставі  ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 214, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

          Позов ОСОБА_1  до  ОСОБА_3 про  відшкодування  матеріальної та  моральної шкоди, завданої джерелом  підвищеної небезпеки,  задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_3  у рахунок  відшкодування матеріальної шкоди   4 108 грн.,  у рахунок відшкодування моральної шкоди  50 000 грн., а також  судові   витрати  у сумі 64, 58 грн., а всього  54 172  (п’ятдесят чотири тисячі сто  сімдесят дві) грн.  58 коп.

У задоволенні  решти  позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Суддя:   В. М. Циктіч