Справа №  2-364/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року

головуючого-судді Кардашенко О.А.

при секретарі –Москвичовій Н.А., Комардіної Н.О.

за участю представника відповідача Бобкова П.О., Трачук Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве справу за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ КБ «Приватбанк»про визнання кредитного договору недійсним, суд-

                                                                  Встановив:

          Позивач звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариство комерційний банк «Приватбанк»про визнання кредитного договору                                    № DOKHNN00000001 від 22 квітня 2008 р. недійсним, стягнення з відповідача неустойки в розмірі 20000 грн., та стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 2500 грн., в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 22.04.2008 року між нею та відповідачем був укладений споживчій кредитний договір але відповідач, в порушення вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням зазначеного кредитного договору не надав їй у письмовій формі необхідну інформацію, тобто порушив її право як споживача на одержання необхідної,  доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. У зв’язку з чим вона не змогла здійснити свідомого і компетентного вибору. Тому вважає що договір, який був укладений між нею та Позивачем, укладено з використанням нечесної підприємницької практики, він є недійсним. В судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги.

          Представник відповідача позов не визнав, та зазначив, що при укладанні вказаного кредитного договору позивачу було надано інформацію про кредит та умови кредитування про що свідчить особистий підпис позивачки в довідці. Крім того зазначив, що позивачка не надала жодного доказу своїх моральних страждань, тому просив позов залишити без задоволення.

          Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.

          22.04.2008 р. між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним  товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»було укладено кредитний договір                № DOKHNN00000001 (а.с. 35)

          У відповідності до вимог ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом   регулюються   законодавством України,  нормативно-правовими актами Національного банку  України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

          У відповідності до пунктів 2.1, 2.2, 2.5 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені Постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007року (далі Правила № 168 від 10 травня 2007року) банк зобов’язаний у письмовій формі повідомити позичальника про умови кредитування, орієнтовну та сукупну вартість кредиту шляхом надання йому складеного бюлетеня, довідки або повідомлення в яких має бути обов’язково зазначено: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови-мету, для якої споживчий кредит може бути використаний; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відомостей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговування та повернення, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомостей про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

          На підставі вимог п. 2.4. Правил № 168 від 10 травня 2007року  банк зобов’язаний отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вище наведеною інформацією.

          Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» N 5  від 12.06.2009 р. при   з'ясуванні,   якими  доказами  кожна  сторона  буде обґрунтовувати  свої  доводи  чи   заперечення   щодо   невизнаних обставин,  суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу,  за яким  кожна  сторона  несе  обов'язки  щодо  збирання доказів і доказування тих обставин,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або  заперечень,  якщо  інше  не  встановлено процесуальним  законом,  зокрема  статтею  61  ЦПК.  У деяких   випадках   тягар    доказування    регулюється    нормами матеріального права.

          Відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», не надав доказів ознайомлення відповідача, зокрема письмового підтвердження, або його копії, у вигляді довідки, бюлетеня, повідомлення тощо  про ознайомлення споживача з інформацією, зазначеною у п. 2.1.  Правил № 168 від 10 травня 2007року перед укладанням кредитного договору № 639154/ПП/07- 437  від 21.08.2007 року.    

          З огляду на те, що  Постанова Національного банку України № 168 від 10 травня 2007року була прийнята з метою захисту  прав  споживачів  під час укладення договорів про надання споживчих кредитів  та  забезпечення  надання  банками  споживачам повної   інформації, на відносини, що склалися між сторонами, також розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів»від12 травня 1991 року N 1023-XII (далі - Закон), в редакції від 01.12.2005 року згідно із Законом України від 01.12.2005 № 3161-IV.

          Згідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»  перед укладенням договору про надання  споживчого  кредиту кредитодавець  зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким  описом  відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;  тип відсоткової ставки;  суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну  сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про  надання  кредиту  (перелік  усіх  витрат, пов'язаних   з   одержанням   кредиту,   його  обслуговуванням  та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);  строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та,  якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий   режим   сплати   відсотків  та  про  державні субсидії,  на які споживач має право,  або відомості про  те,  від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.         

          Згідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір  про  надання  споживчого  кредиту  укладається  у письмовій формі,  один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення  того,  що  один  з  оригіналів  договору  був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата   видачі  кредиту  або,  якщо  кредит  видаватиметься частинами,  дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

          Відповідач –Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», не надав суду доказів ознайомлення відповідача з інформацією, зазначеною у п. 2.1.  Правил № 168 від 10 травня 2007року, яка за своїм змістом відповідає інформації, зазначеної у  ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

          Наведені вище обставини свідчать про те що банк перед укладанням кредитного договору не надав інформацію, яку повинен був отримати позичальник перед укладанням правочину для всебічного і повного ознайомлення з умовами кредитування, ціною, способами розрахунку, перевагами та недоліками запропонованих схем кредитування та інше. У зв’язку з чим, суд вважає твердження відповідача про те що перед укладенням кредитного договору № DOKHNN00000001 від 22 квітня 2008 р. відповідач вів її в оману шляхом ненадання інформації, зазначеної в ч. 2 ст. 11  Закон України «Про захист прав споживачів», п. 2.1. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007року, через що вона не могла здійснити свідомого вибору, доведеними.

          Відповідно до вимог ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.   

          Відповідно до припису ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі.

          Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Відповідно до п.6 абз.2 ч.11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»кредитодавцю забороняється вчиняти дії   що  вважаються  нечесною  підприємницькою практикою.

          Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. При цьому, п.2 абз.2 ч.1 ст19 вказаного Закону, визначено нечесну підприємницьку практику як будь-яку  діяльність  (дії або бездіяльність),  що вводить споживача в оману або є агресивною.

          Відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається  у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

          З огляду на те, що відповідач не надав позивачу інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору перед укладанням кредитного договору                                       № DOKHNN00000001 від 22 квітня 2008 р., суд приходить до висновку про те що зазначений договір був укладений банком з використанням нечесної підприємницької практики.

          Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається

          Згідно вимог ч.6 ст. 19 Закону правочини,    здійснені    з    використанням     нечесної підприємницької практики, є недійсними.

          Таким чином, кредитний договір № DOKHNN00000001 від 22 квітня 2008 р., що був укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним  товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»є нікчемним в силу вимог ч.2 ст. 215 ЦК України, ч.6 ст. 19 «Про захист прав споживачів».

          Відповідно до абз.2 п.4 роз’яснень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду  цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009  N 9 нікчемний правочин є  недійсним  через  невідповідність  його вимогам   закону   та  не  потребує  визнання  його  таким  судом.

          Відповідно до вимог ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Таким чином, позов ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариство комерційний банк «ПриватБанк»про визнання кредитного договору                                    № DOKHNN00000001 від 22 квітня 2008 р. недійсним, стягнення з відповідача неустойки в розмірі 20000 грн., та стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 2500 грн не підлягає задоволенню.

          На підставі ст.ст. 203,204, 216, 526, ЦК України, ст. ст. 11,19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання кредитного договору№ DOKHNN00000001 від 22 квітня 2008 р недійсним, стягнення неустойки в розмірі 20000 грн., та стягнення моральної шкоди в розмірі 2500 грн –відмовити.

          Вступна та резулятивна частина рішення ухвалена в нарадчій кімнаті та проголошена в залі суду 10.01.2012 р.

          Повний текст рішення виготовлено 16.01.2012 р.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Дебальцевського

міського суду                                                                                      О.А.Кардашенко.