Справа  № 2-а-7143/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     15 серпня 2011 року Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Криворученко Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії , інваліду 3 групи, державної пенсії, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10 травня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про:

- визнання протиправною бездіяльності  відповідача щодо перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії  інваліда 3-тьої групи в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком, державної пенсії, із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення із розрахунку двох мінімальних заробітних плат , щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмір 30 % мінімальної пенсії за віком;

- зобов’язання відповідача, відповідно до ст.. 39, 50,54, Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»провести перерахунок за період з  10 листопада 2010 року по день прийняття рішення у справі щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інваліда 3 групи у розмірі     50 % від мінімальної пенсії за віком , державної пенсії із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення із розрахунку двох мінімальних заробітних плат , щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмір 30 % мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 травня 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за даним позовом.

Справа розглядається, відповідно до приписів ст.1832 КАС України, в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі та без проведення судового засідання.

Від сторони відповідача надійшли заперечення, які зводяться до того, що позивач перебуває на обліку в УПФУ Чернігівського району та отримує пенсію за віком і йому  виплачується щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  а також підвищення до пенсії, як дитина вііни, в розмірі 49, 80 гривень щомісячно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.     

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає  частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).   

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ Чернігівського району, являється особою,  постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом третьої групи, про що свідчить паспорт громадянина України, відповідні посвідчення, довідка про інвалідність. Він є також особою, на яку поширюється статус «дитина війни».

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, державної пенсії.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Частиною 1 статті 67 Закону №796-XII встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам третьої групи  у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 54 Закону України №796-XII розмір державної пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яке не виплачувалось належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 28 вказаного Закону України також передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

При цьому, в частині 2 статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.   

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення частини 3 статті 28 Закону №1058-IV, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.   

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5 жовтня 2006 року).   

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.   

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.   

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до статтей 50,54 Закону №796-XII у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком , державної пенсії у розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком, щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 10 листопада 2010 року по 19 травня 2011 року (день відкриття провадження у справі).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, позивач не підтвердив свій статус «непрацюючого пенсіонера, який проживає на території гарантованого добровільного відселення». У справі відсутні докази належності с. Хатилова Гута до зони гарантованого добровільного відселення. На підставі викладеного, суд , розглядаючи справу в порядку скороченого провадження , вважає, що  в цій частині позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управління ПФУ в Чернігівському районі не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст.47, 51,54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 1832, 185-186, 256  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категоії , інваліду 3 групи, державної пенсії, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку додаткової пенсії, державної пенсії відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», державної соціальної допомоги як дитині війни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі віднесеної до 1 категорії, інваліду 3 групи, з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст.ст.50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 10 листопада 2010 року по 19 травня 2011 року , виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії як особі, віднесеній до категорії 1, інваліду 3 групи, щодо інвалідності якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком згідно ст.. 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 10 листопада 2010 року по 19 травня 2011 року, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити   перерахунок та виплату  ОСОБА_1 державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, за період з 10 листопада 2010 року по 19 травня 2011 року включно, з урахуванням проведених виплат, відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

В решті позовних вимогах ОСОБА_1 –відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмову провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя            Д.П. Криворученко