ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.12р.Справа № 9/5005/15766/2011

За позовом  Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк", м. Чернігів      

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпкіс", м. Дніпропетровськ   

про стягнення 1 120 450, 59 грн.             

Суддя  Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Синяговська Є.С.

Представники:

  Від позивача –  ОСОБА_1., директор відділення, довіреність №01/20-56 від 21.01.10р.

  Від відповідача  - ОСОБА_2., представник, довіреність б/н від 05.12.11р. 

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ "Банк "Демарк" звернулося у листопаді 2011 року із позовом до ТОВ "Гіпкіс", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 1120450,59 грн. заборгованості, з якої: 499800,00 грн. основного боргу за кредитом, 370482,15 грн. заборгованості по відсоткам та 250168,44 грн. пені. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за кредитним договором № 102-056 від 17.12.2007р.

Відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що на підставі заочного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від  29.03.2011р. задоволено у повному обсязі позов ПАТ "Банк "Демарк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа   -   ТОВ підприємство "Гіпкіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором №102-056 та стягнуто з майнових поручителів за вказаним кредитним договором №102-056 ОСОБА_3,   ОСОБА_4 солідарно 500000,00 грн. Тобто та сама сума у розмірі 500000,00 грн., як основний борг за кредитним договором № 102-056 від 17.12.2007р. вже стягнута з позичальника (Відповідача) у судовому порядку. Вказує, що Відповідачем здійснювалося часткове виконання Кредитного договору, а ненадання Позивачем доказів в обґрунтування наданого розрахунку заборгованості є однією із підстав для відмови у позові. Вважає, що виконаний позивачем розрахунок пені здійснений із порушенням норм законодавства, а у суду є підстави для застосування строку позовної давності у розмірі шести місяців при розрахунку пені. Надав контррозрахунок заборгованості, за яким сума загальної заборгованості Відповідача складає: 499800,00 грн. (сума простроченої заборгованості за кредитом) + 370482,16 грн. (сума нарахованих прострочених відсотків за кредитом) + 39380,08 грн. (сума нарахованої пені за порушення строку погашення кредиту) + 2865,73 грн. (сума нарахованої пені за несвоєчасну сплату відсотків) = 912527,97 грн., а з урахуванням вже стягнутої Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська з майнових поручителів за кредитним договором № 102-056 від 17.12.2007р. суми 500000,00 грн. складає: 912527,97 грн. - 500000,00 грн. = 412527,97 грн.

Позивач у поясненнях на відзив відповідача із запереченнями останнього не погоджується. Вважає, що наявність судового рішення про стягнення з одного із солідарних боржників на користь кредитора заборгованості не позбавляє останнього права звернутись до суду і позовом про стягнення заборгованості до інших солідарних боржників. Стосовно нарахування пені вказує, що період її нарахування за порушення строку сплати відсотків та тіла кредиту визначений у підписаному сторонами кредитному договорі.

В судовому засіданні 13.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд -

    встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк", правонаступником якого з листопада 2009 року є Позивач (Статут у новій редакції 05.11.2009р.), та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпкіс" укладений кредитний договір № 102-056 від 17.12.2007р., за умовами якого Позивач відкрив Відповідачу - позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 500000,00 грн., строком на два роки, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати всі кошти, отримані по кредиту і повернути банку кредит.

На виконання умов кредитного договору протягом періоду з 21.12.2007р. по 19.02.2008р. Позивач 8-ю траншами перерахував на відкритий Відповідачу поточний рахунок грошові кошти на загальну суму 499800,00 грн.

Отже, Відповідачем було отримано від Позивача кредитні кошти у сумі 499800,00 грн.

За умовами вищевказаного договору Відповідач зобов’язався здійснити повне погашення кредиту не пізніше 16.12.2009р. (п. 3.4.1) та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 20 % річних (п. 3.5.1). Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за користування кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця.

13.03.2009р. сторони уклали договір № 1 про внесення змін до кредитного договору      № 102-056 від 17.12.2007р., зокрема, збільшено відсотки до розміру 24 % річних.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача із вимогами погасити прострочену заборгованість за кредитним договором № 102-056 від 17.12.2007р., які були залишені останнім без відповіді та без задоволення.

За даними Позивача, Відповідач свої зобов’язання з повернення кредиту у строк до 16.12.2009р. не виконав, лише здійснив часткову оплату відсотків за користування кредитом за період з 21.12.2007р. по 31.10.2008р., внаслідок чого станом на 31.10.2011р. у нього виникла заборгованість із простроченого кредиту у сумі 499800,00 грн., а заборгованість зі сплати відсотків становить 370482,15 грн. за період з 01.11.2008р. по 30.10.2011р., розмір яких підтверджується обґрунтованим розрахунком Позивача.  

Окрім того, за порушення строків повернення кредиту на підставі п. 7.4 договору №102-056 від 17.12.2007р. Позивач нарахував Відповідачу до сплати пеню у розмірі 158922,71 грн. за період з 17.12.2009р. по 30.10.2011р., а за порушення строків сплати відсотків за кредитом нарахував пеню у розмірі 91245,73 грн. за період з 01.12.2008р. по 30.10.2011р., згідно п. 7.5 кредитного договору.

Загальний розмір пені складає 250168,44 грн. за станом на 31.10.2011р.

Відповідач не визнає розмір нарахованої позивачем пені, у зв’язку з чим заявив клопотання про застосування строку позовної давності в один рік до позовних вимог в цій частині.

Згідно контррозрахунку Відповідача, заборгованість за кредитним договором складає 912527,97 грн., з якої 499800,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом,  370482,16 грн. - сума нарахованих прострочених відсотків за кредитом, 39380,08 грн. - сума нарахованої пені за порушення строку погашення кредиту, 2865,73 грн. - сума нарахованої пені за несвоєчасну сплату відсотків, а з урахуванням вже стягнутої Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська з майнових поручителів за кредитним договором         № 102-056 від 17.12.2007р. суми 500000,00 грн. складає: 912527,97 грн. - 500000,00 грн. = 412527,97 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач вказує на стягнення суми основного боргу за кредитним договором №102-056 від 17.12.2007р. у судовому порядку згідно рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від  29.03.2011р., яким був  задоволений позов ВАТ "Банк "Демарк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ТОВ підприємство "Гіпкіс" про стягнення з майнових поручителів за вказаним кредитним договором №102-056 ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно заборгованості у сумі 500000,00 грн.

Як встановлено матеріалами справи, згідно іпотечного договору № 102-056/1 від 17.12.2007р. майновим поручителем за ТОВ "Гіпкіс" перед ВАТ "Банк "Демарк"  виступив громадянин України, фізична особа ОСОБА_3 Іпотекою за цим договором забезпечились усі вимоги Іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №102-056 від 17.12.2007р. та усіх невід'ємних частин до нього, а на підставі договорів поруки         № 102-056/2 від 17.12.2007р. та № 102-056/3 від 17.12.2007р. з послідуючими змінами до них, фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно, як Поручителями, прийняті на себе усі солідарні зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язанням ТОВ "Гіпкіс" (Позичальника), які виникли між Банком та Позивальником на підставі зазначеного кредитного договору.

За змістом частин 1-2 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку  боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково  або в повному обсязі як від усіх боржників разом,  так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі  від  одного  із  солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За змістом ст. ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості є одним із засобів захисту порушеного цивільного права, а прийняте зі спору між сторонами судове рішення забезпечує реалізацію права на такий захист. Прийняття судового рішення відповідно до глави 50 Цивільного кодексу України та ст. ст. 202-205 Господарського кодексу України, не є підставою для припинення зобов’язання, яке може бути припинене, зокрема, після здійснення належним чином його виконання.

До цього часу судове рішення щодо стягнення з вищевказаних майнових поручителів ТОВ "Гіпкіс" солідарно заборгованості у сумі 500000,00 грн. не виконано, сума простроченої заборгованості за кредитним договором № 102-056 від 17.12.2007р. складає 499800,00 грн. станом на  31.10.2011р.

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за  кредитним  договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується  надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.           

Статтею 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.  

Отже, у зв’язку з не поверненням Відповідачем кредитних коштів у строк до 16.12.2009р., як цього вимагають умови спірного договору, у Позивача виникло право звернутися з позовом про примусове стягнення з Відповідача суми основного боргу кредитних коштів, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та пені за неналежне виконання умов кредитного договору.

При цьому слід врахувати, що за приписами п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як видно із поштового штемпеля на конверті, Позивач направляв до суду позовну заяву поштою. При цьому поштовий штемпель на конверті вказує на те, що Позивач здав позовну заяву на пошту 31.10.2011р.

Отже, подаючи позов 31.10.2011р., Позивач має право стягнути з Відповідача пеню за порушення строків погашення кредиту, яка підлягає нарахуванню з дотриманням однорічного строку позовної давності, який починається з 31.10.2010р.

Частинами 3 і 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У своєму клопотанні від 13.01.2012р. Відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності в один рік до вимог Позивача щодо стягнення штрафних санкцій, а саме пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 158922,71 грн., а також пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у сумі 91245,73 грн., розрахованих за період з 01.11.2008р. по 30.10.2011р.  

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 499800,00 грн. основного боргу, 370482,15 грн. відсотків та 86400,78 грн. пені (за період з 01.11.2010р. по 30.10.2011р. включно) є обґрунтованими і законними, тому підлягають у задоволенню.

Решта додаткових нарахувань Позивача на суму 163767,66 грн. пені за прострочку виконання грошових зобов’язань за період з 01.12.2008р. по 31.10.2010р.  виходять за межі строку спеціальної позовної давності в однин рік, згідно вимог п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, а тому на підставі приписів ст. 267 цього Кодексу, в цій частині позовних вимог Позивача до Відповідача належить відмовити.   

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-45, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпкіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" суму 499800 грн. 00 коп. основного боргу, 370482   грн. 15 коп. відсотків, 86400 грн. 78 коп. пені, 9566 грн. 82 коп. витрат на державне мито, 201 грн. 49 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.М. Подобєд

Повне рішення складено - 30.01.12р.