Справа № 2-2760/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2011 р.  Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді  Шрамка Р.  Т.

з участю секретаря                                         Баран Х.З.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру часток майна подружжя у спільному майні суд, -                    

встановив:

          Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення розміру часток майна подружжя у спільному майні. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, пояснив, що 25 вересня 2007 року між відповідачем - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, було укладено договір №4 про оплатну передачу права власності на знаки для товарів і послуг. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 одноосібно набув право власності стосовно товарів і послуг 32 та 35 класів відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг та які вказано в свідоцтві №43579. Згідно п.3.2 договору, відповідач за придбання права власності на знаки, які передаються, сплатив на користь власника свідоцтва №43579 винагороду в сумі 700,00грн. 11.02.2008р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України було зареєстровано рішення про публікацію, в офіційному бюлетені «Промислова власність»та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знаки 5, 32, 35 класів ОСОБА_2 Зважаючи, що позивач та відповідач одружилися 05.06.1997 року, а договір №4 про набуття права власності на знак для товарів та послуг укладено за час шлюбу, таким чином право на знаки для товарів і послуг набуте на підставі договору №4 є об’єктом спільної сумісної власності, а також враховуючи те, що між сторонами виникають певні розбіжності щодо спільного володіння, користування і розпорядження набутим майном, а тому просить позовні вимоги задоволити.          Відповідач в судове засідання не з’явився хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, однак подав до суду заяву за якою позов визнає, просить справу слухати за його відсутності і прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

          Суд дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задоволити оскільки, згідно ст. 493 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи, згідно ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку, згідно ст.. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є суб’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або  шлюбним договором.

          Як встановлено в судовому засіданні 25 вересня 2007 року між відповідачем - ОСОБА_2 та гр.. ОСОБА_4, було укладено договір №4 про оплатну передачу права власності на знаки для товарів і послуг. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 набув одноособово право власності стосовно товарів і послуг 32 та 35 класів відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг та які вказано в свідоцтві №43579. 11.02.2008р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України було зареєстровано рішення про публікацію, в офіційному бюлетені «Промислова власність»та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знаки 5, 32, 35 класів ОСОБА_2 Згідно свідоцтва про одруження від 05.06.1997р. серії 1-СГ №000789 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Стрийського міськвиконкому Львівської області, 05.06.1997р. був зареєстрований шлю між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 а тому договір №4 про набуття права власності на знак для товарів та послуг укладено за час шлюбу, таким чином право на знаки для товарів і послуг набуте на підставі договору №4 є об’єктом спільної сумісної власності. Оскільки подружжя в добровільному порядку згоди щодо визначення часток у спільно нажитому майні не дійшли, тому суд вважає, що позов слід задоволити.    

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 493 ЦК України ст. ст. 60 69, 70, СК України суд,-

вирішив:

          Позов задоволити.

          Визнати право власності на знаки для товарів і послуг класів 5, 32, 35, на які зареєстровано знаки, згідно свідоцтва України №25525 та №43579 об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визначити належність за ОСОБА_1 ? частину права власності  на знаки для товарів і послуг класів 5, 32, 35, на які зареєстровано знаки, згідно свідоцтва України №25525 та №43579.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 179 (сто сімдесят дев’ять) грн.. 00 коп..  

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:Р. Т. Шрамко