Справа № 2-2247/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р.  Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді  Шрамка Р.  Т.

з участю секретаря:                    Волос О.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства комерційного банку "Приватбанк", третьої особи ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним та зобов'язання прийняти кошти суд, -

встановив:

          Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк", третьої особи ОСОБА_2 про визнання кредитного договору №247409-СRED від 01 вересня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" про надання кредитних коштів в сумі 4000 (чотири тисячі доларів США) 00 центів недійсним та зобов'язання Публічного Акціонерного Товариства комерційного банку "Приватбанк" прийняти у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 33 705 (тридцять три тисячі сімсот п'ять) грн.. 37 коп. за умов щомісячного платежу в сумі 561 (п'ятсот шістдесят одна) грн.. 76 коп. з розстрочкою платежу на 60 (шістдесят) місяців. Свої вимоги мотивує тим, що 01 вересня 2008 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк»укладено кредитний договір №247409-СRED. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору відповідач зобов'язався надати кредитні кошти шляхом перерахування на поточний (картковий рахунок) позивача НОМЕР_1 у банку кошти з 01 вересня 2008 року і терміном погашення по 20 листопада 2009 року включно невідновлювальної кредитної лінії у сумі 4 000 (чотири тисячі) доларів США 00 центів. Відповідно до п. 3.1 позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 24 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п. 3.3 кредитного договору зазначено, що позивач зобов'язався щомісяця в термін до 28 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту. Позивач незгідний з умовами такого договору, оскільки чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання і грошовою одиницею України є гривня та передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України»гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовуюється при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України. Крім того, на день укладання кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 долар США = 4,8462 грн., та на сьогоднішній день становить 1 долар США = 7,9710 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку позивачу необхідно сплачувати, в зв'язку із чим значно погіршився її фінансовий стан. Такі умови кредитного є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг. Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону банк покладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням Цивільного кодексу України. Таким чином, використання банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір пункт, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з банком в разі настання певних подій. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним. Крім цього, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Позивачу з боку банку не надано жодної інформацію про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надано інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання, що спричинило придбання позивачем продукції (кредиту), яка не має потрібних властивостей, а саме стійкої вартості оплати за кредит. Окрім вищенаведених підстав правопорушення недійсність правочину підтверджується тим, що в кредитному договорі містяться умови, які регулюють внесення змін (доповнень) та розірвання договору, лише в односторонньому порядку, і лише в інтересах та з боку банку. Так як договір взагалі, не містять порядку зміни договору який враховував би інтереси споживача (позичальника), взагалі не містить умови про порядок припинення договору, а це є суттєвими умовами то договір в цілому суперечить п. 8 ч. 1 ст. б Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Фактично, ще в момент підписання договору позивача поставлено в невигідне та таке, що порушує його правове становище. Тобто, банк в односторонньому порядку даним договором залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку. А також передбачив своє право, в разі незгоди позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати повернення всієї суми кредиту. Тобто, взявши кредит, позивач опинився в умовах, які просто неможливо виконувати.

В судовому засіданні позивач позов підтримала і допоповнила, що виплачувала грошові кошти по кредиту вчасно, коли курс долара відносно гривні становив 4,84 грн, однак згодом із значним коливанням курсу немала змоги сплачувати. Крім того, на даний час вона припинила займатись підприємницькою діяльністю та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а тому просить позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»Гнатишак О.В., в судовому засіданні в задоволенні позову заперечив та пояснив, що банківською ліцензією № 22 від 04 грудня 2001 року та отриманим дозволом № 22-1 від 04 грудня 2001 року з додатком до нього ЗАТ КБ «ПриватБанк»надано право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1, та п. п. 1-4, 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а саме: розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів в національній валюті, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Згідно п. 2.3. глави 2 «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій»затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275 - за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до п. "в" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо валютних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету № 15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії (№ 22 від 04 грудня 2001 року) та письмового дозволу Національного банку України на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. З огляду на викладене, кредитний договір № 247409-сгеd від 01.09.2008 року в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просить в позові відмовити за пебпідставністю.

Третя особf ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задоволити, покликаючись на викладені в позові обставини.  

          Суд дослідивши матеріали справи заслухавши пояснення сторін вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки згідно ст..16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, згідно ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом., згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, згідно ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання, згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Як встановлено в судовому засіданні 01 вересня 2008 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк»укладено строковий кредитний договір №247409-CRЕD у сумі 4 000 (чотири тисячі) доларів США 00 центів, згідно якого відповідач зобов'язався надати кредитні кошти шляхом перерахування на поточний (картковий рахунок) позивача НОМЕР_1 у банку кошти, а позивач зобов’язався виконувати умови договору та повернути кошти з кінцевим терміном повернення 20 листопада 2009 року. Відповідно до п. 3.1 позивач зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 24 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами.

          Мотивацію позивача на відсутність права укладати банком договори в іноземній валюті, у зв’язку з відсутністю генеральної ліцензії, суд не бере до уваги, оскільки статтею 44, 47, 49 Закону України „Про банки та банківську діяльність»передбачено, що операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України»та статтею 5 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275 затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001р. за №730/5921, яке встановлю є порядок та умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.

П.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.2004р. №483, визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється : якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Ця норма стосується тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями. За наявності у банку генеральної ліцензії НБУ і письмового дозволу на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальних ліцензій, на весь період дії режиму валютного регулювання, надання кредитів (позик) у іноземній валюті на території України є правомірним, при цьому наявності індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції не потребується.

Згідно з банківською ліцензією № 22 від 04 грудня 2001 року та отриманим дозволом № 22-1 від 04 грудня 2001 року з додатком (з дозволами №22-2 і №22-3, виданими Національним Банком України у 2003 та 2009 роках) ЗАТ КБ «ПриватБанк»надано право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1, та п. п. 1-4, 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а саме в іноземній валюті.  

Оскільки відповідач отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти, тому немає жодних юридично обґрунтованих перешкод для укладення ним кредитних договорів, які повинні виконуватися обома його сторонами.

          Позивач, отримав від банку кошти в доларах США і даний факт дає суду підстави вважати, що позивач погодився з такими умовами договору.

Крім того твердження позивача на зміни в курсі валют, які не залежать від волі сторін в договорі і є форс-мажорними обставинами, які перешкоджають та унеможливлюють виконання умов договору сторонами  суд не бере до уваги оскільки, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору то договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Однак зміною обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

Звертаючись до суду з позовом позивач покликається на те, що у 2008 році відбулась істотна зміна обставин, які мали місце на момент укладення договору, що порушило співвідношення майнових інтересів сторін, і ці події відбулися не з волі сторін в договорі, а постанови вищих органів влади, що призвело до штучного підняття курсу іноземних валют.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України»офіційний курс гривні до іноземних валют установлюється Національним банком України. Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземним валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземним валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мати будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивачем не доведено, що сторони при укладенні кредитною договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане. Виходячи зі змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України і згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

          Керуючись ст.ст.10, 58, 59, 60, 61, 154, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 192, 526, 533, 625, 629, 651, 652, 1054 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства комерційного банку "Приватбанк", третьої особи ОСОБА_2 про визнання кредитного договору №247409-СКЕО від 01 вересня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" про надання кредитних коштів в сумі 4000 (чотири тисячі доларів США) 00 центів недійсним та зобов'язання Публічного Акціонерного Товариства комерційного банку "Приватбанк" прийняти у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 33 705 (тридцять три тисячі сімсот п'ять) грн.. 37 коп. за умов щомісячного платежу в сумі 561 (п'ятсот шістдесят одна) грн.. 76 коп. з розстрочкою платежу на 60 (шістдесят) місяців відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:Р. Т. Шрамко