Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2-122/2008р.
17 квітня 2008 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі головуючого судді: Гудкова С.В.
при секретарі: Яценко Л.І.,
з уч. представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача : Салової Ю.Г.
представника третьої особи : Швайдак І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства “Шліфверст”, третя особа Відділ державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного відділу юстиції про стягнення заробітної плати час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористану відпустку і відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ “Шліфверст” про стягнення заробітної плати час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористану відпустку і відшкодування моральної шкоди . Свій позов мотивував тим, що в травні 2006 року він був незаконно звільнений з ВАТ “Шліфверст”, що стало підставою звернення до суду .
Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 18.09.2006 року його позов до ВАТ “Шліфверст” задоволено частково . Визнано недійсним та скасовано наказ № 77 від 11.05.2006 року по ВАТ “Шліфверст” в частині скасування наказу № 62 від 06.04.2006 року про прийняття його ОСОБА_2на роботу. Зобов'язано ВАТ “Шліфверст” видати наказ та внести запис в його трудову книжку, за яким вважати звільненим позивача з посади помічника в.о. голови правління ВАТ “Шліфверст” з 11.05.2006 року на підставі ст.40п.1 КЗпП України за скороченням штату. Позовні вимоги про поновлення на посаді помічника в.о. голови правління ВАТ “Шліфверст”, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди залишені без задоволення.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2006 року його апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції від 18.09.2006 року в частині часткового задоволення його позовних вимог скасовано. Визнано незаконним та скасовано наказ №77 від 11.05.2006 року в частині визнання недійсним наказу №62-к від 06.04.2006 року про прийняття позивача на роботу, його поновлено на роботі ВАТ “Шліфверст” на посаді в.о.голови правління. Стягнуто з ВАТ “Шліфверст” на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 13607 гривень 72 копійки, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, 500 гривень судових витрат. В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду залишено без змін.
Всупереч ст.124 Конституції України, ст.14 ЦПК України, ВАТ “Шліфверст” про поновленні його на посаді помічника в.о.голови правління і скасування наказу №77-к від 11.05.2006 року в частині визнання недійсним наказу №62-к від 06.04.2006 року про прийняття позивача на роботу не виконував. Рішення про стягнення з ВАТ на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 13607 гривень 72 копійки, 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, 500 гривень судових витрат - виконано вчасно.
Невиконання адміністрацією ВАТ “Шліфверст” рішення суду в частині поновлення позивача на роботі, змусило останнього звернутися до ВДВС у Лубенському районі для примусового виконання рішення. 12.01.2007 року здано виконавчий лист № 2-844/2006 р. до ВДВС. 19.01.2007 року заступником начальника цього відділу прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження про поновлення позивача на роботі . Копія постанови була направлена відповідачу, якого зобов'язано в термін до 26.01.2007 року добровільно виконати судове рішення.
12.09.2007 року, лише через 10 місяців після ухвалення судового рішення, директор ТОВ “Шліфверст” Дрозд В.А., нарешті видав наказ про скасування наказу № 77-К від 11.05.2006 року в частині визнання недійсним наказу № 62-К від 06.04.2006 року про прийняття позивача на роботу на ВАТ “Шліфверст”. Постановою ВДВС від 12.09.2007 року виконавче провадження закрито.
11.09.2007 року наказом № 84 від 11.09.2007 року позивача звільнено з підприємства за власним бажанням . Позивач вважає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду про його поновлення роботі, він перебував у вимушеному прогулі з 19.12.2006 року по 10.09.2007 року, відповідно не отримував заробітної плати .
ОСОБА_2прохає стягнути з відповідача на свою користь 15 044 гривень 56 копійок оплати за час вимушеного прогулу, 169 гривень 04 копійки грошової компенсації за 2 дні невикористаної відпустки, 1 гривню моральної шкоди, 800 гривень витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2відмовився від позову в частині стягнення 169 гривень 04 копійки грошової компенсації за 2 дні невикористаної відпустки, решту позовних вимог підтримав, прохав їх задовольнити . 14.02.2008 року ухвалою Лубенського міськрайонного суду відмова позивача від позовних вимог в окремій частині судом прийнято (а.с.185) .
Представник відповідача ВАТ “Шліфверст” в особі Салової Ю.Г. позов не визнала, мотивуючи тим, що рішення суду про поновлення ОСОБА_2на роботі підприємством було виконало своєчасно, про що був виданий відповідний наказ в товаристві. Даний наказ був направлений до ВДВС , а виконавча служба, в свою чергу не повідомила позивача про виконане рішення. Позивач протягом часу з 23.02.2007 року по 11.09.2007 року на роботу не виходив і до роботи не приступав, про що свідчать відповідні акти. Вважає, що рішення своєчасно не було виконано з вини ВДВС Лубенського району .
Представник третьої особи ВДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції в особі Швайдак І.П. при вирішенні спору покладається на розсуд суду .
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позовних вимогах ОСОБА_2слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Лубенського міськрайонного суду від 18.09.2006 року позов ОСОБА_2до ВАТ “Шліфверст” задоволено частково (а.с.20-21). Визнано недійсним та скасовано наказ № 77 від 11.05.2006 року по ВАТ “Шліфверст” в частині скасування наказу № 62 від 06.04.2006 року про прийняття його ОСОБА_2на роботу. Зобов'язано ВАТ “Шліфверст” видати наказ та внести запис в його трудову книжку, за яким вважати звільненим позивача з посади помічника в.о. голови правління ВАТ “Шліфверст” з 11.05.2006 року на підставі ст.40п.1 КЗпП України за скороченням штату. Позовні вимоги про поновлення на посаді помічника в.о. голови правління ВАТ “Шліфверст”, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди залишені без задоволення.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2006 року його апеляційну скаргу задоволено (а.с.22-23). Рішення суду першої інстанції від 18.09.2006 року в частині часткового задоволення його позовних вимог скасовано. Визнано незаконним та скасовано наказ №77 від 11.05.2006 року в частині визнання недійсним наказу №62-к від 06.04.2006 року про прийняття позивача на роботу, його поновлено на роботі ВАТ “Шліфверст” на посаді в.о.голови правління. Стягнуто з ВАТ “Шліфверст” на його користь ОСОБА_2середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 13607 гривень 72 копійки, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, 500 гривень судових витрат. В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду залишено без змін.
Рішення про стягнення з ВАТ на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 13607 гривень 72 копійки, 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, 500 гривень судових витрат - відповідачем було виконано .
12.01.2007 року позивачем здано виконавчий лист № 2-844/2006 р. до ВДВС Лубенського району. 19.01.2007 року заступником начальника цього відділу прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження про поновлення позивача на роботі (а.с.29). Копія постанови була направлена відповідачу, якого зобов'язано в термін до 26.01.2007 року добровільно виконати судове рішення.
15.01.2007 року ВАТ “Шліфверст”, відповідно до ст.221 ЦПК України, звернулось до ВДВС про роз'яснення рішення суду, оскільки на підприємстві на той час посади помічника виконуючого обов'язки голови правління, голови правління та виконуючого обов'язки голови правління були відсутні (а.с.33). В свою чергу, 19.01.2007 року ВДВС у Лубенському районі звертається з заявою про роз'яснення рішення суду до Апеляційного суду Полтавської області (а.с.32).
19.02.2007 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області в задоволенні заяв про роз'яснення рішення суду відмовлено (а.с.36-37). 19.02.2007 року постановою ВДВС виконавче провадження з примусового виконання поновлено (а.с.39), яку по пошті було направлено до ВАТ “Шліфверст” . 22.02.2007 року ВАТ “Шліфверст” отримав постанову державного виконавця і 23.02.2007 року директор підприємства Дрозд В.А. видає наказ № 32-К про поновлення ОСОБА_2на посаді помічника в.о. голови правління з 18.12.2006 року, відділу кадрів внести запис в трудову книжку ОСОБА_2наступного змісту : “Поновлено на роботі на підставі рішення апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2006 року на посаді помічника виконуючого обов'язки голови правління” . Даний наказ товариством був направлений до ВДВС (а.с.178).
В судовому засіданні представник ВДВС пояснила, що виконавча служба отримала наказ про поновлення на роботі 27.02.2007 року, але ОСОБА_2про існування цього наказу державним виконавцем повідомлений не був . ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджував, що лише в середині квітня 2007 року отримав з ВДВС супровідний лист від 10.04.2007року і копію наказу № 32-к від 23.02.2007 року.
З 23.02.2007 року по 11.09.2007 року ОСОБА_2до роботи не приступав, про що свідчать відповідні акти (а.с.74-175).
Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів”, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу . Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ВАТ “Шліфверст” виконав рішення суду своєчасно. Про те що ОСОБА_2своєчасно не був ознайомлений з наказом про поновлення його на роботі і не міг своєчасно вийти на роботу, суд вважає, що в цьому є вина державного виконавця, а не ВАТ “Шліфверст”, оскільки підприємством рішення суду було виконано своєчасно .
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не має .
На підставі викладеного, керуючись п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів”, ст.ст.236, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 15, 60, 61, 130, 212, 213, 214 ЦПК України, суд ,-
В И Р І Ш И В :
В позовних вимогах ОСОБА_2 до ВАТ “Шліфверст” - відмовити .
На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Гудков С.В.