Справа №  2 -108/08

                                                              Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я 

                                                       І М  Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

       09 квітня    2008 р.                                                Близнюківський  районний  суд

Харківської області у складі  -  судді  Мороза  О.І., при секретарі    Масловій Н.Ю.,

розглянувши у  попередньому судовому засіданні в смт. Близнюки Харківської  області цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу,

                                                         В С Т А Н О В И В :

  ОСОБА_1   звернулася  до суду з позовом до ОСОБА_2   про розірвання шлюбу посилаючись на наступне.  Вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17 вересня 1994   року. Від шлюбу  мають  двох неповнолітніх дітей,   які проживає разом із нею. Вказує, що подружнє життя не склалося,  спільне проживання стало неможливим внаслідок  сварок, відсутності взаєморозуміння. Між ними припинені шлюбно-сімейні стосунки та ведення сумісного господарства, поновляти які вона не бажає.  Спору про поділ майна не виникає.                   

 Позивачка в судове  засіданні на задоволенні позову наполягала, на примирення не погоджується. Відповідач  в судовому засіданні позов визнав повністю,  проти розірвання шлюбу не заперечує, на примирення також не погоджується.

              Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.  

          Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

         Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.  При цьому, у відповідності до ч.2 ст. 112 цього ж Кодексу, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

          Матеріалами справи встановлено, що  ОСОБА_2 таОСОБА_1     перебувають у шлюбі, який було зареєстровано   17 вересня 1994  року,  що підтверджується   свідоцтвом   про  шлюб (а.с.5).

         Подружжя має неповнолітніх  - дочку   ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та  сина  - ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  що підтверджується свідоцтвами про їх народження(а.с.6).

       Позивачка та відповідач працюють.

       Майновий спір між сторонами відсутній.  Шлюб у позивачки другий а у відповідача перший.

Вбачається, що   сім'я сторін розпалася остаточно і зберегти її неможливо, що спричинене  сварками, відсутністю взаєморозуміння, особисто-неприязненними стосунками, які склалися  на протязі останнього року сімейного життя.  Наведене свідчить, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін  та їх дітей,  що  мають істотне значення, а  тому шлюб і має бути розірваним. 

Визначаючи розмір держмита, при реєстрації розірвання шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану, суд приймає до уваги сімейний та матеріальний стан подружжя, ступінь провини в розпаді сім'ї і покладає  витрати щодо розірвання шлюбу  на відповідача у справі в тому числі враховуючи   повне визнання ним позову. 

         Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права,  свободи чи інтереси інших осіб.

       А тому, керуючись ст.ст.130, 174 ЦПК України, ст.110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -

                                                                        В И Р І Ш И В :

  Позов задовольнити.

           Розірвати шлюб між  ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований  17 вересня 1994 року Кіровською сільською радою  Близнюківського району  Харківської області,   Україна.  Актовий запис №06.

При реєстрації розірвання шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану стягнути держмито на користь держави з ОСОБА_2 у розмірі 17 (сімнадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                        Суддя