Справа № 22Ц-3928/11
Провадження № 22-ц/290/106/12Головуючий в суді першої інстанції:СОКОЛОВСЬКА Т.О.
Категорія: 32 Доповідач: Зайцев А.Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Зайцева А.Ю.,
суддів: Медвецького С.К., Чорного В.І.,
при секретарі: Ковальчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 29.11.2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 29.11.2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, позов задоволено частково.
На рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду та неповне зясування обставин, що мають значення для справи.
В судовому засіданні відповідача та її представник просили скасувати рішення суду першої інстанції з тих мотивів що мало місце умисел потерпілої у скоєнні ДТП, а тому відповідач звільняється від відповідальності.
Позивач просила апеляційну скаргу відхилити, вказавши що отримала ушкодження.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2011 року біля 9.00 години в м. Шаргороді по вул. Леніна, водій ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем марки «Мазда-2», на порушення п.п.12.1., 12.3 ПДР України, не вибрала безпечну швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного обїзду перешкоди, внаслідок чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка на порушення ПДР України, переходила дорогу за межами пішохідного переходу. В результаті ДТП ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рваної рани мяких тканин тімяної ділянки голови та струс головного мозку, що підтверджується актом судово-медичного дослідження № 410/152 від 18.08.2011 року.
Постановою інспектора з дізнання ВДАІ Шаргородського району від 19.08.2011 року в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Постановою судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 19.09.2011 року ОСОБА_2 визнано винною у порушенні ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач визнана винною у скоєнні даного ДТП, є власником джерела підвищеної небезпеки, яким допущено наїзд, а тому, відповідно до закону, несе відповідальність та зобов’язана відшкодувати заподіяну нею шкоду.
Стягуючи матеріалу шкоду частково, судом першої інстанції було враховано вимоги ст.ст. 10, 58, 60 ЦПК України та стягнуто лише витрати понесені у зв’язку із заподіянням шкоди, які підтверджені належними доказами.
Крім того, судом першої інстанції при визначенні розміру відшкодування було враховано грубу необережність потерпілої та у зв’язку з цим зменшено суму відшкодування, з чим також погоджується колегія суддів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що діями відповідача, щодо скоєння ДТП в результаті якої позивачу заподіяно тілесні ушкодження, а також бездіяльність щодо небажання відшкодувати шкоду та категоричне заперечення цього, призвели до моральних страждань позивачки.
При цьому, судом першої інстанції, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, враховано засади розумності, виваженості та справедливості і стягнуто лише 3000 гривень, з чим також погоджується апеляційний суд враховуючи встановлені по справі обставини та відповідні їм правовідносини.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 29.11.2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: