Справа № 2-6843/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"31" січня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі:   головуючого судді                              Гончарука В.П.

при секретарі                                                         Репетун К.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу,  суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду  з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем, мотивуючи тим, що спільне життя з відповідачем не склалось, у зв’язку з тим, що під час спільного подружнього життя виявилась несумісність їх характерів, принципова відмінність поглядів на спільне життя в побутових питаннях, звичках, внаслідок чого погіршились взаємовідносини,  з 2003 року  сімейно-шлюбні відносини між ними припинено, вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть,  відповідач на даний час проживає з іншою жінкою тому просить розірвати шлюб.

Позивач ОСОБА_1 в  судовому  засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити зазначивши обставини, що викладені в позовній заяві.

Відповідач  ОСОБА_1 в судовому засіданні позов  визнав, просив його задовольнити та не заперечував обставини, що викладені в позовній заяві та в поясненнях позивача, зазначивши при цьому, що дійсно  він не проживає з позивачем  на протязі 9 –ти років.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, з 30 квітня 1983 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, в шлюбі  народили сина ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які на час розгляду справи досягли повноліття.  Сімейне життя  позивача та відповідача не склалось, у зв’язку з тим, що вони мають різні погляди на життя, не в змозі дійти  до єдиної думки при вирішенні сімейних та побутових проблем,  з 2003року сімейно-шлюбні відносини  подружжям не підтримуються, спільного господарства не ведуть,  клопотань щодо   надання строку на примирення не заявляли, за склавшихся обставин поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторона позивача бажання не має.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї стали не можливим, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, тому позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10,58,88,  158, 208,209,212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3.. та  ОСОБА_2    ІНФОРМАЦІЯ_4   зареєстрований  РАЦСом  міськвідділу  м. Житомира 30 квітня 1983 року  (актовий запис №572) -  розірвати.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

С у д д я