ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

У Х В А Л А

підготовчого  засідання

"28" грудня 2011 р.                                                                  Справа № Б8/183-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В. розглянувши справу

за заявою Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», ідентифікаційний код: 01125672, місцезнаходження: 68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6,

до боржника, - приватного підприємства «ЛЕКС», ідентифікаційний код юридичної особи: 21691646, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б,

про банкрутство,

за участю учасників провадження:

від Заявника: ОСОБА_1., яка діє на підставі довіреності  від 13 грудня 2011 року № 75;

від Боржника: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

до господарського суду Київської області звернулось Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт», ідентифікаційний код: 01125672, місцезнаходження: 68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6 (надалі за текстом «Заявник»/ «Кредитор») з заявою №50/20.3-9 від 15 листопада 2011 року про порушення справи про банкрутство боржника - приватного підприємства «ЛЕКС», ідентифікаційний код юридичної особи: 21691646, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б (надалі за текстом «Боржник») з підстав, передбачених ст. ст. 1, 6, 7, 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та з підстав, передбачених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. В зазначеній заяві Заявник також просить призначити арбітражним керуючим Кормільцева М.А., заява про участь у справі якого від 11 листопада 2011 року долучена до заяви Заявника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28 листопада 2011 року порушено провадження у справі №Б8/183-11 та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 16 грудня 2011 року; зобов’язано учасників провадження надати низку документальних доказів у справі; зобов’язано боржника провести аудит за останні 24 календарних місяців його господарської діяльності на надати аудиторський висновок суду; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв’язку з чим заборонено органам стягнення та органам виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до законодавства. Доказом направлення учасникам провадження ухвали про порушення провадження у цій справі про банкрутство та про призначене судове засідання є відбиток печатки канцелярії господарського суду Київської області №1221, повідомлення про вручення поштових відправлень: Р 01032 3205428 3, адресованого Боржнику; Р 01032 3205427 5, адресованого Заявнику, вручених уповноваженим особам.

З метою підготовки справи до розгляду судом направлено запити з метою встановлення майна Боржника до: Державного нотаріусу Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори щодо отримання витягу з реєстру правочинів на Боржника, до Києво-Святошинського міжміського бюро технічної інвентаризації, Головного управління Держкомзему у Київській області, Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області; Києво-Святошинського РЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області, до Київської обласної філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України щодо надання розширеного витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на Боржника та розширеного  Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на Боржника. Станом на поточну дату жодної відповіді на направлені запити до суду не надійшло.

16 грудня 2011 року в судове засідання Заявник, Боржник не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча і були повідомлені про місце та час судового засідання; жодних вимог суду не виконали. В зв’язку з неявкою учасників провадження, керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 28 грудня 2011 року, повторно зобов’язано учасників провадження виконати вимоги суду, викладені в ухвалі господарського суду Київської області від 28 листопада 2011 року. Доказом направлення учасникам провадження ухвали про відкладення розгляду справи є відбиток печатки канцелярії господарського суду Київської області №1246, повідомлення про вручення поштових відправлень: Р 01032 3205549 2, адресованого Боржнику; Р 01032 32048 4, адресованого Заявнику, вручені уповноваженим представникам.

20 грудня 2011 року через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява арбітражного керуючого Мисенка Я.В. № 421 від 19 грудня 2011 року (вх. № 17723 від 20 грудня 2011 року) про участь у справі про банкрутство з долученою копією ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих серії НОМЕР_1, виданої 01 липня 2008 року.

28 грудня 2011 року у судове засідання з’явивився Заявник, Боржник –не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був в належним спосіб повідомлений про час і місце судового засідання, Боржник не виконав жодних вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду Київської області від 28 листопада 2011 року та від 16 грудня 2011 року у цій справі, в тому числі жодних доказів, пояснень, відзиву на заяву Заявника суду не надав. В судовому засіданні Заявник надав пояснення у справі, на виконання вимог суду надав документальні докази, в тому числі: письмові пояснення № 1222/20.3-7 від 23 грудня 2011 року, копії: свідоцтва про державну реєстрацію Заявника серії А01 №403666, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №000388, довідки  АБ №349160 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; статуту Заявника затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України Міністром  транспорту та зв’язку України від 04 червня 2008 року № 672, змін до статуту Заявника затверджених наказом Міністерства інфраструктури України В.о. Міністра  інфраструктури України від 05 серпня 2011 року № 263, банківські виписки  по рахунку Заявника від 31 листопада 2010 року, від 17 січня 2011 року, від 14 січня 2011 року в  Морському транспортному банку. В судовому засіданні Заявником заявлено клопотання про призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Кормільцева М.А. В ході судового засідання господарський суд заслухав пояснення присутнього Заявника, дослідив наявні матеріали справи, доводи Заявника та подані на підтвердження фактів, на які посилається Заявник документи та встановлено, що на направлені судом запити, відповідей станом на поточну дату не надійшло, а суд дійшов наступних висновків, в тому числі за результатом розгляду клопотанням Заявника про призначення розпорядником майна майна Боржника арбітражного керуючого Кормільцева М.А. та заяви арбітражного керуючого Мисенка Я.В. про участь у справі про банкрутство.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що від Боржника відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство не надійшло, аудиторського висновку суду не надано, жодної з інших вимог ухвал господарського суду Київської області у даній справі від 28 листопада 2011 року, від 16 грудня 2011 року Боржником не виконано, про причини невиконання вимог суду жодних пояснень не надано.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що підстави для припинення провадження у справі про банкрутство, передбачені ст. 40 Закону про банкрутство відсутні.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутність відзиву Боржника не зупиняє провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до п. 10 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В зв’язку з невиконанням Боржником вимог суду, суд розглядує справу виходячи з наявних матеріалів справи.

Дослідивши детально, всебічно матеріали справи у їх сукупності, заслухавши доводи Заявника, дослідивши заяву Заявника з долученими до неї документами, інші матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом також «Закон про банкрутство»), справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Президією Вищого Господарського Суду України у Рекомендаціях № 0-5/1193 від 04 червня 2004 року господарським судам «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у п. 8.2. передбачено, що у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Боржник –приватне підприємство «ЛЕКС», ідентифікаційний код юридичної особи: 21691646, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б, зареєстрований 23  березня 1998 року, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11894591 станом на 29 листопада 2011 року, є суб’єктом підприємницької діяльності та є суб’єктом банкрутства.

Заявник у поданій ним заяві про порушення справи про банкрутство Боржника № 50/20.3-9 від 15 листопада 2011 року посилається на те, що Боржник має перед ним визнану в судовому порядку заборгованість в сумі 384 949,05 грн., з яких: 379 694,58 грн. боргу, 3 796,94 грн. витрат зі сплати державного мита, 132,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу та 1899,00 грн. за подання апеляційної скарги, - з яких 753,97 грн. вже було стягнуто з Боржника.

Досліджуючи вимоги та доводи Заявника, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", - відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що безспірність вимог Заявника у відповідності з вимогами ч. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, п.п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", підтверджено наступними доказами:

-          Наказом господарського суду м. Києва від 20 серпня 2010 року № 17/384, виданого на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду № 17/834 від 21 липня 2010 року, яка набрала законної сили згідно вказаного наказу 21 липня 2010 року, згідно якого наказано стягнути з Боржника на користь Заявника: 379 694,58 грн. боргу, 3 796,94 грн. витрат зі сплати державного мита, 132,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу та 1899,00 грн. за подання апеляційної скарги. Відповідно до Заяви Заявника, з вказаної суми з Боржника вже було стягнуто 753,97 грн., а непогашена заборгованість Боржника перед Кредитором за вказаним судовим наказом складає 384 949,05 грн. Боржником жодних заперечень суми заборгованості перед Заявником суду не надано; жодних заперечень вимог Заявника Боржником не надано; жодних доказів, які спростовують факти на які посилається Заявник як на підставу заявлених вимог Боржником суду не надано.

Крім того, безспірність вимог Заявника до Боржника підтверджено Постановою Вищою господарського суду України від 10 листопада 2010 року у справі № 17/384, згідно якої було постановлено Постанову від 21 липня 2010 року Київського апеляційного господарського суду  у справі № 17/384 залишити без змін, якою в свою чергу було в частині задоволення вимог первісного позову було змінено та викладено абзац перший, другий, третій в наступній редакції: “Позов задовольнити повністю. Стягнути з Боржника а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Заявника 379694 (триста сімдесят дев’ять тисяч шістсот дев’яносто чотири) грн. 58 коп. боргу, 3796 (три тисячі сімсот дев’яносто шість) грн. 94 коп. витрат по сплаті державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1899 грн. за подання апеляційної скарги”. (Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2010 було частково задоволено первісний позов ДП “Іллічівський морський торговельний порт” та стягнуто з ПП “Лекс” 12783 грн.39 коп. заборгованості за надані портом послуги з організації та виконання вивантаження контейнерів (розстафірування) легкових автомобілів (з врахуванням збільшення тарифу наданих послуг) та відповідні судові витрати. В іншій частині первісного позову було відмовлено).

23 вересня 2010 року Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №21879177 на виконання наказу № 17/384 виданого 20 серпня 2010 року господарського суду м. Києва про стягнення з Боржника на користь Заявника боргу у сумі 385 703,02 грн.

Боржником не надано жодних доказів повного чи часткового погашення заборгованості перед Заявником в частині його безспірних вимог заявлених у даному судовому провадженні.

Відповідно до постанови від 24 грудня 2010 року ВП №21879177 державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про арешт коштів боржника встановлено, що рішення суду боржником в добровільний строк не виконане.

Відповідно до п.п. 31, 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору. Строк виконання цивільних зобов'язань взагалі і грошових зокрема визначається за правилами, встановленими статтею 530 ЦК. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.

На підставі вищенаведеного судом встановлено, що вимоги Заявника в частині вимог Заявника у  сумі 384 949,05 грн., яка не містить пені, штрафу, є безспірною заборгованістю, яка не була сплачена Боржником більш ніж три місяці, не була погашена у інший спосіб.

Станом на дату звернення до суду Заявника мінімальна заробітна плата в Україні відповідно до ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року за № 2857-VI., становить на період 01 жовтня 2011 –30 листопада 2011 року –985 гривень. (розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати становить 295 500,00 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, на підставі проведеного дослідження судом встановлено, що розмір безспірних вимог Заявника становить: 384 949,05 грн. основного боргу, яка перевищує розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Боржником жодних доказів погашення вказаної заборгованості частково чи в повному обсязі у будь-який спосіб суду не надано, іншого не доведено.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника є безспірною заборгованістю по основному боргу (без врахування штрафів та пені) яка перевищує розмір 300 мінімальних розмірів заробітних плат та яка не була сплачена більш ніж три місяці.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Судом встановлено факт непогашення заборгованості Боржником перед Заявником більш ніж протягом 3 місяці після встановленого строку для сплати грошових зобов’язань.

Досліджуючи питання платоспроможності чи не платоспроможності Боржника суд дійшов наступних висновків.

З метою підготовки справи до розгляду судом направлено запити з метою встановлення майна Боржника до: Державного нотаріусу Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори щодо отримання витягу з реєстру правочинів на Боржника, до Києво-Святошинського міжміського бюро технічної інвентаризації, Головного управління Держкомзему у Київській області, Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області; Києво-Святошинського РЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області, до Київської обласної філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України щодо надання розширеного витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на Боржника та розширеного  Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на Боржника. Станом на поточну дату (28 грудня 2011 року) жодної відповіді на направлені запити до суду не надійшло. Відомостей про наявне майно Боржника жодним з учасників провадження суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, за заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6 Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними; боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами); сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Відповідно до визначення терміна "неплатоспроможність", що міститься в абзаці другому статті 1 Закону, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.

Пунктом 4.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року визначено, що за заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених статтею 6 Закону. Виходячи з системного аналізу норм Закону у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі статтею 6 Закону мають враховувати й положення преамбули та статті 1 Закону, якими визначено такі поняття як "неплатоспроможність", "боржник" та "кредитор". У вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство господарські суди мають брати до уваги вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, у тому числі щодо виплати заробітної плати, а також зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому такі вимоги мають бути: грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів, а не витребування майна; безспірними; не задоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку; сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Оскільки Закон не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності боржника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому випадку, коли його безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів.

Крім того, суд бере до уваги наступне. Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, - «Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності», - ч. 3 п.п 3.3., - ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть вважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи".

Дослідивши матеріали справи судом встановлено що Боржник має наступні ознаки фінансової неплатоспроможності: зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи".

На підставі вищевикладеного, зокрема визначення ознак неплатоспроможності у ст. 1 Закону про банкрутство, п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, з урахуванням п.п. 4.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, п.п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, суд дійшов висновку про встановлену неплатоспроможність Боржника відповідно до вимог та змісту ст. 1 Закону про банкрутство.

Жодних заперечень, доказів скасування доказів безспірності вимог Заявника до Боржника жодним з учасників провадження суду не надано, не спростовано, пояснень, що свідчать про спростування вимог Заявника, суду не надано.

За таких обставин, суд вважає встановленими ознаки неплатоспроможності Боржника та підстави для подальшого провадження у справі з подальшим переходом до наступних судових стадій з метою сприяти відновленню платоспроможності боржника.

Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву Боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала.

Згідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Судом встановлено, що до суду надійшли дві заяви щодо призначення розпорядником майна Боржника, - арбітражних керуючих Кормільцева М.А. та Мисенка Я.В., жодних інших заяв, клопотань про призначення інших кандидатур розпорядником майна Боржника у справі не надійшло. Дослідивши документи стосовно кандидатур на призначення розпорядником майна Боржника, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Заявником у п. 2 прохальної частини Заяви № 50/20.3-9 від 15 листопада 2011 року про порушення справи про банкрутство заявлено вимогу щодо призначення арбітражного керуючого Кормільцева М.А. В судовому засіданні (28 грудня 2011 року) Заявник заявив клопотання призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Кормільцева М.А. В свою чергу до заяви Заявника № 50/20.3-9 від 15 листопада 2011 року про порушення справи про банкрутство долучено заяву арбітражного керуючого Кормільцева Максима Анатолійовича від 11 листопада 2011 року про участь у справі про банкрутство, в якій останній вказує на те, що він згоден на призначення у цій справі про банкрутство приватного підприємства «Лекс»та повідомляє суд про те, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушень термінів подання інформації, передбаченої Законом про банкрутство, до державного органу з питань банкрутства, також  порушення строків, визначених ухвалами господарських судів та порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності  арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускав; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має, як і заборон займати керівні посади; не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, управління боржником раніше не здійснював. До зазначеної заяви арбітражний керуючий долучив копію ліцензії державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_2, видану 11 березня 2010 року; та на підтвердження своєї відповідності встановленим вимогам до арбітражного керуючого надав копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3, копію диплому спеціаліста за спеціальністю «правознавство»від 03 липня 2004 року НОМЕР_4, договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора») № 129-000927ч/11-58 від 01 березня 2011 року, строк дії якого до 03 березня 2012 року.

В свою чергу 20 грудня 2011 року через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява №421 від 19 грудня 2011 року (вх. №17723 від 20 грудня 2011 року) арбітражного керуючого Мисенка Ярослава Вячеславовича про участь у справі про банкрутство, в якій він повідомляє суд про те, що ліцензія на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), серія НОМЕР_1 від 01 липня 2008 року; він згоден на призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) у справі №Б8/183-11 про банкрутство ПП «Лекс»; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має; управління боржником раніше не здійснював; не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; також повідомляє суд також про те, що протягом трудової діяльності в якості арбітражного керуючого був (та являється) розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором 9 підприємств з викладеним переліком  підприємств. До вказаної заяви додано копію ліцензії серії НОМЕР_1, виданої 01 липня 2008 року. Інших доказів на підтвердження своєї відповідності вимогам до арбітражного керуючого, останнім суду не надано.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до ст. 4?, 4? Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що в даній справі підлягають розгляду всі подані в цій справі клопотання та заяви про призначення розпорядником майна Боржника, де першочерговому розгляду підлягає кандидатура арбітражного керуючого запропонована кредитором (Заявником) у справі.

Згідно п. п. 1–3 ст. 3? Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів; арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів; до призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

Пунктом 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15 передбачено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Детально дослідивши клопотання Заявника про призначення  розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Кормільцева М.А., заяву останнього та долучені документи арбітражним керуючим, судом встановлено, що арбітражний керуючий Кормільцев М.А. відповідає вимогам, встановленим п. 3 ст. 3-1, п. 3 ст. 13 Закону про банкрутство та може бути призначений розпорядником майна Боржника у справі про банкрутство, що підтверджено документально.

Дослідивши заяву та документи кандидатури арбітражного керуючого Мисенка Я.В., судом встановлено наступне. Як зазначено, відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб. Дослідивши заяву арбітражного керуючого Мисенка Я.В. судом встановлено, що подана ним заява не містить на вимогу абз. 4 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство підтвердження того, що щодо арбітражного керуючого Мисенка Я.В. відсутні заборони займати керівні посади, що передбачено вимогами абз. абз. 3, 5 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство, в зв’язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 3-1 арбітражний керуючий Мисенко Я.В. не може бути призначений розпорядником майна боржника/банкрута та його кандидатура піддягає відхиленню.

Як зазначено, п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15 передбачено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Зважаючи на конкуренцію кандидатур на призначення розпорядника майна Боржника у справі, керуючись вищевказаними правовими нормами виходячи з наявних матеріалів справи, незважаючи на встановлену судом невідповідність кандидатури Мисенка Я.В. вимогами до арбітражного керуючого при призначенні у справі (п. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство), судом проведено дослідження доказів наданих кандидатурами арбітражних керуючих у відповідності до вимог п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15.

Відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що арбітражним керуючим Кормільцевим М.В. надано належні докази, якими підтверджено наявність у нього вищої фахової освіти, правового статусу фізичної особи-підприємця, договору страхування відповідальності перед третіми особами як арбітражного керуючого, дійсного станом на поточну дату, що становить переваги по відношенню до кандидатури арбітражного керуючого Мисенка Я.В., яким не надано крім ліцензії на право провадження діяльності арбітражного керуючого інших доказів відповідності встановленим вимогам, зокрема, останнім не надано доказів відповідності вимогам п. 3 ст. 13 Закону про банкрутство, - наявності вищої фахової освіти, статусу фізичної особи-підприємця; на відміну від іншої досліджуваної кандидатури не надано доказу застрахованості відповідальності перед третіми особами. Ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих отримана Кормільцевим М.В. 11 березня 2010 року, Мисенком В.А., - 01 липня 2008 року, проте факт отримання ліцензії не є доказом фактичної діяльності в цій сфері. Посилання на участь у справах про банкрутство Мисенком В.А. не підтверджено документально. Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що кандидатура арбітражного керуючого Кормільцева М.А. має низку переваг по відношенню до кандидатури Мисенка Я.В., зокрема, застрахованість відповідальності перед третіми особами Кормільцева М.А. як арбітражного керуючого, підтверджену належними доказами вищу фахову освіту, статусу фізичної особи-підприємця; керуючись встановленою відповідністю вимогам п. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство кандидатури арбітражного керуючого Кормільцева М.А. та встановлену невідповідність  вказаним вимогам (п.3 ст.3-1 Закону про банкрутство) кандидатури арбітражного керуючого Мисенка Я.В.), беручи до уваги право кредитора пропонувати суду кандидатуру розпорядника майна Боржника, суд дійшов висновку про доцільність призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Кормільцева М.А.

Заперечень від учасників провадження щодо призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Кормільцева М.А. не надходило.

Керуючись ст. ст. 1, 3?, 5, 6, 7, 11, 13, 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 4?, 4?, 32-34, 36, 75, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження”, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15, Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року №14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року №1361, суд –

УХВАЛИВ:

1.          Визнати грошові вимоги Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»(ідентифікаційний код: 01125672, місцезнаходження: 68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6) у сумі 384 949,05 грн. (триста вісімдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок дев’ять грн. 05 коп.).

2.          Відмовити в задоволенні заяви № 421 від 19 грудня 2011 року  арбітражному керуючому Мисенку Я.В., відхили його кандидатуру на призначення розпорядником майна Боржника;

Задовольнити клопотання Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»(ідентифікаційний код: 01125672) про призначена розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Кормільцева М.А.;

Задовольнити Заяву арбітражного керуючого Кормільцева М.А. б/№ від 11 листопада 2011 року;

3.          Ввести процедуру розпорядження майном приватного підприємства «ЛЕКС», ідентифікаційний код юридичної особи: 21691646, місцезнаходження: 08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б, та призначити арбітражного керуючого Кормільцева Максима Анатолійовича (ідентифікаційний номер фізичної особи –платника податків НОМЕР_5, місце проживання фізичної особи –підприємця: АДРЕСА_1; ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства Серії НОМЕР_2, видана 11 березня 2010 року) розпорядником майна Боржника.

4.          Зобов'язати Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт», подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України»чи Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр» оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази. Примірник газети після публікації подати до господарському суду.

Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

5.          Розпоряднику майна Кормільцеву М.А. разом із посадовими особами Боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про результати розгляду заяв.

6.          До 07 березня 2012 року подати до суду реєстр грошових вимог кредиторів, дані щодо розгляду заяв кредиторів; виконати інші дії передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; вжити заходів щодо виконання розпорядником майна передбачених Законом його обов’язків; провести аналіз фінансового стану боржника, з’ясувати позиції власника майна боржника щодо його участі у відновленні платоспроможності боржника; надати господарському суду звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, а також документи, що їх підтверджують; звіт і аналіз фінансово-економічного положення Боржника надати суду; повідомити письмово господарський суд про наслідки розгляду конкурсних вимог кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство з зазначенням, які з них визнані боржником повністю чи частково, які з них відхилені з обґрунтуванням підстав їх відхилення, які з вимог забезпечені заставою, надати інші дані щодо розгляду заяв кредиторів.

До 02 квітня 2012 року провести перші загальні збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та до 05 квітня 2012 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі.

7.          Призначити справу до розгляду в попередньому засіданні на 27 березня 2012 року на 11 год. 00 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 201).

Призначити на 26 червня 2012 року на 12 год. 00 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 201) засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.

8.          Визнати обов’язковою участь в засіданнях представників кредиторів, щодо вимог яких боржником будуть заявлені заперечення, а також боржника та розпорядника майна.

9.          Попередити сторони про матеріальну відповідальність за неявку в судове засідання та невиконання вимог суду. Зокрема, попередити учасників провадження про те, що відповідно до п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

10.          Копію ухвали надіслати: Управлінню з питань банкрутства Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (04071, м Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2, кб. 2) розпоряднику майна Боржника Кормільцеву М.А. (АДРЕСА_1); державному реєстратору Києво-Святошинскої районної державної реєстрації (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 126), Боржнику (08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б), Державній  податковій інспекції у Києво–Святошинському районі (08132 м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34), Управлінню Пенсійного фонду України у Києво–Святошинському районі Київської області (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 50), арбітражному керуючому Мисенку Я.В., Києво–Святошинській виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (08154, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 11а), Заявнику (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6).

Суддя                                                                                                                                           П.Ф.Скутельник