ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2012 р.                                                                  Справа № 6/157-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малого приватного підприємства “Агач” до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Інтер-Омніс ЛТД” про стягнення боргу,

представники:

позивача :          ОСОБА_1 (дов.№88 від 12.12.2010р.),

відповідача:          не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2011 року Мале приватне підприємство “Агач” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Інтер-Омніс ЛТД” (далі –відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору підряду № 17/4 від 17.04.2009р. та по договору № 11/01 від 11.01.2010р., щодо оплати прийнятих робіт. У зв’язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 44 938 грн основного боргу, додатково за прострочення виконання зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача пені у розмірі 3473,15 грн, втрат від інфляції у розмірі 3 416,50 грн та 3% річних у розмірі 1 249,19 грн, всього –53 076,84 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2011р. порушено провадження у справі № 6/157-11 та призначено її до розгляду на 17.01.2012р.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 17.01.2012р. представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 31.01.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2012р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2012р. знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез’явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд  

УСТАНОВИВ:

17.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Інтер-Омніс ЛТД” (далі –Генпідрядник, позивач у справі) та Малим приватним підприємством “Агач” (далі –Субпідрядник, відповідач у справі) було укладено договір підряду № 17/04 (далі –договір № 17/04), відповідно до умов якого (п. 1.1.) генпідрядник надає, субпідрядник приймає на себе зобов’язання по реконструкції планових операційних міської лікарні № 2 у м. Біла Церква, згідно кошторисної документації.

Відповідно до п. 1.2. договірна ціна робіт складає 682 000 грн.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.2009р., або до
повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору (п. 3.3. договору              № 17/04).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи по договору підряду № 17/04 від 17.04.2009р. на зальну суму 508 450,80 грн, що підтверджується актами приймання виконання підрядних робіт за травень 2009р. та за липень 2009р. (№ КБ-2в), які підписані та засвідчені печатками як з боку позивача так і з боку відповідача (копії яких містяться в матеріалах справи).

В подальшому, 11.01.210р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Інтер-Омніс ЛТД” (далі –Генпідрядник, позивач у справі) та Малим приватним підприємством “Агач” (далі –Субпідрядник, відповідач у справі) було укладено договір підряду № 11/01 (далі –договір № 11/01), відповідно до умов якого (п. 1.1.) генпідрядник надає, субпідрядник приймає на себе зобов’язання по реконструкції планових операційних міської лікарні № 2 у м. Біла Церква, згідно кошторисної документації.

Відповідно до п. 1.2. договірна ціна робіт складає 555 000 грн.

Судом встановлено, що позивачем виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи по договору підряду № 11/01 від 11.01.2010р. на зальну суму 551 790,74 грн, що підтверджується актами приймання виконання підрядних робіт за квітень 2010р., липень 2010р. та за вересень 2010р. (№ КБ-2в), які підписані та засвідчені печатками як з боку позивача так і з боку відповідача (копії яких містяться в матеріалах справи).

Зі змісту вищезазначених актів приймання виконання підрядних робіт за 2009 -2010 р.р. вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов’язкових в ньому реквізитів.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження виконання позивачем робіт по договору підряду № 17/4 від 17.04.2009р. та по договору підряду № 11/01 від 11.01.2010р. є акти приймання - виконання підрядних робіт за 2009-2010рр. (№ КБ-2в).

Отже, із зазначених актів вбачається, що сторонами спору підписано акти на загальну суму виконаних підрядних робіт –1 060 241,54 грн без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості виконаних підрядних робіт та строків їх виконання за підписаним актом.

Перевіривши надані позивачем копії банківський виписок судом встановлено, що відповідачем здійснено повну оплату за актами приймання –виконання робіт за 2009р. по договору підряду № 17/4 від 17.04.2009р.  

Проте, як свідчать матеріали справи,  відповідач в порушення свого грошового зобов’язання частково оплатив виконані позивачем роботи за актами приймання –виконання робіт за 2010р. по договору підряду № 11/01 від 11.01.2010р., а саме  не оплаченим залишився акт приймання – виконання робіт за вересень 2010р. у сумі 44 938 грн, що підтверджується копіями банківських виписок.

Таким чином,  на час вирішення спору вартість неоплачених відповідачем робіт за договорами підряду становить 44 938 грн  (1 060 241,54 грн –1 015 303,54 грн), у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

У відповідності до п.п. 6.1., 6.2. договорів підряду розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісячно на підставі акту ф. КБ-2в, та довідки КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Кінцеві розрахунки за виконані роботи повинні бути здійснені не пізніше 10 днів з дня повного закінчення робіт та підписання генпідрядником останнього акту виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Однак, доказів сплати повної вартості виконаних позивачем робіт за договорами підряду відповідач суду не надав.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати виконаних підрядних робіт за договорами підряду доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем повної вартості підрядних робіт у розмірі 44 938 грн , господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором підряду № 17/4 від 17.04.2009р. та за договором підряду № 11/01 від 11.01.2010р.  становить –44 938 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов’язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за виконані підрядні роботи по договорам підряду (№ 17/04 та № 11/01).  

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (44 938 грн) за виконані підрядні роботи відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення коштів за договором підряду № 17/4 від 17.04.2009р. та за договором підряду № 11/01 від 11.01.2010р. підлягає задоволенню в сумі 44 938 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договорами, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 473,15 грн пені за період з 01.10.2010р. по 01.04.2011р. нарахованої на розмір простроченого платежу, згідно поданого розрахунку.

Як визначено в п. 6.6. договорів у випадку прострочення термінів виконання робіт з вини субпідрядника, він сплачує генпідряднику пеню в розмірі подвійної  облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від вартості заборгованості за кожний день затримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд встановив, що він є арифметично невірним.

Відтак, враховуючи часткову оплату основного боргу, строки виникнення зобов’язання за договорами, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги                           ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 6.6. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», господарський суд здійснив власний розрахунок пені за такою формулою:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

4493801.10.2010 - 01.04.20111837.7500 %0.042 %*3492.24

Оскільки вірна сума пені за розрахунком суду, за вказаний період складає 3 492,24 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 473,15 грн пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язань щодо проведення розрахунку за виконані позивачем підрядні роботи, останній на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 249,19 грн за період з 01.10.2010р. по 17.12.2011р. та інфляційних втрат у розмірі 3 416,50 грн за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011р.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Однак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи строки виникнення зобов’язання за договорами, періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявлені позивачем, частини 2 статті 625 ЦК України, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично невірними.

Відповідно до розрахунку суду, інфляційні втрати складають 3 415,29 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.10.2010 - 30.06.2011449381.0763415.2948353.29

Оскільки вірна сума інфляційних втраті, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 3 415,29 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 416,50 грн інфляційних втрат  підлягає частковому задоволенню в сумі 3 415,29 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 1,21 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Щодо 3% річних, то вірна сума за розрахунком суду складає 1 636,24

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

4493801.10.2010 - 17.12.20114433 %1636.24

Оскільки вірна сума 3% за розрахунком суду, за вказаний період складає 1 636,24 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 249,19 грн пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.  

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 938 грн основного боргу, 3 473,15 грн пені, 3 415,29 грн інфляційних втрат та 1 249,19 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Інтер-Омніс ЛТД” (код 24209710) на користь Малого приватного підприємства “Агач” (код 25293931)            44 938 грн основного боргу, 3 473,15 грн пені, 3 415,29 грн інфляційних втрат та 1 249,19 грн 3% річних, а також 1411,47 грн судового збору.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                 А.Ф.  Черногуз