ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2012 р.                                                                  Справа № 23/165-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Видавничий Дім «Високий Замок», м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офсет Сервіс», Київська область,  м. Фастів

про стягнення 1595035,92 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 28 листопада 2011 року);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Видавничий Дім «Високий Замок»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офсет Сервіс»(далі - відповідач) про стягнення 1595035,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором про надання послуг за №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року, позивач зазнав збитків у розмірі 481023,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 716886,72 грн. штрафу за прострочення термінів виконання робіт, 209616,20 грн. штрафу за необґрунтовану відмову щодо виконання робіт та 187510,00 грн. компенсації, передбаченої доповненням №2 до договору за №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 2 листопада 2011 року та призначено справу до розгляду на                     16 листопада 2011 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував частково.

17 січня 2012 року через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (№1/4 від 16 січня 2012 року). Клопотання обґрунтоване тим, що повноважний представник відповідача не може бути присутній у судовому засіданні 17 січня 2012 року у зв'язку з участю у судовому засіданні в Пустомитівському районному суді Львівської області.

Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, представник Приватного акціонерного товариства «Видавничий Дім «Високий Замок», який зайнятий в іншій справі, не є єдиним можливим законним представником за відсутності якого справа не може бути розглянута.

17 січня 2012 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Офсет Сервіс»(за договором - Виконавець) та Закритим акціонерним товариством «Видавничий Дім «Високий Замок»(за договором - Замовник) укладено договір №11-10/07-010 про надання послуг.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.1 та 1.1.2 договору замовник доручає, а виконавець проводить: демонтаж, упаковку та завантаження друкарської машини MAN MEDIAMAN, згідно специфікації, наведеної у додатку №1 (далі - обладнання) в м. Верона, Італія на території Viale Del Lavaro 11 37036, San Martino Buon Albergy; на території замовника (м. Львів) розвантажувальні, такелажні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи обладнання (перелік обладнання наведений у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору).

Згідно пункту 2.1 договору, в редакції доповнення №1 від 8 січня 2008 року до договору, загальна вартість договору складає 2096162,00 грн. Загальна вартість договору еквівалентна 292760,00 євро по курсу НБУ на день підписання договору, та в подальшому не може бути менше 292760,00 євро.

Пунктом 2.3 договору, в редакції доповнення №1 від 8 січня 2008 року до договору, оплата за товар виконується наступним чином: Перший платіж (демонтаж, завантаження і розвантаження обладнання, включаючи страхування) –712420,00 грн., що еквівалентно 99500,00 євро по курсу НБУ на день підписання договору та в подальшому не може бути менше 99500,00 євро по курсу НБУ, сплачується у два етапи: - 441772,00 грн., що еквівалентно 61700,00 євро по курсу НБУ на день підписання договору та в подальшому не може бути менше 61700,00 євро по курсу НБУ –за 7 банківських днів до початку демонтажних робіт; - 270648 грн., що еквівалентно 37800,00 євро по курсу НБУ на день підписання договору та в подальшому не може бути менше 37800,00 євро по курсу НБУ –через 7 банківських днів після початку демонтажних робіт. Другий платіж (такелаж до місця монтажу і монтаж обладнання) –1120254,00 грн., що еквівалентно 156460,00 євро по курсу НБУ на день підписання договору та в подальшому не може бути менше 156460,00 євро по курсу НБУ, сплачується за 3 (три) банківських дні до початку монтажних робіт. Третій платіж (пусконалагоджувальні роботи обладнання) –263488,00 грн., що еквівалентно 36800,00 євро по курсу НБУ на день підписання договору та в подальшому не може бути менше 36800,00 євро по курсу НБУ, сплачується після підписання акту введення обладнання в експлуатацію.

У відповідності до пункту 5.1 договору виконавець зобов’язаний розпочати виконання демонтажних робіт з 23 жовтня 2007 року та закінчити їх виконання не пізніше 48 тижня 2007 року, за умови виконання замовником пункту 2.3.1 договору.

Згідно пункту 5.4 договору виконавець зобов’язаний здійснити монтажні роботи з моменту готовності приміщення для їх виконання, відповідно до технічних вимог, які надані замовником та закінчити на протязі 12 тижнів з дня початку монтажних робіт.

Відповідно до пункту 6.3 договору у випадку прострочення виконавцем термінів виконання робіт у строки, встановлені даним договором, виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення виконання робіт.

Згідно пункту 6.4 договору у випадку необґрунтованої відмови виконавця або відсутності змоги виконати певну частину робіт, замовник має право звернутися до іншої підрядної організації, не оплатити невиконані виконавцем роботи і стягнути з виконавця штраф у розмірі 10% від суми договору.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що за збитки, яких зазнала кожна із сторін, відповідальність несе винна сторона у порядку, встановленому законами України.

Відповідно до пункту 9.2 договору всі додатки та доповнення до даного договору являються його невід'ємною частиною та дійсні лише в тому випадку, якщо вони надані в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Згідно пункту 9.5 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов’язань.

11 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем підписано додаток №1 до договору №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року «Специфікація офсетної машини «MAN MEDIAMAN»секційного типу»(том 1, а.с. 25).

8 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем підписано доповнення №2 (далі –доповнення №2) до договору №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року.

Відповідно до пункту 1 доповнення №2 замовник залучає фахівців фірми Manroland AG для модернізації програмного забезпечення «РЕКОМ»та її русифікації.

Пунктом 2 доповнення №2 встановлено, що виконавець зобов’язується компенсувати замовнику вартість інсталяції програмного забезпечення на суму еквівалентну 17000,00 євро по курсу, передбаченому пунктом 2.2 договору                №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року. (згідно пункту 1.1 договору №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року інсталяцію проводить виконавець).

Згідно пункту 3 доповнення №2 виконавець зобов’язується завершити монтажні і пусконалагоджувальні роботи через п’ять-шість тижнів після запуску і повної перевірки функціонування програмного забезпечення «РЕКОМ».

Платіжними дорученнями №2187 від 12 жовтня 2007 року та №2395 від 6 листопада 2007 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти за виконання останнім першого етапу робіт, передбачених умовами договору (перший платіж).

Платіжними дорученнями №2901 від 27 грудня 2007 року та №503 від 10 березня 2010 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти за виконання останнім другого етапу робіт, передбачених умовами договору (другий платіж).

Крім того, судом встановлено, що 9 квітня 2010 року між Приватним акціонерним товариством «Видавничий Дім «Високий замок»(за договором –замовник) та Manroland AG (Німеччина) (за договором - виконавець) укладено договір №100410L про надання послуг інсталяції системи управління (далі –договір №100410L).

Відповідно до пункту 6.1 договору №100410L, в редакції додаткової угоди  від 15 червня 2010 року, виконавець надає замовнику наступні послуги: інсталяція комп’ютерів на пульті управління; інсталяція Х-терміналу; роботи на місці (10 робочих годин на день).

11 травня між Приватним акціонерним товариством «Видавничий Дім «Високий замок»та Manroland AG укладено додаток до договору №100410L відповідно до якого виконавець зобов’язується виконати додаткові роботи, а саме, пусконалагодження системи натяжки паперу.

6 липня 2010 року між Приватним акціонерним товариством «Видавничий Дім «Високий замок»та Manroland AG підписано акт виконаних робіт по договору №100410L, з якого вбачається, що виконавець здав, а замовник прийняв наступні роботи: інсталяція системи «РЕКОМ»; інсталяція комп’ютерів на пульті управління; інсталяція Х-терміналу; робота на місці (10 робочих годин на день); адаптація обладнання подачі паперу; пусконалагодження автоматичної системи натяжки паперу.

За виконанні компанією Manroland AG роботи, позивач сплатив 43650,00 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями в іноземній валюті.

В судових засіданнях 16 листопада 2011 року, 30 листопада 2011 року та 20 грудня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримував.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував частково.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 716886,72 грн., передбаченого пунктом 6.3 договору, ґрунтуються на тому, що відповідач не виконав свого зобов’язання щодо повного проведення в обумовлені строки монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а тому, відповідач вважається таким, що прострочив терміни виконання робіт, згідно розрахунку позивача на 342 дні (з 19 листопада 2010 року по 26 жовтня 2011 року).

Судом встановлено, що відповідач в строк до 17 серпня 2010 року повинен був завершити монтажні та пусконалагоджувальні роботи, однак, в зазначений строк роботи виконані не були, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи акту виконаних робіт.

11 листопада 2010 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист за №1/169 від 10 листопада 2010 року, що підтверджується фіскальним чеком №1563 від 11 листопада 2010 року (том 1, а.с. 62), в якому позивач вимагав від відповідача виконати останнім взяті на себе зобов’язання згідно умов договору №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року.

Проте, зазначений лист відповідачем залишено поза увагою.

Враховуючи, що станом на 17 серпня 2010 року відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань, він вважається таким, що прострочив терміни виконання робіт.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищезазначену норму та те, що з 17 серпня 2010 року відповідач  вважається таким, що прострочив терміни виконання робіт, нарахування штрафу за прострочення виконання зобов’язання встановлюється з 17 серпня 2010 року по 14 лютого 2011 року.

Однак, під час судового розгляду справи відповідачем було заявлено щодо пропуску позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу за прострочення термінів виконання робіт.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вже зазначалось вище, перебіг позовної давності розпочався з 17 серпня 2010 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Оглянутий судом поштовий конверт №79000 30113027 містить відбиток календарного штемпеля, з якого вбачається, що позивач здав на пошту позовну заяву 28 жовтня 2011 року. Оскільки, до вимоги про стягнення штрафу позовна давність застосовується в один рік, то строк, починаючи з 17 серпня 2010 року по 28 жовтня 2010 року, вважається таким, що сплив.

Відповідно до розрахунку штрафу, здійсненого позивачем, який наведений у позовній заяві, період за який нараховано штраф становить з 19 листопада 2010 року по 26 жовтня 2011 року (том 1, а.с. 7, 128).

У пункті 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11 квітня 2005 року №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»на запитання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, дається така відповідь. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Оскільки, суд не вправі самостійно встановити період, з якого починається нарахування штрафу, заявленого до стягнення з відповідача, то нарахування штрафу здійснюється судом з 19 листопада 2010 року, тобто з дати, з якої позивач сам здійснює нарахування штрафних санкцій і зазначає про це в позовній заяві.

Відтак, строк нарахування штрафу становить з 19 листопада 2010 року по 14 лютого 2011 року (останній день шестимісячного строку з дня виникнення права позивача на нарахування штрафу).

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 184462,26 грн. розрахований за формулою (2096162,00 грн. х 0,1% х 88), де: 2096162,00 грн. –сума договору; 0,1% - відсоток, встановлений пунктом 6.3 договору; 88 –кількість днів прострочення виконання зобов’язання.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 209616,20 грн. за необґрунтовану відмову від виконання робіт, передбачених умовами договору  №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року. Зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, згідно умов додаткової угоди №2 від 8 квітня 2010 року відповідач повинен був завершити виконання робіт, передбачених умовами договору №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року та доповненням №1 від 8 січня 2008 року, 16 серпня 2010 року, а отже, право позивача на стягнення з відповідача штрафу передбаченого пунктом 6.4 договору виникло з 17 серпня 2010 року.

Під час судового розгляду справи відповідачем було заявлено щодо пропуску позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання в строк до 16 серпня 2010 року, то право позивача на стягнення з відповідача штрафу виникло з 17 серпня 2010 року, відтак строк позовної давності сплив 17 серпня 2011 року.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так як, пунктом 2 доповнення №2 від 8 квітня 2010 року до договору            №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року сторонами погоджено, що виконавець зобов’язується компенсувати замовнику вартість інсталяції програмного забезпечення на суму еквівалентну 17000,00 євро по курсу, передбаченому пунктом 2.2 договору №11-10/07-010 від 11 жовтня 2007 року, а станом на момент прийняття рішення у справі 23/165-11 відповідач не компенсував позивачу вартість інсталяції програмного забезпечення, то позовна вимога про стягнення з відповідача компенсації підлягає частковому задоволенню у розмірі 187489,57 грн., оскільки, станом на 20 жовтня 2011 року офіційний курс євро до курсу гривні становив 1102,8798 грн. за 100 євро.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлено 481023,00 грн. (що еквівалентно 43650,00 євро) збитків.

Дослідивши зазначену вимогу, суд дійшов висновку, що дана вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Офсет Сервіс»своїх обов’язків позивач був змушений звернутись до компанії Manroland AG, уклавши з нею договір №100410L від 9 квітня 2010 року.

Як вже зазначалось вище, 6 липня 2010 року між Приватним акціонерним товариством «Видавничий Дім «Високий замок»та Manroland AG підписано акт виконаних робіт по договору №100410L, з якого вбачається, що виконавець здав, а замовник прийняв наступні роботи: інсталяція системи «РЕКОМ»; інсталяція комп’ютерів на пульті управління; інсталяція Х-терміналу; робота на місці (10 робочих годин на день); адаптація обладнання подачі паперу; пуско-налагодження автоматичної системи натяжки паперу.

За виконанні компанією Manroland AG роботи позивач сплатив 43650,00 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями в іноземній валюті, отже, зазначена сума на думку позивача повинна бути відшкодована відповідачем.

Згідно умов доповнення №2 від 8 квітня 2010 року, відповідач повинен був виконати свої зобов’язання через п’ять-шість тижнів (граничний строк 16 серпня 2010 року) з моменту виконання компаніє Manroland AG своїх зобов’язань за договором №100410L, та, як того передбачали умови доповнення №2 від 8 квітня 2010 року, лише «модернізація програмного забезпечення «PECOM»та її русифікація».

Всупереч умовам доповнення №2 від 8 квітня 2010 року, позивач, уклавши договір №100410L, та на момент підписання акту виконаних робіт від 6 липня 2010 року, скористався більшим обсягом послуг, ніж було передбачено умовами зазначеного доповнення.  

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 Господарського кодексу України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому, складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.

Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну –протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Проте, судом не виявлено вини відповідача у тому, що позивач сплатив 43650,00 євро на користь компанії Manroland AG за виконанні роботи, оскільки, умовами доповнення №2 від 8 квітня 2010 року передбачались роботи лише щодо модернізації програмного забезпечення «PECOM»та її русифікації, після виконання яких відповідач повинен був виконати свої зобов’язання, а отже, відсутня протиправна поведінка відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 481023,00 грн., що еквівалентно 436500,00 євро, задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офсет Сервіс»(08500, Київська область, м. Фастів, вул. Ювілейна, 6, код 34217754) на користь Приватного акціонерного товариства «Видавничий Дім «Високий Замок»(79026, м. Львів, Франківський район, вул. Володимира Великого, 2, код 13807781) –184462 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 26 коп. штрафу, 187489 (сто вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 57 коп. компенсації та судові витрати: 3719 (три тисячі сімсот дев’ятнадцять) грн. 52 коп. державного мита та 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяД.Г. Заєць

Дата підписання рішення –23 січня 2012 року