ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"17" січня 2012 р. Справа № 6/160-11
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Універ Менеджмент” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Магап” про стягнення боргу,
представники:
позивача : ОСОБА_1 (дов. від 17.10.2011р.),
відповідача: не з’явились.
СУТЬ СПОРУ:
У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Універ Менеджмент” (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Магап” (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань за Договором від 15.04.2008 № 1 щодо оформлення погоджувально –дозвільної документації по переплануванню нежилого приміщення № 102 по вул. Жилянській, буд. 59 в м. Києві, у зв’язку з цим позивач, обґрунтовуючи позовну вимогу з посиланням на ст. 1212 ЦК України, заявив вимогу про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 19 000 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2011р. порушено провадження у справі № 6/160-11 та призначено її до розгляду на 17.01.2012р.
Подане відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду (Вх. № 18144 від 29.12.2011р.) судом не приймається до уваги, оскільки залишення позову без розгляду, заявлене відповідачем на підставі ст. 62 ГПК України, не передбачене процесуальним законодавством після порушення провадження у справі (28.12.2011р.).
Щодо поданого клопотання про припинення провадження у справі, заявлене з посиланням на ч. 2 ст. 80 ГПК України, то суд відмовляє в його задоволенні, оскільки даний позов заявлений з інших підстав, ніж позов у справі № 25/124-11 на який посилається відповідач у своєму клопотанні.
В судовому засіданні 17.01.2012р. представник позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач свого представника в судове засідання 17.01.2012р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2011р. за адресою, що вказана у позовні заяві.
Згідно з роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.07.1997 року за № 02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.
Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез’явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Установив:
15.04.2008р. між сторонами у справі було укладено договір оформлення погоджувально –дозвільної документації від № 1 (далі – Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.), замовник –позивач доручає, а виконавець (проектувальник) –відповідач зобов'язується виконати роботи з оформлення проектно –дозвільної документації (далі –роботи) з перепланування нежитлового приміщення № 102 по вулиці Жилянській будинок 59 у місті Києві (далі - об’єкт), а також здати об'єкт в експлуатацію відповідно до умов договору, завершенням робіт є Акт прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до розділу 2 Договору вартість робіт становить 24 000,00 грн без ПДВ. Для виконання робіт замовник проводить передоплату –10 000,00 грн без ПДВ. Другий етап передоплати в розмірі –9 000,00 грн. без ПДВ, здійснюється по виконанню пункту 4.1.2.2. Договору. Третій етап передоплати в розмір –5 000,00 грн без ПДВ, здійснюється по виконанню пункту 4.1.2.3. Договору.
Пунктом 3.1.2. Договору передбачено, що замовник зобов’язується для виконання робіт подати проектувальнику до початку робіт необхідні вихідні дані.
Згідно з пунктом 3.1.3. Договору замовник зобов’язується оплачувати всі рахунки, договори, контракти за узгодження виконуваних робіт протягом трьох банківських днів.
Замовник зобов’язується оплачувати всі зміни, що виникли не з вини виконавця і необхідні додаткові роботи (пункт 3.1.4. Договору).
Відповідно до розділу 4 Договору виконавець зобов’язаний виконати всі роботи передбачені Договором відповідно до наданих замовником вихідних даних, а саме:
- отримати розпорядження на перепланування;
- погодити проектну документацію, отримати дозвіл на будівництво;
- ввести об’єкт в експлуатацію, отримати розпорядження про введення в експлуатацію;
- виконати роботи в термін –11 місяців.
Відповідно до пункту 5.1. Договору по завершенню виконання робіт зазначених у пункті 1.1. Договору, виконавець передає замовнику Акт прийому-передачі документації та Акт приймання виконаних робіт.
Пунктом 9.4. Договору передбачено, що листування, пов'язане з виконанням, зміною або розірванням Договору, повинне здійснюватися рекомендованими листами, телеграмами, факсами за допомогою кур’єрського зв'язку за підписом керівників сторін, їх заступників або осіб, спеціально уповноважених для оперативного вирішення виникаючих питань.
Договір вступає в силу з моменту підписання та перерахування попередньої оплати (пункт 9.7. Договору).
Договір припиняє свою дію після належного виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених Договором та підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт (пункт 9.8. Договору).
На виконання умов Договору, позивач відповідно до пункту 2.3. Договору перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі –10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.04.2008 № 287.
Також з матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами у справі, що по закінченню терміну в 11 місяців, який встановлений для виконання робіт і в порушення вимог пункту 2.4. Договору, позивач перерахував на рахунок відповідача другий етап передоплати в розмірі –9 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.04.2009 № 872. Завірені копії платіжних доручень залучені до матеріалів справи.
Однак, як встановлено судом у справі №25/124-11, відповідачем зобов’язання щодо оформлення погоджувально –дозвільної документації за договором не виконане.
У зв’язку з невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про розірвання договору та стягнення 19 000 грн попередньої оплати.
Позивач, звертаючись з позовом у справі № 25/124-11, зазначає підстави розірвання Договору згідно ст. 611, ч. 3 ст. 612 ЦК України, а стягнення сум попередньої оплати обґрунтовано положеннями ч. 2 ст. 193 ГК України стосовно того, що порушення боржником господарського зобов’язання є підставою застосування до нього господарських санкцій та ч.ч 2, 3 ст. 612 ЦК України щодо права кредитора вимагати відшкодування збитків у разі прострочення боржника.
Рішенням господарського суду Київської області від 24.11.2011р. у справі № 25/124-11 (суддя Саванчук С.О.) позов задоволено частково. Розірвано договір на оформлення погоджувально –дозвільної документації від 15.04.2008 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Універ Менеджмент” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Магап”. В іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи у позові в частині повернення попередньої оплати, суд виходив з того, що стягнення попередньої оплати при відмові кредитора від прийняття виконання у зв’язку з тим, що воно втратило інтерес для кредитора в наслідок прострочення боржника положеннями ст. 612 ЦК України не передбачено та обґрунтував це тим, що позивачем у справі № 25/124-11 заявлено до стягнення суму попередньої оплати, яку сплачено на підставі договору, а не суму збитків передбачену ст. 612 ЦК України, тоді як вказані суми мають різну правову природу.
Враховуючи, що апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 24.11.2011р. у справі № 25/124-11 подано не було, воно набрала законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 19 000 грн, що були перераховані в якості передоплати на підставі договору. При цьому, обґрунтовуючи свої вимого позивач посилається на ст. 1212 ЦК України.
Враховуючи наведене, спір у даній справі виник у зв’язку з безпідставним набуттям та зберіганням 19 000 грн, що були перераховані в якості передоплати, та яка згодом відпала, оскільки договір було розірвано.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 1 Господарського процесуального кодексу України, особи, зазначені цією нормою, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Заявляючи позов, особа визначає спосіб захисту порушеного права та вказує на підстави такого захисту. Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підстави або предмет позову.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з’ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов’язку.
Розглядаючи вимогу позивача про повернення безпідставно набутих коштів, судом враховано підставу цієї позовної вимоги, вихід за межі вказаних у позові підстав з власної ініціативи суду не передбачено процесуальними нормами, за винятком випадків передбачених ст. 83 ГПК України.
Як вже зазначалось судом вище, підстава позову –безпідставне зберігання та набуття коштів у розмірі 19 000 грн, яку позивач обґрунтовує ст. 1212 ЦК України.
Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Здійснивши правовий аналіз ст. 1212 ЦК України, суд дійшов висновку, що дана норма права носить загальний характер по відношенню до спеціальних норм права, якими передбачено можливість застосування наслідків визначених в. п.п. 1-4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.
Відтак, суд звертає увагу на те, що обґрунтування позовних вимог положеннями п.п. 1-4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України допускається лише в тому випадку, коли спеціальною нормою, яка регулює спірні правовідносини передбачено відповідні наслідки зазначені в п.п. 1-4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.
Тобто, за наявності спеціальної норми права, яка регулює спірні правовідносини унеможливлюється застосування наслідків передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.
Як встановлено рішенням господарського суду Київської області від 24.11.2011р. у справі № 25/124-11 договір було розірвано на підставі ст. 612 та ч. 2 ст. 651 ЦК України, а відтак, і наслідки його розірвання передбачені спеціальною нормою глави 53 ЦК України, а саме ст. 653 ЦК України.
Згідно з ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Положеннями даної статті не передбачено право сторони вимагати повернення виконаного, за винятком права на відшкодування збитків які понесла сторона у зв’язку з істотним порушенням умов договору, та яке стало підставою для розірвання договору у судовому порядку.
Аналогічне право сторони закріплено в ч. 3 ст. 612 ЦК України.
Наведене вказує на те, що у суду відсутні підстави для застосування загальної норми п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, на які посилається позивач, в силу того що спеціальна норма ч.4 ст. 653 ЦК України унеможливлює повернення того, що було виконане за зобов’язанням до моменту розірвання договору.
Відтак, враховуючи те, що позовна вимога про стягнення безпідставно отриманих коштів обґрунтовується позивачем як така, що виникла в наслідок розірвання договору в судовому порядку, суд приходить до висновку, що позивач повинен був керуватися положеннями спеціальної норми права, якою передбачено наслідки розірвання договору та врахувати при цьому підстави його розірвання.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення на заявлених позивачем підставах.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
У позові відмовити повністю.
Суддя Черногуз А.Ф.