АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1893/11
Головуючий по 1-й інстанції Тімошенко Н.В.
Суддя-доповідач: Корнієнко В. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Корнієнка В.І.,
Суддів: Гальонкіна С.А., Абрамова П.С.,
При секретарі: Коротун І.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Полтава-Авто” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства “Полтава-Авто” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом № 96 від 18 травня 2010 року він був незаконно звільнений з посади монтажника електричного та механічного додаткового обладнання 5 розряду дільниці монтажу додаткового обладнання та встановлення ГБО відділу ремонту і обслуговування автомобіля згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України.
Прохав поновити його на посаді монтажника електричного та механічного додаткового обладнання та встановлення ГБО відділу ремонту і обслуговування автомобілів на ПАТ “Полтава-Авто”, стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 270, 45 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 гривень.
05 жовтня 2010 року позивач доповнив позовні вимоги та просив поновити його на посаді монтажника електричного та механічного додаткового обладнання та встановлення ГБО відділу ремонту і обслуговування автомобілів на ПАТ “Полтава-Авто”, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5300,82, моральну шкоду у зв’язку з незаконним звільненням в розмірі 10000 гривень.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Полтава-Авто” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди –відмовлено.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги.
Апелянт вважає висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, вказуючи на порушення відповідачем порядку його звільнення, визначеного трудовим законодавством.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що у зв’язку з раціоналізацією робочих місць, введення в дію з 01 травня 2010 року змін до штатного розпису на ВАТ “Полтава-Авто”,відповідно до ст. 32 КЗпП України, виконуючим обов’язки генерального директора ВАТ “Полтава-авто” видано наказ № 116 від 01 березня 2010 року, у відповідності до якого вказано в термін до 04 травня 2010 року провести скорочення посад, у том числі 4 одиниці монтажників електричного та механічного додаткового обладнання дільниці монтажу додаткового обладнання та встановлення газо-балонного обладнання відділу ремонту і обслуговування автомобілів
Перелік змін у штатному розписі працівників АТ “Полтава-Авто” на 2010 рік затверджений Головою Наглядової Ради ОСОБА_4 замість 327 штатних одиниць –проведено 284 одиниці.
03 березня 2010 року позивача було попереджено у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України про наступне звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно наказу № 96 від 18 травня 2010 року позивач був звільнений з посади монтажника електричного та механічного додаткового обладнання 5-го розряду дільниці монтажу додаткового обладнання та встановлення ГБО відділу ремонту і обслуговування автомобілів Публічного Акціонерного Товариства “Полтава-Авто” згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України.
Про наступне вивільнення працівників ПАТ “Полтава-авто” у встановленому законом порядку було доведено до відому державної служби зайнятості.
Окрім того, судом встановлено, що на момент видачі наказу про скорочення чисельності працівників та на момент початку процедури звільнення позивача, Незалежна професійна спілка працівників ВАТ “Полтава-Авто”, на відсутність згоди на звільнення якої посилається ОСОБА_2 як на підставу позову, не була легалізована у передбаченому законом порядку.
Листом від 30 квітня 2010 року Незалежна професійна спіла ВАТ “Полтава-Авто” повідомила генерального директора, що при звільненні працівників він порушує законодавство про працю( ст. 43 КЗпП України, на що відповідачем за вих. № 853 від 06 травня 2010 року листом повідомлено у відповідь, що останній не визнає статусу профспілки і прийняте рішення про скорочення працівників є законним і скасуванню не підлягає.
Також, судом встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів Незалежної професійної спілки працівників “Полтава-Авто” від 08 листопада 2010 року прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 у зв’язку зі скороченням штату.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням норм ст.ст. 40, 43, 49-2 КЗпП України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитися за наступних обставин.
Матеріалами справи підтверджується і було встановлено судом першої інстанції, що незалежна професійна спілка працівників ВАТ “Полтава-авто” була легалізована 30 березня 201 року, ( свідоцтво про легалізацію профспілки № 62, видане Полтавським міським управлінням юстиції ). Тобто на момент звільнення позивача, 18 травня 2010 року, вона діяла у передбаченому законом порядку.
Згідно до протоколу загальних зборів незалежної професійної спілки працівників “Полтава-Авто” від 08 листопада 2010 року прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 у зв’язку з скороченням штатів.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів” роз’яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП.
Звільнення погоджується з органом профспілки , яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.
Також Пленумом роз’яснено, що встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду до профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник або уповноважений ним орган, або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення.
Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення на роботі працівника.
З урахуванням викладеного, незважаючи на те, що на момент звільнення позивача з займаної посади профспілка була легалізована у передбаченому законом порядку, керуючись нормами ст. 40, 43 КЗпП України, колегія суддів бере до уваги прийняте нею рішення на загальних зборах від 08 листопада 2010 року про відмову у наданні згоди на звільнення, у зв’язку зі скороченням штатів, голови незалежної професійної спілки працівників ВАТ “Полтава-Авто” ОСОБА_2.
Внаслідок цього, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді монтажника електричного та механічного додаткового обладнання та встановлення ГБО відділу ремонту і обслуговування автомобілів ПАТ “Полтава-Авто”.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, уточнюючи свої позовні вимоги, заявою від 21 січня 2011 року просив суд стягнути на його користь з відповідача 9411гивень 66 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що не перевищує розміру середнього заробітку на момент постановлення даного рішення, внаслідок чого підлягає стягненню.
Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням викладеного, встановивши, що внаслідок моральних страждань, оскільки воно негативно позначилося на його репутації серед колег та призвело до порушення нормальних професійних, життєвих та ділових зв’язків, загострення хронічних хвороб, з урахуванням роз’яснень, наданих Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оцінюючи її розмір, виходячи з засад розумності та виваженості, у 500 гривень.
Враховуючи викладене, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2011 року підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну ОСОБА_2 –задовольнити частково .
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2011 року –скасувати .
Позовні вимоги ОСОБА_2 про повалення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді монтажника електричного та механічного додаткового обладнання та встановлення ГБО відділу ремонту і обслуговування автомобілів ПАТ “Полтава-Авто”.
Стягнути з ПАТ “Полтава-Авто” на користь ОСОБА_2 9411 гривень 66 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 9911 гривень 66 копійок.
Стягнути з ПАТ “Полтава-Авто” на користь держави судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/ В.І. Корнієнко
Судді: /підпис/ С.А. Гальонкін /підпис/ П.С. Абрамов
КОПІЯ
ВІРНО: Суддя апеляційного суду
Полтавської області ________ В.І. Корнієнко
Головуючий: В. І. Корнієнко
Судді:
Копія