Справа № 5/0306/302/11
Провадження №11/0390/82/12 Головуючий у 1 інстанції:Бондар В.М.
Категорія:звільнення від відбування
покарання з випробуванням та направлення
у місця позбавлення волі Доповідач: Опейда В. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Опейди В. О.,
суддів - Матвієнко Н.В., Лозовського А.О.,
за участю прокурора –Кухтей-Хилюк Л.В.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2011 року , -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2011 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Заріччя Ковельського району Волинської області, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, працюючий лицювальником-плиточником ТОВ «ВАЙЧ ОФІС», раніше не судимий, був засуджений вироком Ковельського міськрайонного суду від 29 вересня 2009 року за ст. 296 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом – 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
За поданням начальника Ковельського МРВ КВІ УДДУ ПВП у Волинській області, оскільки зазначені обов’язки ОСОБА_2 не виконував, то постановою Ковельського міськрайонного суду від 12.12.2011 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано, а засудженого направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі на строк, зазначений у вироку.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду, вважає, що судом не в повній мірі з’ясовано всі обставини справи щодо систематичного порушення ним умов відбування покарання та небажання стати на шлях виправлення. Не оспорюючи фактів вчинення ним трьох адміністративних правопорушень, зазначає, що вони носять сімейний характер і спровоковані його колишньою дружиною. Вважає, що наведене свідчить про сімейні конфлікти, а не систематичне порушення умов іспитового строку. Зазначає, що судом недостатньо досліджені наявні у справі характеристики. Просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, який виклав суть постанови і доводи апеляції, міркування прокурора, засудженого ОСОБА_2 та захисника, які прохали апеляцію задовольнити, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція ОСОБА_2 підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 408-2 КПК України скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням здійснюється місцевим судом за наявності підстав, передбачених ч.2 ст. 78 КК України, де передбачено що, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Як вбачається з матеріалів особової справи, які були досліджені судом, не встановлено факту порушення ОСОБА_2 покладених на нього згідно ст. 76 КК України обов’язків.
Вчинення ОСОБА_2 правопорушень у відповідності до ч.2 ст. 78 КК України передбачає, що скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням здійснюється не просто за умови систематичного вчинення правопорушень, а тоді, коли ці правопорушення свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Приймаючи рішення про задоволення подання про скасування звільнення від відбуття покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_2 на відбування призначеного покарання, суд не взяв до уваги не лише систематичності вчинення правопорушень засудженим, а й те, що подання відносно нього розглядається вперше, ОСОБА_2 визнав свою провину, позитивно характеризується за місцем проживання, взаємовідносин за місцем проживання, а тому суд передчасно дійшов висновку, що вказані правопорушення свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Висновок суду про необхідність скасування звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням є передчасним, оскільки у справі залишились недослідженими докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті.
Сам засуджений не заперечує, що вчинив зазначені адміністративні правопорушення, однак зазначає, що вони не мали системного характеру, оскільки обставини були пов’язані з взаємовідносинами з колишньою дружиною з якою проживають в одному будинку і перебували в неприязних відносинах, а та в свою чергу будучи в нетверезому стані ображала його перед дітьми. Стверджує, що не мав наміру порушувати встановлені обмеження, події були спровоковані колишньою дружиною і не свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
З матеріалів справи вбачається, що фактів його неявки на реєстрацію, матеріали особової справи не містять. Однак, після оголошення інспектором останньому попередження 22 листопада 2011 року, через декілька днів було підготовлено і направлено до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання, в зв’язку з систематичним вчинення правопорушень, хоча зобов’язані були провести ряд дій, згідно покладених на них обов’язків на підставі „Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань”, затвердженої спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 р. N 270/1560, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 р. за N 16/8615. При цьому, складаючи вказане подання, зазначено про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.1732 КУпАП тільки 16.08.2011 р. та 14.09.2011 р. Наведене дає колегії суддів підстави вважати про неналежне дослідження всіх обставин у справі і не може свідчити про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Фактів вчинення правопорушень, після попередження в матеріалах особової справи щодо засудженого не зафіксовано, що ставить під сумнів систематичність вчинення зазначених дій, порушень обов’язків покладених на нього судом, та про безпідставність і необґрунтованість подання про скасування останньому іспитового строку.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції щодо засудженого ОСОБА_2 підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 78 КК України, а справа поверненню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно усунути зазначені недоліки та постановити судове рішенні з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства України.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Ковельського міськрайонного суду від 12 грудня 2011 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення в місця позбавлення волі ОСОБА_2 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий
Судді